Економічні (непрямі) методи регулювання

До основних методів непрямого регулювання економіки державою нале­жать: бюджетно-податкова, грошово-кредитна і фінансова політика.

Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є по­датки, які існують у суспільстві п'ять століть. У різних країнах застосовують різні підходи до класифікації податків, але громадя­ни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодер­жавні потреби.

Є два суб'єкти оподаткування — фізичці та юридичні особи. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є дохід, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі по­датків 45—48 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об'єктами оподаткування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюджету 48—52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибут­ковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акци­зи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого складає 1/3—1/2 національного доходу.

Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності. Переважна частина витрат (близь­ко 50 відсотків) бюджету припадає на соціально-економічні напря­ми: а) витрати на виплату пенсій, допомоги, охорону здоров'я, ос­віту, підготовку кадрів; б) сприяння розвитку енергетики, житлово­го будівництва і комунального господарства, зв'язку, транспорту; в) охорона навколишнього середовища. Воєнні витрати, витрати на наукові та космічні дослідження становлять значну частку витрат бюджету.

Особливе значення у країнах з розвиненою ринковою економі­кою надається стимулюванню науково-технічного прогресу, роз­витку на його основі наукоємних виробництв. З цією метою кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів, що містять систему націо­нально-державних пріоритетів. У США, наприклад, робиться ак­цент на збереженні науково-технічного і військового лідерства, в Японії—на формуванні науково-технічної конкурентоспроможної промислової продукції. Модель або концепція стимулювання на­уково-технічного прогресу в різних країнах розробляється залеж­но від системи управління науково-технічною сферою та її регулю­вання. У країнах Західної Європи, США і Японії подібна система має децентралізований характер, фінансування науково-технічної сфери здійснюють різні державні відомства,-виходячи з принципів

207

координуючої діяльності президентської або урядової адміністра­ції. Винятком є Франція, де існує централізована система.

Важливим, об'єктом державного регулювання є аграрний сек­тор, який стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Держава сприяє подоланню наслідків стихійних лих, роз­в'язанню перспективних завдань: розвитку інфраструктури, рефор­муванню виробництва, усуненню соціальних суперечностей на се­лі — безробіття, занепаду соціально-побутової та культурної ін­фраструктури. Для розв'язання цих проблем держава виділяє ці­льові дотації.

Для підтримання рівня цін у сільському господарстві США, на­приклад, виділяються дотації. У витратах федерального бюджету 5 відсотків витрат передбачається сільському господарству для прямих витрат фермерам, що виробляють зернові культури —рис, пшеницю, просо, кукурудзу, ячмінь, овес, а також бавовник. Част­ка дотації до ціни коливається від 15 відсотків для виробництва проса до 35—для рису. На продукцію тваринництва дотацій не­має. За рахунок цих же 5 відсотків федерального, бюджету фінан­суються наукові дослідження в галузі сільського господарства.

Підтримка фермерам надається на рівні штатів, які при піль­гових процентах (половина ринкових) надають кошти на поліп­шення соціальної сфери — облаштування доріг, телефонного зв'яз­ку, прибирання сміття тощо.

Більша частина геолого-розвідувальних робіт у США здійснює­ться за рахунок фінансування з державного бюджету. Розвідані місця природних копалин реалізуються на аукціонних торгах, дохо­ди від яких надходять до федерального бюджету.

Важливе місце в системі регулюючих важелів держава відво­дить грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень процентних ставок, держава активно впливає на кон'юнктуру ринку. Зменшуючи кількість гро­шей у каналах обігу, держава стримує ділову активність і навпа­ки—збільшення грошей сприяє посиленню інвестиційної діяль­ності господарюючих суб'єктів. Цього можна досягти також за рахунок кредитної політики. Зниження процентних ставок збіль­шує кредитні надходження у національну економіку, а підвищен­ня їх — до обмеження. Наслідком цього є скорочення інвестицій, зменшення обсягів виробництва, витіснення робочої сили з підприприємств, падіння заробітної плати.

Об'єктом особливої уваги держави в умовах розвиненої еконо­міки є підприємства малого бізнесу — індивідуальні, сімейні, гру­пові. Це зумовлено тим, що, по-перше, ці підприємства є основою .конкуренції, а, по-друге — при відносно невеликих інвестиціях вони забезпечують розв'язання таких проблем, як зайнятість населення, задоволення потреб ринку, що швидко змінюються, прискорене

208

впровадження технічних, організаційних, управлінських новинок. Державна підтримка малого бізнесу здійснюється за рахунок дов­го- і короткострокових кредитів на пільгових умовах, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, надання різних податкових пільг, комерційної інформації.

У Франції, наприклад, пільги у системі оподаткування уряд на­дає не тільки для створення нових підприємств, а й для перемі­щення існуючих у відсталі райони для стимулювання кооперації невеликих і середніх фірм. В Італії пільгове кредитування може досягати 40 відсотків потенційних витрат невеликих підприємств. Кредити видаються на 15 років для реалізації нових ініціатив і на 10—для модернізації або розширення діючих фірм. При цьому процентна ставка з урахуванням розміру кредиту становить 36-—. 60 відсотків ринкової. У Нідерландах держава гарантує відшкоду­вання половини збитків за умови не менш як п'яти капіталовкла­день (40 млн гульденів у один проект) за попередні три роки у компанії з кількістю зайнятих до 500 чол. Стимулюють розвиток малого підприємства також Японія, Південна Корея, Німеччина, інші розвинені країни.

Економічна роль держави надзвичайно важлива у структурній перебудові народного господарства, визначенні пріоритетних ланок суспільного виробництва, раціонального співвідношення між галу­зями. Здійснюється це через бюджетне фінансування певних га­лузей, виробництв, визначених ключовими напрямами структурної політики; стимулювання переливу капіталу в певні сфери діяль­ності; підготовки і перепідготовки кадрів для пріоритетних га­лузей.

Як бачимо, адміністративних і економічних регуляторів еконо­міки у держави багато. Проте жоден з них не є ідеальним, оскіль­ки, даючи позитивний ефект у одному випадку, призводить до нега­тивних наслідків у іншому. До того ж у різних країнах застосову­ються як адміністративні, так і економічні методи регулювання. Проте в одних з них більшого розвитку набуває кредит, у дру­гих — податок, у третіх вирішальна роль належить індикативному плануванню (рис. 8). Між адміністративними і економічними мето­дами немає чітко визначеної межі, вони взаємно продовжують один одного і дають найбільший ефект при оптимальному використанні.

Терміни і поняття

Бюрократичний централізм

Регулюючі функції держави

Активне втручання держави в еконо­міку

Суспільні (колективні) блага

Методи державного регулювання ринкової економіки

Адміністративні (прямі) методи регу­лювання

Економічні (непрямі) методи регулю­вання

Економічна діяльність держави

210

Державні закупівлі

Трансферні платежі

Індикативне планування

Цільові програми

Прямий державний контроль

Державне ліцензування

Лібералізація продовольчого імпорту

Компенсаційні збори

Держава як прямий ринковий агент

Середньо- і довгострокові договори держави

Метод прямого регулювання цін

Бюджетно-податкова політика

Грошово-кредитна політика

Фінансова політика

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте місце держави в директивній економіці. Які методи, інстру­менти характерні для авторитарно-бюрократичної систему і чому?

2. Які точки зору на місце держави в ринковій економіці є сьогодні домі­нуючими? Що між ними спільного і відмінного?

3. Розкрийте сутність основних функцій держави в ринковій економіці. Чи повинна держава втручатись у внутрішньоринкові зв'язки, протидіяти їм?

4. Від чого залежить застосування конкретного механізму державного ре­гулювання економіки у кожній країні?

5. Розкрийте основні методи прямого регулювання державою ринкової економіки.

6. Дайте характеристику економічних методів державного регулювання рин­кової економіки.

211