Розділ 16. Фінансова система і фіскальна політика

1. Суть фінансів та їх роль у ринковій економіці

2. Державний бюджет і бюджетний дефіцит;

3. Податки і податкова система;

4. Фіскальна політика держави

1. Суть фінансів та їх роль у ринковій економіці

Функціонування фінансових відносин пов'язане із певними інститутами, що забезпечують їх реалізацію. Сукупність фінансових відносин суспільства та закладів і організацій, що забезпечують їх нормальне функціонування, утворює фінансову систему країни. Остання включає три взаємопов'язані підсистеми: державні фінанси, фінанси юридичних осіб і фінанси населення (фізичних осіб). Державні фінанси — це система грошових фондів, зосереджених у розпорядженні держави і призначених для забезпечення властивих їм функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Державні фінанси, насамперед, забезпечують надання так званих суспільних благ, здійснюючи перерозподіл економічних ресурсів на користь виробників таких благ. З допомогою державних фінансів здійснюється перерозподіл доходів та майна з метою виконання державою соціальної функції, пов'язаної з наданням допомоги соціальне незахищеним прошаркам населення. Важливу роль відіграють державні фінанси у забезпеченні нормального функціонування державного сектора економіки, виступають важливим фактором стабілізації економіки.

Фінанси юридичних осіб. Вони складаються з двох елементів — фінансів підприємницьких структур і фінансів неприбуткових та громадських організацій. Фінанси підприємницьких структур — це система грошових фондів, що забезпечують процес відтворення підприємницької структури.

Фінанси населення — це фонди грошових коштів, що формуються з доходів фізичних осіб, їх ще називають фінансами домогосподарств. Це частина доходів домогосподарств, що використовується для придбання цінних паперів або формування особистих фондів — пенсійного, медичного страхування та інших, їх призначення — задоволення певних потреб у майбутньому та збільшення особистих доходів.

Функції фінансів. Вихідною серед них є відтворювальна функція. Вона полягає в тому, що через фінансову систему здійснюються нагромадження необхідної кількості грошових коштів суб'єктами господарювання (підприємництва) для здійснення процесу розширеного відтворення (нагромадження).

Другою функцією фінансів є розподільча. Через систему фінансів відбувається перерозподіл доданої вартості, що в кінцевому підсумку веде до перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Фінанси виконують і контрольну функцію. Вона реалізується у двох напрямах. У процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів здійснюється контроль за рухом матеріальних ресурсів з боку суб'єктів підприємництва.

Фінансам притаманна і стимулююча функція. Система формування фондів грошових коштів базується на таких засадах, коли вона може створювати заінтересованість суб'єктів підприємництва у розширенні діяльності, підвищенні її ефективності, а може і гальмувати її, сприяючи розширенню «тіньової» діяльності.

2. Державний бюджет і бюджетний дефіцит

Бюджетні відносини — багатоманітні, бо опосередковують різні напрями розподільчого процесу — між секторами економіки, галузями та територіями країни, їх реалізація здійснюється через систему установ та організацій. Сукупність бюджетних відносин та відповідних їм інституцій складає бюджетну систему країни

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Бюджетний устрій — це організація і принцип, побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Він ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті усіх доходів і видатків. Принцип достовірності — це формування бюджету на основі реальних показників та науково обґрунтованих нормативів. Принцип гласності забезпечує висвітлення у засобах масової інформації показників бюджету і звітів про їх виконання. Принцип самостійності означає забезпечення бюджетів усіх рівнів наявністю власних доходів згідно з чинним законодавством.

Державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з юридичними та фізичними особами щодо перерозподілу чистого валового продукту у зв'язку із утворенням та використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування економіки, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління. Суть державного бюджету виявляється у його функціях.

По-перше, він виконує перерозподільну функцію, через яку здійснюється концентрація грошових коштів у розпорядженні держави і їх використання для задоволення загальнодержавних потреб. За допомогою державного бюджету перерозподіляються ВВП і національний доход між галузями, регіонами та різними прошарками населення.

По-друге, державний бюджет використовується для державного регулювання і стимулювання економіки.

По-третє, за допомогою державного бюджету здійснюється фінансове забезпечення соціальної політики, а також: широкомасштабний перерозподіл доходів з метою досягнення більшої соціальної справедливості.

Податкові надходження - це обов'язкові безвідплатні неповоротні платежі на користь бюджету. Неподатковими доходами є доходи від державної власності, зокрема орендна плата за оренду державного майна, дивіденди, одержані від акцій та інших цінних паперів, що належать державі у господарських товариствах, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, від реалізації державного майна. Доходи цільових бюджетних фондів, зокрема, внески до фондів пенсійного, сприяння зайнятості населення, здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також фінансування заходів щодо соціального захисту населення. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності.

Основними джерелами покриття бюджетного дефіциту є:

1) продаж державних цінних паперів;

2) одержання позик у банків та позабюджетних фондів;

3) додаткова грошова емісія.

Одним із важелів зниження бюджетного дефіциту є зменшення у процесі виконання державного бюджету передбачених видатків. Це так званий секвестр бюджету/. Чинним законодавством України передбачено, що коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень, органи законодавчої влади на пропозицію виконавчої влади приймають рішення про пропорційне скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету до кінця бюджетного року. Але таке скорочення не повинно стосуватися так званих захищених статей, перелік яких визначається відповідним органом законодавчої влади. Процедура такого уточнення визначається Бюджетним кодексом України.

Можливе і перевищення доходів бюджету над видатками. Така ситуація називається бюджетним профіцитом.