Емоційні моменти промови

Оратор потрапляє в атмосферу аудиторії, яка вже певною мірою емоційно налаштована. Це живі люди, що мають власну думку з питань, які Ви висвітлюватимете, і відповідний настрій почуттів. Інколи серед них можна відчути "своїх". Не слід думати, що часто-густо виступати доводиться перед людьми індиферентними, яким усе байдуже, або відверто no-ворожому налаштованою аудиторією. Будь-яку бездоганну логіку може збити брутальний хуліганський вигук, зле, прискіпливе зауваження, "невинне" запитання на зразок: "Чи довго ви ще говоритиме? Час іти на обід" тощо. Тому треба враховувати психологічний настрій аудиторії, зважаючи на неусталеність і конфліктність психіки підлітка та юнака. Ваше завдання — закріпити чи, принаймні, не зрушити позитивні емоції, які зібрали громаду людей, або подолати все вороже Вам і поставлену мету зірвати чи знецінити Ваш виступ.

Насамперед, звертайте увагу на вік аудиторії — це допоможе обрати правильну та цікаву саме для цієї, категорії людей тему промови й передбачити реакцію аудиторії. Наприклад, якщо аудиторія дитяча, то потрібно враховувати, що діти не можуть спокійно сидіти протягом, скажімо, години, їхня увага переключається на інші об'єкти. Тому оратор у виступі перед дитячою аудиторією має обов'язково змінювати форми розповіді, не перевантажувати дітей фактами, вводити у розповідь елементи гри, бесіди тощо. Якщо аудиторія юнацька, то слід враховувати, що юнаків і дівчат передусім цікавлять питання кохання, сенсу буття і т. ін. Крім того, молодіжна аудиторія достатньо емоційна та відверта: оратор має бути готовий до найнесподіваніших запитань. Зріла аудиторія менш емоційна, вона, на відміну від юнацької, скоріше за все слухатиме ввічливо, але її важче зацікавити, її непросто захопити якоюсь ідеєю — словом, переконати.

Крім того, щоб не провести "невидиму" межу між собою та аудиторією, досвідчені оратори користуються займенником "ми", а не "я": "Ми розглянемо", "Ми побачили" і т. п. Це допомагає аудиторії відчути себе активною учасницею творчого процесу, а не суто пасивними слухачами.

Бажання та сподівання людей

Як точно відзначає П. Сопер, більшості людей притаманні психологічні установки на самоствердження, про-довження роду, осягнення здоров'я та збереження життя1.

Це продиктовано елементарним, "тваринним" страхом за власне життя й життя та благополуччя своїх близьких. Але психологічно варто апелювати не тільки до тих бажань і страхів, щр. наводить Сопер, а й до ширшого кола психологічних імпульсів. Так, дослідник перераховує звичайні бажання і прагнення, які є у будь-якої людини:

• фізичне благополуччя, пов'язане з прагненням людини зберігати життя і здоров'я, свободу і діяльність; отже, породжуючи почуття загрози всьому цьому, ми одразу ж пробуджуємо увагу аудиторії;

• економічні інтереси, прагнення до власності та гарантій добробуту, насамперед, у сфері професійній (скажіть робітникам, що завод буде зачинено, й це одразу викличе більше, ніж цікавість);

• суспільні інтереси, що включають прагнення людини до престижу, авторитету та влади, а також до піднесення статусу тієї групи, до якої ця людина належить; питання національної і соціальної консолідації, або ж те, що їм заперечує і противиться — це завжди "жива струнка" будь-якої аудиторії;

• розвага — "інстинкт гри", що сполучається з духом змагання, риску й осягнення нових обріїв;

• почуття власної гідності: люди полюбляють, коли оратор підкреслює їхній розум, практицизм, проникливість тощо, натяк же на те, що перед оратором сидять не дуже розумні люди, назавжди зруйнує контакт з цією. аудиторією2.

Проте дослідник визнає і прагнення людини до істини, підкреслюючи, що пробудити в людях почуття справедливості, співчуття до слабкого, високі душевні поривання не так вже й складно (хоч і відмічає не без сарказму, що такі поривання не вимагають чогось більшого, ніж "віддати голос", надати "моральну допомогу"). Це свідчить про те, що автор не так вже й багато надій покладає на совість і загалом вищі моральні цінності в серцях слухачів, зовсім не враховуючи успіхи релігійних проповідників. Але він-таки добре знає, що всякий раз, коли кордон між добром і злом різко окреслений, оратор, який є професіоналом, прямолінійним і щирим закликом до кращих душевних поривань слухачів дістане гарячу підтримку"1.