2.2.4. Працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту шляхом бронювання робочих місць

Під бронюванням розуміють кількість робочих місць для обо­в'язкового працевлаштування громадян, які потребують соці­ального захисту. Бронювання передбачає квоту робочих місць. Цей термін тлумачать як закріплену норму робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кіль­кості робочих місць для обов'язкового працевлаштування гро­мадян, які потребують соціального захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій працевлаштуван­ня громадян, які потребують соціального захисту, місцеві дер­жавні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за подан­ням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисель­ністю понад 20 осіб до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами за­йнятості. У межах броні місцеві державні адміністрації, вико­навчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування гро­мадян, які потребують соціального захисту. Квота робочих місць встановлюється стосовно кожної категорії цих громадян.

Центри зайнятості під час розроблення територіальних про­грам зайнятості населення готують пропозиції місцевим держав­ним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік. На основі аналізу статистичних даних і аналізу ринку праці та з урахуванням пропозицій органів соціального захисту населення, органів освіти, органів внутрішніх справ та інших центри зайнятості визначають очікувану чисельність громадян, які потребуватимуть соціального захисту в наступ­ному році, а також вивчають можливості підприємств працевлаштувати громадян цих категорій. Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до відома підприємств для попереднього їх уточнення. Підприєм­ства уточнюють перелік зазначених робочих місць й у двотиж­невий строк надсилають дані центрам зайнятості. Ця інфор­мація узагальнюється. У разі виникнення суперечностей між підприємством та державною службою зайнятості щодо встановлення броні та квоти робочих місць остаточне рішення при­ймає місцева державна адміністрація, виконком ради. У разі скорочення чисельності або штату працівників квоти зменшу­ються або взагалі не встановлюються.

Після затвердження місцевими державними адміністраціями (виконкомами рад) броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквар­тальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості. Ліквідація забро­ньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням із місцевими держадміністрацією та державною службою зайнятості.

Працевлаштування громадян, які не можуть на рівних кон­курувати на ринку праці, на заброньовані робочі місця здій­снюється тільки за направленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зайнятості організовують попередню їх професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфі­кації за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття. Підприємства зобов'язані працевлаштовувати вказаних осіб і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян під­приємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови. У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця мо­лодих громадян, які вперше шукають роботу, після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служ­би трудовий договір укладається не менше як на два роки.

У разі відмови у прийнятті на роботу вказаних осіб державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф у 59 кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян. Одержані кошти спрямовуються до органу Фонду і можуть використовуватися на фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для працевлаштування осіб, які не можуть на рівних конкурувати на ринку праці, понад встановлену квоту робочих місць за до­говорами з державною службою зайнятості.

0. РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ

Є варіантом збільшення зайнятості. Малий та середній бізнес багато в чому ініціює появу додаткових робочих місць, підвищує ділову активність громадян, їх конкурентоспроможність на ринку праці.

Надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю

Надається в межах коштів, передбачених державною та територіальними програмами зайнятості, тільки на підприємницьку діяльність і може бути використана на при­дбання обладнання, інструменту, сировини і матеріалів, оренду приміщення. Умови надання: 1) до­сягнення 18 років; 2) реєстрація як безробітного у державній службі зайнятості за місцем проживання; 3) отримання допомо­ги у зв'язку з безробіттям; 4) неможливість працевлаштування у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Не надається безробітним: 1) які мають непо­гашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини; 2) перебували у лікувально-трудових профілакторіях; 3) яким виплата допомоги у зв'язку з безробіттям відкладалася або припинялася відповідно до чинного законодавства.

Безпроцентна позика надається за умови подання громадя­нином документів для державної реєстрації як суб'єкта підпри­ємницької діяльності. Вказана позика для заняття підприєм­ницькою діяльністю зі створенням юридичної особи надається безробітному в разі позитивного висновку про його професійну здатність до підприємницької діяльності.

Розміри позики: а) без створення юридичної особи — до 100 мінімаль­них заробітних плат; б) зі створенням юридичної особи — до 200 мінімальних заробітних плат.

Рішення про надання безпроцентної позики приймається регіональними центрами зайнятості. До них подають такі до­кументи: 1) заяву про надання безпроцентної позики; 2) засвід­чену в установленому порядку копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а у разі ство­рення юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності також копії установчих документів; 3) програму діяльності та розвитку підприємництва, відповідні техніко-економічні обґрун­тування; 4) спеціальний дозвіл (ліцензію) на заняття такими видами підприємницької діяльності, які відповідно до законо­давства потребують ліцензування; 5) копію картки персональ­ного обліку безробітного; 6) рекомендаційний лист центру за­йнятості за місцем реєстрації громадянина як безробітного; 7) до­кументи про професійну підготовку для заняття підприємниць­кою діяльністю. Державна служба зайнятості письмово пові­домляє безробітного про прийняте рішення в десятиденний строк.

Строк позики визначається договором, але не більше ніж на 2 роки під заставу майна або зо­бов'язання гаранта (установи банку чи іншої юридичної особи) на її повернення. Регіональний центр зайнятості укладає з без­робітним договір. Позика виплачується установами банків. Після припинення підприємницької діяль­ності до закінчення строку, на який було укладено договір про надання безпроцентної позики, а також до повернення суми безпроцентної позики у повному обсязі, громадянин, який її отримав, не може бути визнаний безробітним. Громадянин, який отримав позику, повинен повернути її у строк, зазначений у договорі, незалежно від фінансових резуль­татів підприємницької діяльності. Неповернена сума вважаєть­ся недоїмкою і стягується з нарахуванням пені. У разі порушення умов цільового використання безпроцент­ної позики та інших умов договору безпроцентна позика має бути повернена протягом десяти днів з дня виявлення порушен­ня з наступним стягненням протягом місяця з цього дня пені за весь період користування позикою. У разі непогашення забор­гованості більше 30 днів державна служба зайнятості реалізує своє право за запорукою або договором застави. Контроль за цільовим використанням безпроцентної позики здійснюється державною службою зайнятості.

Виплата допомоги у зв'язку з безробіттям для організації безробітними підприємницької діяльності

Безробітним, яким виповнилося 18 років і які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підхо­дящої роботи, за їх бажанням допомога у зв'язку з безробіттям може виплачуватися одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності. Така виплата не здійснюється без­робітним, яким допомога у зв'язку з безробіттям скорочувалася з підстав, передбачених чинним законодавством.

Одноразова виплата здійснюється у розмірі річної суми до­помоги у зв'язку з безробіттям, визначеної конкретному без­робітному. Якщо безробітний вже отримав частину призначеної допомоги, то виплачується її залишок. У такому випадку ця допомога не підлягає коригуванню у зв'язку зі зміною розміру середньої заробітної плати, що склалася в галузях національної економіки відповідної області протягом періоду, за який допо­мога у зв'язку з безробіттям була виплачена.

Для розгляду питань про отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості такі документи: 1) заяву про надан­ня допомоги; 2) бізнес-план.

Рішення про одноразову виплату допомоги у зв'язку з без­робіттям приймається директором центру зайнятості на підста­ві висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги у зв'язку з безробіттям для організації підприємницької діяль­ності, створеної центром зайнятості, щодо здатності безробітно­го до підприємницької діяльності. Рішення приймається протягом 10 календарних днів з дня подання всіх необхідних документів для її призначення.

Одноразова виплата допомоги здійснюється через установи банків у встановленому порядку за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом десяти календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги у зв'язку з безробіттям засвідченої в установленому порядку копії свідо­цтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємниць­кої діяльності, а в разі створення юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності також копії установчих докумен­тів. У трудовій книжці безробітного працівник державної служ­би зайнятості робить запис про одноразову виплату допомоги та зазначає період, за який вона була нарахована. Наступного дня після одноразової виплати безробітному він знімається з обліку як працевлаштований.

Особам, яким допомога у зв'язку з безробіттям виплачена одноразово, у разі їх повторної реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних у період двох років, у межах якого вона мала сплачуватись, допомога у зв'язку з безробіттям не при­значається. У разі визнання таких осіб безробітними за межами цього періоду допомога у зв'язку з безробіттям визначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування на випадок безробіття".

3. НАДАННЯ БЕЗРОБІТНИМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА КОНСУЛЬТАТИВНИХ ПОСЛУГ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 27 січня 1994 р. № 48 схвалив Концепцію державної системи професій­ної орієнтації населення. Професійна орієнтація супроводжує людину впродовж усього життя і здійснюється різними держав­ними і недержавними органами. За даними наукових досліджень професійна орієнтація впли­ває на збільшення продуктивності праці (залежно від галузі на 10—30 %), скорочення плинності кадрів (на 20—25 %), знижен­ня аварійності та травматизму (на 35—45 %), продовження пе­ріоду працездатності (на 8—10 %), сприяє зниженню відраху­вання учнів з професійних навчальних закладів у 3—4 рази.

Професійна орієнтація — це комплексна науково обґрун­тована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахуван­ня особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потре­бами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Професійна орієнтація є соціально-економічною категорією за походженням, сутністю й показниками оцінки ефективності. За методами вирішення професійна орієнтація — це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема. Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвиткові здібностей і талантів людини, зростанню її професіо­налізму, працездатності, збереженню здоров'я та є одним із найважливіших елементів державної політики у сфері соціаль­ного захисту та зайнятості населення. Професійна орієнтація забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, сприяє підвищенню її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-еконо­мічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності. Метою профорієнтаційної роботи є сприяння спе­цифічними методами посиленню конкурентоспроможності пра­цівника на ринку праці та досягнення ефективної зайнятості населення.

Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний добір, про­фесійний відбір та професійна адаптація.

Професійна інформація — це система заходів щодо накопи­чення і поширення відомостей про зміст і перспективи сучасних професій та вимоги, що висуваються до особи, яка бажає їх набути, форми й умови оволодіння різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного зростання, стан та потреби ринку праці, формування професійних інтересів, на­мірів та мотивацій особи.

Професійна консультація — науково організована система взаємодії психолога-профконсультанта та особи, яка потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особли­востей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, ста­ну здоров'я особи та з урахуванням потреб ринку праці.

Професійний добір — це система профдіагностичного обстеження особи, спрямованого на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння нею.

Професійний відбір — система профдіагностичного обстеження особи, спрямованого на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Професійна адаптація — це комплексна система заходів покликана сприяти процесу пристосування особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійно діяльності на виробництві, успішному професійному становленню працівника.

Основними науково-методичними засобами, що використо­вуються у профорієнтації, є професіографія (інформа­ційна, діагностична, коригуюча, формуюча) та професійна діаг­ностика (комплекс психологічних, психофізіологічних, медич­них та інших методів вивчення особи).

Основним об'єктом профорієнтаційної діяльності є зайняте і незайняте населення, у тому числі молодь, яка навчається, ви­вільнювані працівники та особи з обмеженою працездатністю.

Принципи профорієнтаційної роботи: комплексний характер профорієнтаційних послуг; узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці; діяльнісний підхід до визначення професійної придатності; рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами України та громадянами іноземних держав, з якими Україна має відповід­ні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань; доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору або зміни професії, форм навчання і працевлаштування; добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні; конфі­денційний та рекомендаційний характери висновків профкон-сультацій та профдобору, додержання працівниками профорієн­таційних служб норм професійної етики.

У дошкільних навчально-виховних закладах здійснюється попереднє вибіркове інформування дітей про світ професій, їх ігрове засвоєння.

Профорієнтаційна робота в загальноосвітніх школах зводить­ся в основному до предметно-навчальної орієнтації. її здійсню­ють вчителі-предметники та класні керівники, а координацію - завідувачі кабінетів профорієнтації. Проте ця робота в біль­шості шкіл проводиться формально. Поглиблення диференціації навчання, розширення мережі шкіл і класів з поглибленим вивченням предметів, формування навчальних закладів нового типу (ліцеїв, гімназій, коледжів) та навчально-виховних комплексів (НВК) створюють умови для розвитку професійних інтересів і здібностей учнів. Проте при комплектуванні класів з поглибленим вивченням дисциплін, профільованим навчанням недостатньо враховуються індивіду­альні особливості учнів, їх відбір проводиться без належного психологічного обґрунтування.

Психологічні служби шкіл профорієнтаційній роботі приді­ляють недостатню увагу. У багатьох школах намітилась тенден­ція до згортання навчально-виробничої бази трудового, профе­сійного навчання та професійної орієнтації. У системі професій­ної освіти здійснюється перехід від практики профагітації до конкурсного відбору учнів. У вищих навчальних закладах І—IV рівнів акредитації впроваджується тестування абітурієнтів. Певну роботу з профорієнтації проводять соціальні служби для молоді.

Потребують спеціальної уваги особи з особливими потребами. Профорієнтацію з цими особами, які мають обмежену праце­здатність, здійснюють працівники державної служби зайнятості, а також органів охорони здоров'я, праці й соціального захисту населення. Однак унаслідок організаційної недосконалості діючих структур профорієнтаційна робота із зазначеними гру­пами населення досі не організована на належному рівні.

Сьогодні найбільш повно основні напрями профорієнтаційної роботи з незайнятим та зайнятим населенням регламентуються у діяльності відповідних структурних підрозділів державної служби зайнятості. Основними напрямами формування та розвитку системи професійної орієнтації населення є: формування правових, со­ціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансових засад розвитку державної системи про­фесійної орієнтації, організація науково-методичного та норма­тивного забезпечення її функціонування; удосконалення стру­ктури управління системою профорієнтаційних підрозділів на загальнодержавному і регіональних рівнях; комплексний підхід до роботи у сфері професійної орієнтації, посилення її соціаль­но-економічної спрямованості; створення мережі недержавних установ та об'єднань, що надають профорієнтаційні послуги; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації; оновлення форм і методів проф­орієнтаційної роботи, визначення її нормативів і стандартів на рівні сучасних вимог; розробка пакета відповідних нормативно-правових документів, необхідних для реалізації Концепції професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфі­кації незайнятого населення, і внесення змін до чинних зако­нодавчих актів; організація міжнародного співробітництва у сфері професійної орієнтації з метою обміну досвідом роботи; створення, розширення та удосконалення існуючих профорієн­таційних підрозділів у системі освіти, соціальних службах для молоді, державній службі зайнятості, на виробництві та в уста­новах соціального захисту населення; підвищення ефективно­сті праці зайнятих професійною орієнтацією фахівців, запро­вадження дієвих форм їх матеріального та морального заохо­чення.

Профорієнтаційна робота здійснюється різними відомствами. Основну роботу, спрямовану на сприяння професійному само­визначенню дітей дошкільного віку, підлітків та молоді, яка на­вчається, виконують соціально-психологічні служби в системі освіти. Профорієнтаційна робота певного спрямування молоддю в період до призову проводиться військовими комісаріатами та організаціями сприяння Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України. Медичні аспекти професій­ної орієнтації підростаючого покоління, особливо підлітків з тим чи іншим видом патології, вирішуються лікарями район­них, міських медичних закладів. Профорієнтаційна робота з військовослужбовцями, звільненими у запас у зв'язку зі скоро­ченням Збройних Сил України та станом здоров'я проводиться підрозділами військових комісаріатів. Професійну орієнтацію серед зайнятого населення на підприємствах різних форм влас­ності здійснюють служби соціального розвитку та кадрові служ­би цих підприємств. Поряд із державною системою профорієн­тації створюються бюро та агентства, які надають платні проф­орієнтаційні послуги громадянам і підприємствам. На загаль­нодержавному рівні координацію організаційних питань про­фесійної орієнтації дорослого населення та молоді, яка навчаєть­ся, здійснюють Міністерство праці та соціальної політики Украї­ни та Міністерство освіти і науки України.

У1992 р. територіальні профорієнтаційні центри для молоді підпорядкувалися Державній службі зайнятості, у межах якої були створені територіальні центри профорієнтації населення. Вже до 1997 р. у системі служби зайнятості функціонували 21 центр профорієнтації (1 республіканський, 17 обласних і 3 місь­ких), 6 відділів профорієнтації центрів зайнятості (5 обласних і 1 міського рівня) та 2 відділи профорієнтації навчально-про­форієнтаційних центрів, тобто 29 основних профорієнтаційних підрозділів. Базовим був визнаний Дніпропетровський обласний центр профорієнтації. У міських районних центрах зайнятості діяли майже 100 відділів (секторів) профорієнтації. Унаслідок зниження рівня фінансування системи служби зайнятості й поглиблення соціально-економічної кризи наприкінці 1996 — на початку І997 рр. центри профорієнтації населення ліквіду­вали. Натомість у центрах зайнятості населення були створені відділи (сектори), зазвичай, із кількома спеціалістами з проф­орієнтації.

У системі Державної служби зайнятості розроблені такі до­кументи, що використовуються у профорієнтаційній роботі: Перелік професій та спеціальностей, які вимагають професій­ного відбору, Орієнтовний перелік робіт та професій, де є потре­ба у професійному відборі, Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється засто­сування праці жінок. Працівники, які займаються профорієнтацією, розробляють методичні рекомендації для здійснення профорієнтаційної ро­боти, проводять їх адаптацію, а в окремих випадках — експер­тизу професійних психодіагностик, розробляють і надають професіографічні матеріали (професіограми, професіокарти, про­спекти, листівки, буклети) тощо. Фахівці центрів зайнятості виступають по радіо, телебаченню, на сторінках преси з інфор­мацією з напрямів діяльності Державної служби зайнятості, із роз'ясненнями норм правових актів з питань праці та зайнятості громадян, ознайомлюють громадян із кон'юнктурою професій на ринку праці, потребами в робочій силі за професійно-квалі­фікаційним складом, форматом й умовами здобуття професій, спеціальностей та ін.

Відповідно до Єдиної технології обслуговування незайнято­го населення профорієнтаційні послуги одержують усі без ви­нятку громадяни, які звертаються до центрів зайнятості насе­лення. З метою реалізації завдань національної та територіаль­них програм "Діти України" спеціалісти з профорієнтації цен­трів зайнятості населення обслуговують учнів загальноосвітніх закладів, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, учнів спеціалізованих шкіл-інтернатів, підлітків, які стоять чи стояли на обліку, за­йнятих і незайнятих.

Нині профорієнтаційна робота в базових центрах зайнятості проводиться у двох секторах: інформаційному і секторі активної підтримки, де надаються послуги з профконсультації, профвід­бору, проводяться тематичні семінари, тренінги, психологічне розвантаження як незайнятих громадян, так і спеціалістів цен­трів зайнятості. У 2001 р. у системі служби зайнятості нараховувалося 679 профорієнтаційних підрозділів, що включали 5 профінформаційних центрів, 55 залів, 176 кабінетів та 443 куточки. Проф­орієнтаційні підрозділи обладнані: автоматизованими інформа­ційними банками даних про потребу в робітниках і фахівцях; банками даних про ВНЗ, ПТНЗ; аудіо-, відеоматеріалами; ін­формаційними столами, стендами, полицями, профінформаційними папками; довідково-інформаційним фондом, фондом рек­ламно-інформаційної продукції. У них є аудіовізуальний сектор для перегляду відеоматеріалів, комп'ютерні місця для самоінформування та самодіагностики.

Ефективною є форма, при якій громадяни одержують інфор­мацію шляхом самоінформації, а також під час індивідуальних, групових і масових заходів. Переваги самоінформації в тому, що клієнт, не називаючи себе, самостійно вибирає інформацію, яка його цікавить, і форму організації роботи. У його роботу ніхто не втручається і на рішення щодо вибору не впливає.

Роботу з професійної консультації фахівці здійснюють у сек­торі активної підтримки громадян шляхом проведення бесід, анкетувань, семінарів, тренінгів тощо.

За рівнем адаптації до ринкової економіки профконсультанти поділяють незайнятих громадян на три категорії: з високим рівнем адаптації, які сприймають соціально-економічні зміни як об'єктивно детерміновані; з середнім рівнем адаптації; з низьким рівнем адаптації, котрі перебувають у відчаї або у стре­совому стані. Перша група непогано орієнтується у світі про­фесій, а остання потребує допомоги. Для деяких людей втрата роботи — це втрата сенсу життя. Нерідко переорієнтуватися на нові види діяльності їм важко, довготривале безробіття викликає психологічну напруженість, стресовий стан. Основними негативними чинниками є: усвідом­лення незайнятості, неможливість реалізувати наявний потен­ціал; жорсткі вимоги з боку роботодавців, низький рівень матеріального забезпечення; соціальна незахищеність; безперспек­тивність тощо. Невдалі спроби працевлаштуватися знижують активність зусиль, спрямованих на подолання труднощів. Це свід­чить про необхідність виділити психологічну допомогу в окремий вид послуг, що надаються безробітним. Така допомога включає аутогенне тренування, гетерогенний тренінг, оздоровчі сеанси психоемоційного розвантаження, музичну терапію та ін.

Спеціалісти з профорієнтації здійснюють первинну й поглиб­лену професійну діагностику та консультування. Профконсультаційну роботу проводять за двома основними напрямами: сприяють коригуванню психоемоційного стану людини, її са­мооцінки та допомагають оволодіти навичками технології по­шуку роботи шляхом збирання, аналізу, вибору інформації, спілкування з роботодавцем (безпосередньо, по телефону, скла­дання резюме).

Навчальні тренінги з "Технології пошуку роботи" спрямовані на аналіз реальної економічної ситуації та адаптацію до неї без­робітних громадян, конкретизації напрямів збирання, аналізу, вибору інформації з урахуванням індивідуальних характери­стик професійних спрямувань, стереотипів поведінки. Тому на заняттях безробітні не просто сприймають і запам'ятовують ін­формацію, а й аналізують різні проблеми, визначають вагомість їх розв'язання, вибирають найбільш підходящу для себе нову професію, спеціальність, на яку є попит на ринку праці.

Психолого-педагогічна допомога (соціально-психологічна допомога).

1. Сприяння у подоланні негативного впливу стресової ситуації. Особливості реагування на вплив стресу залежить від: локусу контролю (екстернальний або само презент), рівнів самооцінки та притягань; соціального статусу на попередній роботі. Людина відчуває, що від неї нічого не залежить, вона навіть виявляється не в змозі контролювати свій час. Йде вигоряння мотивації до праці. Відмови приводять до того, що людина припиняє шукати роботу, захищаючи своє Я від загрози нових відмов.

З самого початку важливо інформувати безробітного про те, що таке стрес, як він виглядає та дає. Саме звернення до психолога для багатьох безробітних повязане з негативними емоціями, тому що багато хто ставить знак рівняння між психологом та психіатром. Необхідна просвітницька робота, спрямована на рояснення можливої необхідності психологічної допомоги, тобто формування установки на природність звернення до психолога. Найбільш ефективним є розглядання проблеми як ресурса: що корисного людина отримала з ситуації втрати роботи та тривалого безробіття, які існують шляхи виході з цієї проблеми. Важливе навіть приговорювання емоцій, повязаних з негативними переживаннями при пошуку роботи.

Допомогти знизити рівень тривожності. Базисний стан будь-якого стресу – це стан тривоги. Людина відчуває неспокій практично у всіх життєвих сферах: сімейному житті, професійній сфері, взаємовідносинах з іншими людьми. В ситуації пошуку роботи, особистісна тривожність безробітного у багато разів посилюється реактивною тривожністю. Без допомоги тривожність досягне такого рівня, що блокує будь-який прояв активності.

Діагностика та корекція негативних психологічних станів – один з основних напрямів діяльності служби зайнятості по роботі з безробітними. Стабільний емоційний стан сприяє швидкому працевлаштуванню. Найбільш ефективною виявляється попереджуюча комплексна психологічна допомога безробітним, що включає в себе: консультування, психодіагностику, корекцію, психопрофілактику та психотерапію.

2. Навчання само презентації. Безробітні часто не можуть адекватно надати роботодавцю інформацію про себе. Вони начебто соромляться себе похвалити та починають розповідь про себе з того, чого не вміють. („Я не розбираюся у фінансах).

4. Навчання методам пошуку роботи: складання резюме, пошукового листа, оголошення у газету, основам ділової розмови по телефону, поведінці на співбесіді. Підготувавши всі документи та адекватно сформулювавши цілі пошуку роботи, безробітний відчуває певний емоційний підйом.

5. Відновлення комунікативних навичок, підвищення впевненості у собі. Доцільними є соціально-психологічні тренінги (служба зайнятості, Клуб тих, хто шукає роботу). Соціальна адаптація безробітних здійснюється у «Клубах тих, хто шукає роботу», що створюються при службах зайнятості. Участь у діяльності клубу дозволяє їм подолати негативні психологічні наслідки безробіття, активніше вести самостійний пошук роботи.

6. Профорієнтація та профконсультування. Переважно повязані з бажанням поміняти професію. Причини різні: стан здоровя, відсутність попиту на професію, втома). Людина приходить уже з певним вибором та очікує підтвердження свого рішення. Не слід брати відповідальність за вибір клієнта, а показати всі переваги та недоліки нової професії, залишивши кінцевий вибір за ним.

7. Інформування про стан ринку праці, способи планування та пошуку роботи, методи 60амо презентації, сприяння у подоланні кризи. Інформація виступає у ролі фактора, що знижує гостроту невротичних симптомів.

Мета профорієнтаційної роботи – сприяння громадянам в отриманні в оптимально короткі строки підходящого місця роботи з урахуванням їх особистих інтересів та потреб ринку праці шляхом професійного та інформаційного консультування, психологічної підтримки. Надається як індивідуальна, так і групова психологічна підтримка

Психологічна підтримка здійснюється в рамках індивідуальної консультації. Вона необхідна тим безробітним, які знаходяться в стані депресії зі зниженою активністю поведінки, песимістичним настроєм та поганим самопочуттям. Такі люди відчувають труднощі у спілкуванні з близькими людьми та знайомими, так і потенційними роботодавцями. Для роботи використовуються спеціальні психологічна прийоми та методи, навіть інтенсивна терапія.

Після проведення консультацій з клієнтом обговорюється його конкретна життєва ситуація, виявляються його можливості та схильності до тї або іншої діяльності, намічається план подальшого пшуку роботи. Це або пошук вакансій з попередньої спеціальності, або отримання суміжної або нової професії, у рамках якої надається комлпесна групова підтримка, що допомагає учасникам розширити інформаційні можливості для працевлаштування, подолати комплекси, що склалися в результаті невдалих пошуків роботи,, змінити стиль пошуку роботи, уміло представити роботодавцю свої процесійні навичк, грамотно оформити документи для працевлаштування

Психологічна підтримка дозволяє зупинити особистісну дезінтеграцію, допомогти людям повірити в себе, зорієнтувати їх на само зайнятість, надомну працю, розвиток підсобного господарства.

Інформаційна консультація надає клієнту детальну інформацію про наявність вакантних місць, про підприємства, де вони є, про спеціальності, що відповідають цим спеціальностям, а також відомості про те, де можна пройти перенавчання та навчання

Професійне консультування включає в себе вивчення професійних інтересів, підвищення мотивації до праці, виявлення психологічних та психофізичних особливостей особистості, надання рекомендацій з найбільш придатних для клієнтів сфер діяльності, напрямку професійного навчання. Одна з основних задач – звернути увагу безробітного на ті професії, по яким бувають вакансії, як можна детальніше розповісти про них. Консультант допомагає обрати один з напрямів професійної діяльності, що відповідає бажанням та схильностям. Саме напрям, а не професію. Потім йде сумісне обговорення переліку професій. Що входять у напрям. Якщо консультований зміг підібрати для себе нові спеціальність і по ній є вакансія, спеціалісти відділів перенавчання разом з клієнтом визначають, у якому навчальному закладі він зможе її отримати

Професійне консультування можна поділити на індивідуальне та групове. Індивідуальне проводиться в ізольованому приміщенні при дотриманні повної конфіденційності. Бесіда триває 40-60 хвилин. Іноді одної зустрічі буває недостатньо, і робота може бути продовжена. У процесі індивідуального консультування є шанси отримати вичерпну інформацію про різні сфери діяльності, пройти тестування з метою виявлення своїх можливостей. Групове консультування більше носить інформаційний характер. Йогом мета – дати безробітним найбільш повну інформацію про послуги, що надаються службою зайнятості.

Особистісна консультація проводиться, якщо психолог відчуває – щось заважає клієнту прийняти рішенняя. Перешкодою можуть бути як зовнішні фактори, про які консультований мовчить, так і особливості його характеру (висока тривожність, невпевненість, нерішучість), що виявляється шляхом особистісної діагностики та використання різних методів.

Профвідбір проводиться в цілях виявлення осіб, здатних успішно працювати по тій або іншій спеціальності. За допомогою тестування на психофізіологічних приладах або комп’ютері, а також з використанням бланкових психологічних методик визначаються можливості, особистісні якості. Здатності безробітного та співвідносяться з вимогами, що ставляться професією до людини. Аналіз результатів за певними критеріями дозволяє зробити висновок, чи може людина успішно працювати по даній професії.

Це трудомістке, складне обстеження, що вимагає великого обсягу часу, високого рівня кваліфікацї спеціалістів. Проводиться воно звичайно за заявками роботодавців на договірній основі та є доатктвовою послугою, що надається центрами зайнятості населення. В якості основої послуги проводиться профвідбір осіб, що направляються на навчання за разними спеціальностями. Такий відбір переслідує мету скоротити відсів у процесі навчання (більш ефективно використовуються засоби фонду зайнятості, виділена на навчання безробітного). Для здійснення достовірної діагностики можливостей людини, параметрів її уваги, памяті, мислення, моторно-рухової реакції, її стресостійкості, здатності тривало виконувати монотонну роботу є такі прилади як «Фільтр», !Фотон», «Мультпсихометр»

Існує певний перелік проблем, з якими клієнт може бути направлений до психолога:

1. неприйняття статусу безробітного («Чому я?»)

2. Потреба у підтримці, співучасті

3. неадекватна самооцінка, невпевненість у власних силах

4. запит на зняття напруги та саморегуляцію

5. конфліктна поведінка під час прийому

6. професійне самовизначення

7. розходження запитуваної професії зі спеціальністю за дипломом

8. вибір профілю перенавчання

9. питання професійного становлення, кар’єри (2)

Досвід та перспективи діяльності центрів зайнятості населення.

Високий рівень безробіття серед молоді впливає на соціальну напруженість у суспільстві. Для вирішення проблем зайнятості та створення ефективної системи навчання молоді безпосередньо на робочих місцях з 1 січня 1995 введена у дію програма організації тимчасової зайнятості безробітної молоді «Молодіжна практика». Ця форма роботи дозволяє підвищити конкурентоспроможність молодих людей на ринку праці, сприяє їх подальшому працевлаштуванню. Територіальними органами служби зайнятості та молодіжними біржами праці створюються регіональні програми працевлаштування неповнолітніх. Задачі роботи з даною категорією громадян:

• інформування про ситуацію на ринку праці та ринку освітніх послуг;

• проведення активної профорієнтаційної роботи;

• психологічна підготовка до конкурентної боротьби за робочі місця;

• навчання типовим моделям працевлаштування.

1. Розробка технології роботи служби в умовах автоматизації робочих місць спеціалістів, розробка програмного забезпечення, моніторинг ринку праці (служба зайнятості контролює ринок робочої сили на 15-20 %). Розробка інтернет-технологій. Дослідження свідчать, що люди, що шукають роботу в Інтернеті, або персонал у фірму, досягають результату у 5-6 разів швидше порівняно з пошуком через ЗМІ або особисті контакти.

2. Банк даних «Професіонал» - реалізує презентацію спеціалістів та вакансій. Схема роботи банку заснована на канадській методиці гармонізації попиту та пропозиції робочої сили. Будь-який громадянин міста (можливо, що має роботу і не задоволений нею, що бажає отримати роботу, що більше відповідає його вимогам) надає у банк детальну інформацію про себе та рівень свої кваліфікації. Такий підхід до формування клієнтури підвищує інтерес роботодавця. Структурне представлення інформації дозволяє роботодавцю перегляднути не тільки переліку спеціалістів, але і список, що включає близькі професії.

Реклама послуг банку здійснюється через ЗМІ, брошури, інформаційні буклети.

Робота з клієнтом: Через рекламу узнає про банк і звертається до спеціаліста з формування банку, який проводить співбесіди, визначає професійну спрямованість та видає анкету, у якій майбутній клієнт детально викладає свої професійні навички, уміння та переваги, вимоги до бажаної роботи. Відомості заносяться у базу даним комп’ютера, де здійснюється автоматичний пошук вакансій та оформляється направлення на роботу.

Робота з роботодавцем: До них необхідно ставитися як до клієнтів банку. Якщо вдасться задовольнити їх підібраними спеціалістами, вони прийдуть знову з новими вакансіями. При появі вакансії звертаються до центру зайнятості, де заповнюють бланк, в якому описують необхідні вимоги до кандидата на вакансію, умови, що пропонуються та інші додаткові відомості. Отримана інформація заноситься у базу даних комп’ютера та здійснюється автоматизований пошук кандидатів на вакансію з урахуванням всіх умов. Якщо на одну вакансію обирається кілька кандидатів, можна отримати на них більш повну інформацію та здійснити вибір.

З урахуванням поняття рівноважного попиту та пропозиції «ідеальним» станом служб зайнятості буде ситуація, коли клієнтами будуть не тільки ті, хто шукає роботу, але і ті, хто шукає трудові ресурси.

3. Програма «Молодіжна практика» - здійснюється робота з випускниками.

Мета: працевлаштування випускників навчальних закладів у вці 16-26 років, що зареєстровані в якості безробітних більше 3 місяців, на тимчасові робочі міся, що дозволить набути професійні знання, уміння і навички, підвищити конкурентоспроможність. Взяти участь 402 підприємства. Найбільше безробітних у віці 18-24 (72%). Найбільша кількість працевлаштованих з середньою професійною освітою (80%), вищою (17%).

Молодь навчалася більше ніж по 70 професіям: бухгалтер, медсестра, швачка, економіст.

Зараз програма не реалізується у зв’язку з недофінансування. Програма зорієнтована на зменшення наслідків і не зачіпає причини. Немає економічного росту. Є структурна невідповідність профілю випускників потребам ринку праці, немає науково обгрунтованого прогнозу затребуваності спеціалістів. Навчальні заклади орієнтуються на престижні професії, а не на потреби ринку праці. Рівень кваліфікації випускників не відповідає вимогам роботодавців. У випускників відсутні практичні навички. Роботодавець що отримує кваліфіковані кадри на засоби бюджету не несе витрат на підтримку і розвиток системи освіти. Третина випускників відмовляються від пропозицій через низьку зарплату, небажання роботодавців навчати молодих на виробництві, ігнорування їх соціальних прав. Багато абітурієнтів роблять помилковий вибір професії.Не націлені на стійке набуття професійних знань, не мають практичних навичок пошуку роботи, ведення ділових бесід, само презентації.

4. Вторинна зайнятість молоді. Проблема полягає у розстановці пріоритетів відносно навчання та роботи. Практика показує зниження рівня підготовки спеціаліста через захоплення роботою під час навчання, що дає можливість збільшення рівня задоволення своїх потреб. Однак знайти адекватно запитам оплачувану діяльність ще більш проблематично, ніж розподілити зусилля між навчанням та роботою: відсутність професійної освіти, стажу та відносно високооплачуваної роботи.

Студенти денної форми навчання у нас відносяться до зайнятого населення. Через це функція роботи з даною категорією молоді не передбачена у службі занятості. Вони працюють з тими, що має статус безробітного. Але з урахуванням економічних реалій служба зайнятості повинна починати роботу зі студентами ще не ранніх етапах навчання. Основними напрямками такого підході є: інформування про ситуацію на ринку праці та ринку освітніх послуг; психологічна підготовка до конкурентної боротьби за робочі місця; навчання типовим моделям при працевлаштуванні, умінню презентувати себе; надання допомоги в об’єктивному оцінюванні себе та своїх здібностей; профорієнтації.

Профілактичний напрямок діяльності служби зайнятості зі студентами передбачає організацію моніторингу та прогнозування кон’юнктури ринку праці з наступним аналізом на предмет потребу у кадрах певних професій та спеціальностей. Професійній орієнтації громадян у відповідності з потребами економіки. Перепрофілювання частини освітніх закладів з урахуванням попитів на працівників різних професій та перехід на регіонально-галузевй принцип планування потреби у підготовці спеціалістів всіх рівнів освіти. Необхідно забезпечити гнучкий вхід та вихів з системи професійної освіти у відповідності з потребами ринку праці та особистості, розширити практику поетапної атестації студентів, навчання та присвоєння їм на початкових курсах робочої кваліфікації, атестації зі спеціальності техніка; формувати систему безперервного по життєвого професійного навчання, включаючи навчання на робочому місці, розвиток можливостей самонавчання.

Вторинна зайнятість молоді також знаходить своє відбиття у профілактичному напрямку. Тимчасова зайнятість молоді сприяє вихованню трудових навичок та трудової активності, економічної самостійності, відповідальності, дисциплінованості.

Реалізація розвитку підприємницьких здібностей через інститут вищої освіти робить можливим активне сприяння молоді в організації власної справи, малого бізнесу (ефективне організаційно-інформаційне забезпечення та приоритетне кредитування молодіжного малого бізнесу)

Для зниження безробіття серед випускників рекомендується вузам давати своїм студентам робочі професії, суміжні з отримуваною спеціальністю (найбільша кількість безробітних серед випускників вузів – 20-45%, ПТУ – 10%). Для успішного працевлаштування необхідна додаткова освіта, причому обов’язково з видачею документу, що підтверджує кваліфікацію.

Використання «студентських бірж» навчального закладу – для вторинної зайнятості. Здійснюється реєстрація студентів шляхом заповнення анкети. Служба зайнятості відбирає вакансії та передає профспілці. Ця ініціатива служби зайнятості була затребувана 2 студентами. Висновки: недостатня поінформованість студентів; відомості по малозабезпечених студентах не відповідають дійсності; студенти не можуть (не хочуть) бути зайняті «вдвічі»; умови вторинної зайнятості не відповідають соціальним очікування студентів.

Оцінка ефективності роботи служби. Пропонується проводити дисперсійний аналіз бази даних вакансій та спеціальностей людей, що звернулися у центр зайнятості. Має на меті виявити, з одного боку, наявність вакансій за певною спеціальністю, з іншої – присутність у базі даних осіб, що мають ту ж спеціальність і не працевлаштовані на момент запиту; по-третє, визначити ефективність роботи консультантів-реєстраторів.

При аналізі бази даних тих, хто звернувся, формується запит по наявним спеціальностям, результат запиту оформлюється у вигляді таблиці. Аналогічний запит формується по базі вакансій, та результат оформлюється також у таблиці. Якщо по базам даних людей і вакансій робіться запит по якійсь спеціальності, і при цьому на пересіченні кількості спеціальностей банку не пусто, і кількість спеціалістів не пусто, це говорить про неякісну роботу консультантів-реєстраторів, або про те, що роботодавців не влаштовує рівень кваліфікації запропонованих спеціалістів. Якщо таблиця пропозиції більш заповнена, ніж таблиця попиту, це говорить про те, що спеціальність незатребувана і навчальному закладу необхідно перебудувати свою роботи. Якщо навпаки, то спеціалістів не вистачає і необхідно збільшити соціал

68