Великобурлуцький степ

Створений на межі степової та лісостепової зони з метою збереження в природному стані лісостепових ландшафтів та типів місцевостей Східноєвропейської провінції, охорони та раціонального використання природних ресурсів Великобурлуцького р-ну, відтворення біологічного різноманіття, проведення наукових досліджень та забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Багата флора та фауна парку відрізняються наявністю значної кількості рідкісних та зникаючих видів. Тут виявлено понад 20 видів рідкісних вищих рослин (15 — з Червоної книги України, 6 — таких, що охороняються в області). Тваринний світ регіонального парку складається з представників степового, лучного, деревно-чагарникового та болотного комплексів. Із хребетних тварин тут мешкає низка видів, занесених до Європейського Червоного списку (сліпак звичайний, видра річкова, перев'язка звичайна, деркач, орлан-білохвіст, хохітва), 12 — до Червоної книги України (тушканчик великий, мишівка степова, тхір степовий, перев'язка звичайна, видра річкова, горностай, борсук, огар, журавель сірий, хохітва, лунь польовий, лунь степовий, боривітер степовий, орлан-білохвіст, сорокопуд сірий, гадюка степова), 10 — до Червоних списків Харківщини (бабак, бугай, бугайчик, лелека білий, куріпка сіра, лунь лучний, шуліка чорний, боривітер звичайний, рибалочка, черепаха болотяна).

БУРЛУЦЬКИЙ

На ділянках яружно-балкової системи зосереджені поселення реліктового виду — бабака, що охороняється в Харківській області.

На заповідній території збереглась ціла низка рідкісних та зникаючих видів степового фауністичного комплексу, занесених до Європейського Червоного списку (сліпак звичайний, перев'язка звичайна) та Червоної книги України (тушканчик великий, мишівка степова, тхір степовий, перев'язка звичайна, борсук, лунь польовий).

КАТЕРИНІВСЬКИЙ

На території заказника представлені степові, лучні та водно-болотні фауністичні комплекси із значною кількістю рідкісних видів хребетних та безхребетних тварин.

Н айбільшу цінність мають ділянки яружно-балкової системи із залишками цілинної степової рослинності, де розташовані чисельні поселення реліктового виду — бабака, що охороняється в Харківській області, та мешкають рідкісні види, занесені до Європейського Червоного списку (сліпак звичайний, перев'язка звичайна), Червоної книги України (тушканчик великий, мишівка степова, тхір степовий, лунь польовий).

АРТІЛЬНЕЦЬКИЙ

Т ериторія розташована в яружно-балковій системі. Тут представлені велика ділянка реліктових справжніх типчаково-ковилових степів та рослинність вапнякових відслонень.

Серед рослинних угруповань найбільш цінними є занесені до Зеленої книги України формації ковили волосистої, к. Лессінга та осоки низької, а також низка рідкісних для Харківщини рослинних угруповань. Флора заказника багата рідкісними видами, занесеними до Червоної книги України та регіональних Червоних списків.

МІЛОВСЬКИЙ

Територія заказника розташована на крейдових схилах з унікальною реліктовою рослинністю. На крутих схилах рослинний покрив розріджений. Тут переважають угруповання кретофільних видів рідкісних для флори області. Більш пологі ділянки зайняті степовими угрупованнями із Зеленої книги України. Своєрідна флора заказника включає види, занесені до Червоної книги України та Червоного списку області.

ВОВЧИЙ ЯР

З аказник розташований в урочищі «Вовчий яр» на крутих схилах балки східної експозиції. Тут мешкають рідкісні степові комахи: богомол звичайний, дибка степова, вусач земляний хрестоносець, джміль пахучий, мелітурга білавовуса, рофітоїдес сірий, сколія степова, синявець римнус, каптурниця срібляста, совка сокиркова — види, що занесені до Червоної книги України. Зберігся комплекс степових угруповань комах, приурочених до степових цілинних фітоценозів.

МЕРЕШКУВАТА ДАЧА

О дин із перших ентомологічних заказників у Харківський області. Знаходиться в урочищі «Мерешкувата дача», розташованій на крутому схилі балки південної експозиції, що на сході межує з байрачним лісом. Тут збереглися фрагменти типових степових угруповань комах, трофічно і топічно пов'язаних з рослинними формаціями різнотравно-типчаково-ковилового степу. Зареєстровано низку рідкісних видів, що занесені до Червоної книги України та Червоного списку Харківської області (дибка степова, красотіл пахучий, джміль глинистий, д. пахучий, д. степовий, мелітурга булавовуса, мегахіла округла, ксилокопа фіолетова, сколія степова, вусач земляний хрестоносець, махаон, поліксена). Вагоме місце посідають корисні комахи-ентомофаги, ґрунтоутворювачі, запилювачі люцерни та інших сільськогосподарських культур.

ГНИЛИЦЬКИЙ

Місце формування витоку р. Гнилиця, що охоплює балково-долинні та схилові урочища з ділянками водно-болотної, лучної, частково степової та лісової рослинності.

МАЛОБУРЛУЦЬКИЙ

Місце формування витоку р. Великий Бурлук, з багатою лучною та водно-болотною флорою та фауною.

НЕРУБ

Т ипові нагірні кленово-липові діброви та насадження цінної інтродукованої деревної породи — дуба північного.

БОЖКОВЕ

О хороняється ділянка деревостанів дуба звичайного насіннєвого та паросткового природного походження віком понад 90 років. Рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України: дубові ліси татарсько-кленові та кленово-липово-дубові ліси волосисто-осокові. Лісотипологічний еталон сухої та свіжої кленово-липової діброви.

ДЕГТЯРНЕ

Охороняється комплекс типів лісу на південних відрогах Середньоросійської височини: суха і свіжа кленово-липова діброва, свіжий дубово-сосновий субір, сирий тополево-вербовий сугрудок. Фрагменти типових і рідкісних рослинних угруповань із Зеленої книги України: дубово-соснові ліси ліщинові, дубові ліси татарсько-кленові, дубові ліси ліщинові, кленово-липово-дубові ліси волосисто-осокові. Насадження з віковими деревами дуба звичайного, берези повислої, груші звичайної. Унікальні поєднання екотопів, які зрідка зустрічаються в північній частині степової зони.

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОН

Район розташований у північно-східній частині Харківської області на межі з Бєлгородською областю Росії.

Площа району— 1888,6 км2. В районі мешкає 54,9тис. осіб, утому числі міського населення — 30,9 тис. осіб. Щільність населення — 29 осіб/км2.

У геоморфологічному відношенні більшу частину території району займає Бурлуцьке плато, яке понижується на північний захід (до долини р. Вовча) та південний захід (до долини р. Сів. Донець). Територія району має рівнинний характер, відноситься до Середньоросійської лісостепової фізико-географічної провінції, лежить у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зоні.

Гідрографічна сітка представлена річкою Сів. Донець та її притоками: Вовча, Плотва, Хотімля, Хотомелька, Пільна та ін. Є невеликі озера, болота і штучні водойми (102 ставки з площею водного дзеркала 526,2 га та верхня і середня частини Печенізького водосховища, побудованого нар. Сів. Донець).

Грунтовий покрив строкатий. На вододілах поширені чорноземи глибокі, на заході і сході є чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти, головним чином під лісами. По низинах трапляються чорноземи лучні в комплексі з солонцями, болотні грунти.

Загальна площа під лісами і лісовими насадженнями становить 29 тис. га. Переважаючими породами є дуб звичайний (74% вкритої лісом площі) та сосна звичайна (23 %). Трапляються також насадження липи серцелистої, ясена звичайного, берези повислої, білої акації звичайної та видів тополі, верби, в'яза.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 36,03.

В районі існує 9 територій ПЗФ, зокрема, 1 ботанічний заказник загальнодержавного значення, всі інші природоохоронні території віднесені до місцевого значення: 3 ландшафтних заказники, 2 — лісові та 1 — ентомологічний заказник, а також 2 заповідних урочища. Загальна площа територій та об'єктів ПЗФ становить 3976,9 га, що складає 2,11 % від усієї території району.

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний загальнодержавного значення
152	Вовчанський	185	1994
Заказник ентомологічний місцевого значення
22	Василівський	5,5	1984
Заказник лісовий місцевого значення
23	Великий ліс	58	1984
218	Старосалтівський	347,4	2005
Заказник ландшафтний місцевого значення
209	Новодонівський	197	2002
200	Сіверськодонецький	2531	2001
140	Соколята	501	1992
Заповідне урочище
94	Пивне	142	1984
220	Холодноярське	10	2005

ВОВЧАНСЬКИЙ

Рідкісні крейдові та степові фітоценози на правому березі р. Вовчої, унікальне в Україні місцезростання реліктового ендемічного зникаючого виду чагарників — вовчих ягід Софії. В рослинному покриві значна роль належать угрупованням з домінуванням ендемічних, реліктових та зникаючих видів із Європейського Червоного списку: переломника Козо-Полянського, гісопу крейдяного, полину суцільно-білого, ранника крейдяного тощо та формаціям семи степових видів, що включені до Зеленої книги України. Флора нараховує понад 500 видів рослин.

ВАСИЛІВСЬКИЙ

Заказник знаходиться на південному схилі балки в урочищі «Василівське» з цілинною степовою рослинністю. Він створений для охорони корисних комах-запилювачiв люцерни. В складі ентомофауни чисельні види, що занесені до Червоної книги України: дибка степова, рофiтоїдес сiрий, мегахiла округла, джміль глинистий, д. вiрменський, д. моховий.

ВЕЛИКИЙ ЛІС

На плато і схилах високого правого берега долини р. Сів. Донець зростають типові для Лівобережного Лісостепу угруповання свіжої кленово-липової діброви, занесені до Зеленої книги України. Бонітет деревостану 1-2. Ліси мають велике водоохоронне та ґрунтозахисне значення.

СТАРОСАЛТІВСЬКИЙ

На лівому березі Старосалтівського водосховища збереглися унікальні для Харківщини фітоценози широколистяних лісів зі значною участю угруповань, занесених до Зеленої книги України і Зелених списків Харківщини. Своєрідність ландшафту, гідрологічних і мікрокліматичних умов зумовили збереження тут на південно-східній межі ареалу залишків дубово-грабових лісів, сфагнових боліт і місцезростань цілої низки рідкісних видів рослин. На території представлений лісовий фауністичний комплекс тварин з низкою рідкісних видів, занесених до Європейського Червоного списку, Червоної книги України та списку рідкісних видів Харківської області.

Новодонівський

На схилах правого берега р. Сів. Донець зростають типові угруповання кленово-липово-дубового лісу волосисто-осокового та яглицевого (Зелена книга України), в деревостані яких зростають 180-200-річні дуби, а в трав'яному ярусі трапляються рідкісні види: тюльпан дібровний, воронець колосистий, вороняче око звичайне, дзвоники персиколисті тощо.

СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКИЙ

Суха байрачна діброва на плакорних ділянках і схилах корінного берега р. Вовча. Представляє науковий інтерес для екологічних досліджень і вивчення закономірностей росту деревостанів, що ростуть на карбонатних важких ґрунтах (на крейді). В складі насаджень поширені дуб звичайний ранньої фенологічної форми, ясен звичайний, клен польовий, к. гостролистий, к. татарський, в'яз граболистий, в. корковий, липа серцелиста, груша звичайна, яблуня лісова та чагарники: терен, жостір проносний, ліщина звичайна, бузина чорна, бирючина звичайна, бруслина європейська, б. бородавчаста, свидина кров'яна. Насадження захищають від ерозії береги р. Вовча.

СОКОЛЯТА

Фрагмент типових для лісостепової зони ландшафтів дуже розчленованих лесових височин із сірими та темно-сірими лісовими ґрунтами та судібровами. Це — найцінніша частина лісового масиву на плато та його схилах.

ПИВНЕ

На плакорних ділянках правого берега р. Сів. Донець зростають природні насадження паросткового походження і лісові культури дуба звичайного з домішкою видів клена, в'яза, липи серцелистої. Ліси виконують ґрунтозахисні та водоохоронні функції. На степових схилах зустрічаються рідкісні види рослин: горицвіт весняний, барвінок трав'янистий, сон чорніючий тощо.

ХОЛОДНОЯРСЬКЕ

На схилах правого берега р. Сів. Донець зростають типові угруповання кленово-липово-дубового лісу волосисто-осокового та яглицевого (Зелена книга України), в деревостані яких зростають 180-200-річні дуби, а в трав'яному ярусі трапляються рідкісні види: тюльпан дібровний, воронець колосистий, вороняче око звичайне, дзвоники персиколисті тощо.

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОН

Район розташований у північно-східній частині Харківської області та межує на півночі з Валуйківським районом Бєлгородської області Росії, на сході — з Троїцьким та Сватівським районами Луганської області, на півдні — з Куп'янським і на заході — з Великобурлуцьким районами Харківської області.

Площа району— 1112,4 км2. В районі мешкає 22,3 тис. осіб., утому числі міського — 4,5 тис. осіб. Щільність населення — 20 осіб/км2.

Район розташований на південно-західному схилі Воронезького кристалічного масиву. У геоморфологічному відношенні західна частина району являє собою плато, східна — терасову рівнину системи р. Оскіл, яка у східних межах області переходить у плато.

Територія району знаходиться в басейні середньої течії р. Оскіл. На правобережжі найбільшими притоками є Верхня та Нижня Дворічна. На лівобережжі гідрологічна сітка представлена балочною системою з постійними і тимчасовими водотоками. Збудовано 29 ставків.

Ґрунтовий покрив відносно різноманітний. На вододілах поширені чорноземи типові середньогумусні важкосуглинисті. На лівобережжі Осколу розповсюджені дерново-малопідзолисті глинисто-піщані ґрунти. Характерні також темно-сірі опідзолені середньосуглинисті та важкосуглинисті чорноземи, чорноземи реградовані, по низинах — лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти, часто засолені та солонцюваті.

Район відноситься до Середньоросійської лісостепової фізико-географічної провінції, більша його частина міститься у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні.

Степова рослинність збереглася лише на непридатних для оранки територіях. Ліси займають близько 13,7тис. га. Вони зосереджені, головним чином, у долинах річок та балок. Переважаючими породами є сосна звичайна (55 %) та дуб звичайний (35 %). Ростуть також види клена, береза повисла, осика, яблуня лісова, груша звичайна, вільха клейка, біла акація звичайна. Підлісок утворюють клен татарський, горобина звичайна, терен, види глоду, шипшини тощо.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 34,96.

В районі засновано 13 заказників місцевого значення (8 — ботанічних і 5 — ентомологічних) та 1 ботанічна пам'ятка природи. Площа територій ПЗФ становить 771,7 га(0,69% від загальної площі району).

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний місцевого значення
34	Дворубчине	68	1984
205	Колодязнянський	94,5	2002
54	Коновалове	25	1984
174	Конопляне	315,9	1998
55	Коробочкине	29,1	1984
59	Крейдяний	36,9	1984
124	Червоний	49,8	1984
85	Озерний	44	1984
Заказник ентомологічний місцевого значення
60	Криничанський	18	1984
87	Осинник	20	1984
88	Осоківський	25	1984
96	Піщаний	15	1984
117	Строївський	28	1984
Пам'ятка природи ботанічна місцевого значення
84	Новоєгорівська	2,5	1984

ДВОРУБЧИНЕ

В урочищі «Дворубчик» зростають високопродуктивні малопорушені деревостани природного походження. Тут поширені групи асоціацій старих дубових лісів татарсько-кленових, ліщинових та яглицевих. Ці угруповання занесені до Зеленої книги України. В трав'янистому покриві зростає тюльпан дібровний — рідкісний вид, що включений до Червоної книги України — та багато видів рослин з цілющими властивостями.

КОЛОДЯЗНЕНСЬКИЙ

Територія заказника розташована на досить положистих схилах крейдових відслонень, верхні та лобні частини яких вкриті рослинністю петрофітного варіанту справжніх та чагарникових степів, а на оголених виходах крейди та крейдяних осипах розвиваються розріджені рослинні угруповання, що переважно сформовані чагарничками й чагарниками реліктової крейдолюбної флори.

КОНОВАЛОВЕ

Схилово-долинний комплекс типів лісу від сухої татарсько-кленово-липової діброви (Зелена книга України) до сирого тополево-вербового сугрудка, де зростає багато видів лікарських рослин.

КОНОПЛЯНЕ

Унікальне місцезростання рідкісних та зникаючих угруповань крейдових степів, занесених до Зеленої книги України (формації ковили Лессінга, к. волосистої, к. пухнатолистої, осоки низької). Поширені ценози з комплексом ендемічних і реліктових крето-фільних видів із Європейського Червоного списку — гісоп крейдяний, переломник Козо-Полянського, дрік донський, полин суцільнобілий, ранник крейдяний, смілка крейдяна; із Червоної книги України — 4 види; із Червоних списків Харківщини — 7 видів. Усі ці види домінують у трав'яному покриві. В рослинному покриві поширені 6 формацій, занесених до Зелених списків Харківщини.

КОРОБОЧКИНЕ

В яружно-балковій системі правого берега р. Оскіл представлена унікальна для Харківщини рослинність крейдових відслонень. Рідкісна флора та фітоценози, що потребують охорони.

КРЕЙДЯНИЙ

На схилах ярів і балок правого берега р. Оскіл охороняється своєрідна рослинність справжніх, чагарникових і крейдових степів. В складі флори багато рідкісних, ендемічних і реліктових кретофільних видів рослин. Серед них є занесені до Європейського Червоного списку — пирій ковилолистий, ранник крейдяний, смілка крейдяна; 5 видів рослин включені до Червоної книги України; 10 видів — до Червоного списку Харківщини. Зустрічаються 4 рослинні угруповання із Зелених списків Харківської області.

ЧЕРВОНИЙ

На правому березі р. Оскіл на схилах балки, де підстилаючою породою є крейда, збереглися унікальні рослинні угруповання, в яких домінують степові та крейдолюбні види. Тут поширені рідкісні в Україні формації: півонії тонколистої, ковили волосистої та Лессінга, осоки низької та рідкісні на Харківщині угруповання льону українського, переломника Козо-Полянського, чебрецю вапнякового. В складі флори багато реліктових, ендемічних та рідкісних видів рослин. Серед них до Європейського Червоного списку занесено 4 види, до Червоної книги України — 5 видів та близько 15 видів є рідкісними для флори Харківщини. Різнобарвні аспекти утворюють анемона лісова, горицвіт весняний, сон широколистий. Підчас масового цвітіння особливо вражає розмаїття яскравих кольорів в угрупованнях з домінуванням півонії тонколистої, барвінку трав'янистого, мигдалю степового, видів шавлії тощо.