Чабанне

Заповідна ділянка розташована на схилах степової балки, що з трьох сторін межує з орними землями, зі сходу захищена лісом. Рослинність представлена чагарниковими та ковилово-типчаковими степами з участю рідкісних рослин — видів ковили і катрану татарського та цінних лікарських рослин. В ентомофауні переважають степові мезофіли і ксерофіли, трофічно пов'язані з рослинами цілинних степів. Виділяється комплекс комах-запилювачів люцерни: мелітта заяча, евцери, андрени, номія діверзіпес, джміль степовий., втому числі й рідкісні види, що занесені до Червоної книги України — рофітоїдес сірий, мелітурга булавовуса, джмелі: глинистий, моховий.

БРИТАЙ

Водно-болотне угіддя на правобережній заплавній терасі р. Бритай відрізняється значним авіфауніс-тичним різноманіттям. В заказнику представлені гідрофільний, лучний та степовий орнітокомплекси з низкою рідкісних видів, занесених до Європейського Червоного списку (1), Червоної книги України (1), Червоного списку Харківської області (14). Територія заказника є важливим місцем зупинки для відпочинку та годівлі під час міграцій птахів водно-болотного комплексу (гусей, лебедів, качок, лелек, пастушкових, чапель, мартинів, крячків, куликів) в степовій зоні Харківщини.

КУПЛЕВАТСЬКЕ

Мілководне озеро із заболоченими берегами в днищі степової балки на правобережній надзаплавній терасі р. Бритай. Місце гніздування та міграційних скупчень птахів водно-болотного та лучного комплексів (гусей, качок, лебедів, чапель, мартинів, крячків, куликів). На території заказника гніздяться рідкісні види, занесені до Європейського Червоного списку (деркач), до Червоного списку Харківщини (пірникоза сірощока, п. мала, бугай, бугайчик, лебідь-шипун, лунь лучний, боривітер звичайний, сова болотяна, синиця вусата). Тут розташована колонія крячків (к. чорний, к. білокрилий, к. білощокий) та локальне поселення очеретянки індійської.

Семенівський

Схилові та балково-долинні урочища, рослинний покрив яких сприяє збереженню природних умов формування витоку р. Сухий Торець.

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОН

Район розташований у південній частині Харківської області на межі з Дніпропетровською областю.

Площа району— 1380,0 км2. Чисельність населення— 25,7тис. осіб, утому числі міське — 5,0тис. осіб. Щільність населення становить 19 осіб на 1 км2.

У геоморфологічному відношенні район розташований у межах Полтавської рівнини. Поверхня — пологохвиляста лесова низина, злегка нахилена до Дніпра та Сів. Дінця і розчленована річковою та яружно-балковою мережею. Мінімальні відмітки — у заплавах річок (86-103 м над рівнем моря), максимальні — у центральній частині району (200-207 м).

Район розташований в Лівобережно-Дніпровській лісостеповій фізико-географічній провінції, у посушливій теплій агрокліматичній зоні.

Міститься на вододілі басейнів Дніпра (на півдні— верхів'я його приток Самари і Тернівки) і Сіверського Дінця (на півночі— верхів'я його приток Бритаю і Сухого Торця). Збудовані Бритайське водосховище (214 га) та 174 ставки загальною площею водного дзеркала 741 га.

Найбільш поширені ґрунти — чорноземи звичайні середньогумусні (близько 50% площі району), по долинах балок і заплавах річок — лучно-чорноземні та лучно-болотні грунти.

Лісова рослинність представлена головним чином лісовими насадженнями по ярах, балках, берегах річок і водойм та полезахисними і дорожнозахисними смугами. Площа лісів — 4,1 тис. га. Вони виконують виключно грунто-землезахисну роль. Основною лісоутворюючою породою є дуб звичайний (більш ніж 42 %). Поширені також ясен високий (38%), берест (12%), сосна звичайна (7%). У підліску— клен татарський, глід, ліщина, жостір тощо.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 19,79.

В районі існує 5 заказників місцевого значення: 1 — ботанічний, З — ентомологічних, 1 — гідрологічний загальною площею 262,1 га, що складає 0,19% від площі району.

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний місцевого значення
167	Бурбулатівський	99,1	1998
Заказник ентомологічний місцевого значення
21	Варварівський	3	1984
38	Добровільський	5	1984
89	Острівщанський	5	1984
Заказник гідрологічний місцевого значення
180	Семенівський	185,6	1998

БУРБУЛАТІВСЬКИЙ

Справжні та чагарникові степи з участю формацій ковили волосистої, к. Лессінга та мигдалю степового (Зелена книга України). В травостої аспектують декоративні рідкісні види: шафран сітчастий, волошка Талієва, горицвіт весняний, сон чорніючий, барвінок трав'янистий тощо. До Червоної книги України занесені 4, до Червоних списків Харківщини — 10 видів рослин.

ВАРВАРІВСЬКИЙ

Ділянка розташована на схилах південної експозиції степової балки. Рослинність представлена справжніми степами — нині рідкісними в Україні рослинними угрупованнями, де зростають регіонально рідкісні види рослин. Зберігся фрагмент степових угруповань комах, серед яких зареєстровано низку рідкісних видів, занесених до Червоної книги України (рофітоїдес сірий, мелітурга булавовуса) та Червоного списку Харківської області (джмелі: польовий, кам'яний, земляний), а також комплекс корисних комах, запилювачів люцерни та інших сільськогосподарських культур.

ДОБРОВІЛЬСЬКИЙ

Ділянка розташована в улоговині серед сільськогосподарських угідь. Зберігся фрагмент угруповань комах, що приурочені до лучних, болотних та рудеральних фітоценозів. Серед комах виявлено декілька рідкісних видів, що занесені до Червоної книги України (рофітоїдес сірий, джмелі вірменський, глинистий), а також занесені до Червоного списку Харківської області (мелітурга булавовуса), в тому числі й запилювачі трав.

ОСТРІВЩАНСЬКИЙ

Ділянка розташована на схилах південної і південно-західної експозиції балки та в її днищі. Фрагмент ентомокомплексу степових, лучних та болотних ценозів, де зареєстровано декілька рідкісних видів комах — махаон (Червона книга України), богмол звичайний, галатея), а також запилювачів сільськогосподарських культур (поодинокі бджолині, джмелі: польовий, кам'яний, земляний).

СЕМЕНІВСЬКИЙ

Схилові та балково-долинні урочища з рослинністю, яка сприяє збереженню природних умов формування витоку р. Сухий Торець.

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОН

Район розташований у північно-західній частині Харківської області на її межі з Сумською областю.

Площа району— 1160,3 км2. Населення— 47,5тис. осіб, утому числі міського — 22,1 тис. осіб. Щільність населення становить 41 осо-ба/км2.

Район розташований на відрогах Середньоросійської височини та території Полтавської рівнини в межах Середньоросійської лісостепової фізико-географічної провінції. Поверхня — височинна рівнина, розчленована долинами річок, балками та ярами. Висоти коливаються від 150 до 230м над рівнем моря. Найбільш підвищена східна частина району.

Переважають чорноземи глибокі мало- і середньогумусні (81%), є також чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені ґрунти. Розповсюджені суглинки, глини, піски, які використовуються для виробництва будівельних матеріалів.

Найбільша річка — Мерло з притокою Мерчик, верхів'я Рябинки, Братениці (басейн Дніпра). Збудовано Олександрівське водосховище, багато ставків загальною площею водного дзеркала 1510 га.

Ліси займають близько 15% території району. Основні деревні породи — дуб звичайний (54 %), сосна звичайна (40 %).

Відсоток природних танапівприродних територій становить 26,44.

В районі існує старовинний парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Шарівський», 5 заказників місцевого значення: 2 — ботанічних, 1 — загальнозоологічний, 2 — ентомологічних, а також 2 ботанічні пам'ятки природи— Гутянський таПолянський дуби-велетні. Загальна площа територій та об'єктів ПЗФ — 349,5 га, що становить 0,3 % від території району.

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний місцевого значення
32	Гутянський	134	1984
128	Шарівський	146	1984
Заказник загальнозоологічний місцевого значення
170	Джерельне	21	1998
Заказник ентомологічний місцевого значення
115	Степовий	5	1984
129	Шейчина балка	4	1984
Пам'ятка природи ботанічна місцевого значення
31	Гутянський дуб-велетень	0,1	1984
97	Полянський дуб-велетень	0,1	1984
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення
5	Шарівський	39,3	Початок XVIII ст.
			(в ПЗФ з 1960)

ГУТЯНСЬКИЙ

Типовий комплекс типів лісу на боровій терасі р. Мерло: свіжий, сухий і вологий дубово-сосновий субір з рідкісними видами рослин: соном чорніючим, перстачем прямим (калганом), костяницею, зимо любкою зонтичною й ортилією однобокою.

ШАРІВСЬКИЙ

Комплекс типів лісу природного походження на корінному березі і в долині р. Мерчик з участю асоціацій дубових лісів ліщинових (Зелена книга України), та дубово-соснових різнотравних лісів (Зелені списки Харківщини). Багата лікарська флора.

ДЖЕРЕЛЬНЕ

Осокове болото в заплаві р. Рябинка (притока р. Ворскла). На території представлені водно-болотний та лучний фауністичні комплекси з низкою рідкісних видів, занесених до Європейського Червоного списку (деркач), Червоної книги України (норка європейська, горностай) та Червоних списків Харківської області (лунь лучний, сова болотяна, черепаха болотяна, квакша звичайна).

СТЕПОВИЙ

Ділянка розташована в балці з похилими схилами та заболоченим днищем. Тут представлені рослинні угруповання болотистих лук і лучних степів. Це забезпечило збереження фрагментів степового та лучного ентомокомплексів. В складі ентомофауни зустрічаються види, занесені до Червоної книги України: вусач земляний хрестоносець, джміль моховий, рофітоїдес сірий, махаон.

ШЕЙЧИНА БАЛКА

Заповідна ділянка знаходиться на південному схилі балки, вкритої рослинністю лучних степів. Ентомофауна представлена степовими, лучними і болотними угрупованнями, приуроченими до відповідних біотопів, серед яких виділяється комплекс комах-запилювачів сільськогосподарських культур: джмелі (моховий, кам'янистий, глинистий), поодинокі бджолині — евцери, андрени, мелітта заяча. Із них мегахіла округла, або бджола-листоріз люцерновий, рофітоїдес сірий — представники Червоної книги України.

ГУТЯНСЬКИЙ ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ

Охороняється дерево дуба звичайного віком понад 350 років — залишок корінних пралісів.

ПОЛЯНСЬКИЙ ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ

Охороняється дерево дуба звичайного віком понад 350 років — залишок корінних пралісів.

ШАРІВСЬКИЙ

Заснований на початку ХІХ ст. Територія парку займає площу більш 40 га та являє собою широку балку. Зі всіх боків оточена дубовим лісом віком у 150—300 років. На дні балки улаштовані два ставка. Джерело (вище парку) постійно поповнює ставки водою. Схили балки покриті парковими і лісними насадженнями, які відрізняються багатим ассортиментом — 79 найменувань. Частина з них — із акліматизованого І.І. Каразіним саду, інших парків Росії, з-за кордону.

Шарівський палац

Існуюча садово-паркова композиція закладена в кінці ХІХ ст. З 1890 р. формуванням парку за проектом відомого ландшафтного архітектора Г. Куфальдта займався його учень А. А. Прейль.

Парк складається з двох частин: крупної — ландшафтної та невеликої регулярної. Головна композиційна вісь парку проходить від південного фасаду палацу по мосту меншого ставка, по зеленій ковдрі прогалини протилежного схилу і завершується видовою площадкою з алеєю голландських лип.

По ширині фасаду палацу по крутому схилу балки споруджені три тераси з підпірними стінами, сходами і видовими площадками. Нижня тераса має високі підпірні стіни, що укріплюють береги ставка. Система інженерних споруд включала: підземні дренажі, які регулювали фільтрацію ґрунтових вод, водопровідну мережу, що зв'язувала водяне облаштування терасного саду, електроосвітлення. На нижній терасі була розміщена оранжерея для вирощування цитрусових і винограду.

В ландшафтній частині парку вздовж схилів улаштована зручна звивиста мережа мощених доріжок.

В основу композиції зелених насаджень покладений принцип чергування затінених ділянок з галявинами і прогалинами.

Особливою мальовничістю відрізняється південна частина парку, з якої відкривається панорама палацового комплексу.

Парк є найяскравішим прикладом садово-паркового мистецтва Харківщини.

БОРІВСЬКИЙ РАЙОН

Район розташований на сході Харківської області. На півночі він межує з Куп'янським, на заході — з Ізюмським районами Харківської області, на сході — зі Сватівським і Кремінським районами Луганської, на півдні — з Краснолиманським районом Донецької області.

Площа району — 875,3 км2. Населення — 21,1 тис. осіб, у тому числі міського — 6,8 тис. осіб. Щільність населення — 24 особи/1 км2.

Гідрографічну сітку утворюють річки басейну Сів. Дінця: Оскіл з притоками Борова, Солона, Горохуватка та ін.; верхів'я Нетриуса. На Осколі — Червонооскільське водосховище. Долиною р. Оскіл територія району поділяється на дві частини: правобережну та лівобережну. Правобережна частина має яружно-балковий рельєф, її поверхня розчленована долиною р. Горохуватка, балками та ярами. Лівобережна частина розчленована притоками р. Оскіл наряд паралельних вододілів. Збудовано понад 20 ставків загальною площею водного дзеркала близько 150 га.

Найпоширеніші ґрунти — чорноземи звичайні мало- і середньогумусні потужні та чорноземи звичайні середньогумусні. У заплавах річок — чорноземи лучні солонцюваті. Район лежить в основному в межах недостатньо вологої, теплої агрокліматичної зони.

За лісорослинним районуванням територія району відноситься до північної частини Лівобережного степу України. Ліси та лісові насадження по ярах, балках, берегах річок і водойм та полезахисні смуги займають 7,7 тис. га. Серед деревних порід переважають сосна звичайна (57% площі лісів) та дуб звичайний (32%), є клен, берест. Підлісок складається із ліщини, терену, шипшини. На крутих схилах балок залишились невеликі ділянки цілинного степу (ковила, типчак, воронець, пирій тощо).

Відсоток природних та напівприродних територій становить 0,08.

В районі існує 4 заказники місцевого значення: 1 — ботанічний, 2 — ентомологічні та 1 — гідрологічний. Загальна площа заповідних територій становить 68,1 га, що становить 0,08 % площі району.

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний місцевого значення
18	Борівський	18	1984
Заказник ентомологічний місцевого значення
82	Нижнє-Журавський	3	1984
83	Новоплатонівський	4	1984
Заказник гідрологічний місцевого значення
186	Підлиманський	43,1	1999

БОРІВСЬКИЙ

Типовий вербово-тополевий сугрудок на зниженій частині борової тераси долини р. Оскіл; природні деревостани тополі чорної, верби білої, зарості чагарникових верб. Різноманітні болотні та лучні угруповання, серед них формація лепехи звичайної та кермека замшевого (Зелені списки Харківщини). Зростає багато видів цінних лікарських рослин.

НИЖНЄ ЖУРАВСЬКИЙ

Охороняються дикі бджолині — запилювачі сільськогосподарських рослин, серед них види, що занесені до Червоної книги України: рофітоідес сірий, джміль моховий.

НОВОПЛАТОНІВСЬКИЙ

Місце поселення рідкісних степових комах, серед яких трапляються занесені до Червоної книги України: вусач земляний хрестоносець, дибка степова, рофітоїдес сірий, джміль глинистий.

ПІДЛИМАНСЬКИЙ

Унікальне низинне болото з надглибоким торфовищем.

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОН

Район знаходиться у західній частині області.

Площа 1,01 тис. км2. Населення 36,5 тис. осіб, в тому числі міського — 15,7 тис осіб. Щільність населення становить 36 осіб/км2.

Територія району розташована на Полтавській рівнині. Поверхня являє собою платоутворюючу, хвилясту лесову рівнину з відмітками висот від 100 до 216 м над рівнем моря.

Район лежить в межах Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зоні.

Річки району належать до басейнів Сів. Дінця (верхів'я Можу та його притока Івани) і Дніпра (верхів'я Коломаку таОрчика). Збудовано 158 ставків, загальна площа водного дзеркала 1306 га.

Переважають чорноземи типові глибокі (59 % площі району) та чорноземи опідзолені.

Площа лісових насаджень — 14,6тис. га. Основною породою є дуб звичайний (96 % площі лісів); ростуть клен, ясен, липа, береза, вільха, сосна.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 25,34.

У районі існує 14 територій та об'єктів ПЗФ: серед яких 6 заказників (3 — ентомологічних і3 — гідрологічних), 5 ботанічних пам'яток природи (дуби-велетні) та заповідне урочище Довжик; є також 2 парки-пам'ятки садово-паркової архітектури — Старомерчицкий (загальнодержавного значення) і Литвинівка (місцевого значення). Загальна площа територій та об'єктів ПЗФ становить 258,7 га, що складає майже 0,2 % .

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ентомологічний місцевого значення
51	Каніцевський	5	1984
107	Савранський	5	1984
121	Ханделіївський	5	1984
Заказник гідрологічний місцевого значення
172	Іллюхівський	110	1998
176	Мерчицький	37	1998
191	Коломачки	68,7	2001
Пам'ятка природи ботанічна місцевого значення
43	Дуб-велетень №1	0,1	1984
44	Дуб-велетень №2	0,1	1984
45	Дуб-велетень №3	0,1	1984
46	Дуб-велетень №4	0,1	1984
47	Дуб-велетень №5	0,1	1984
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення
67	Литвинівка	10,8	1984
4	Старомерчицький	69	Початок XVIII ст. (в ПЗФ з 1990)
Заповідне урочище
39	Довжик	27,5	1984

КАНІЦЕВСЬКИЙ

В урочищі «Каніцевка» розташована заповідна ділянка з комплексом медоносних і лікарських рослин, властивих для лучних степів. Збереглися фрагменти степових і лучних ентомокомплексів, приурочених до відповідних цілинних фітоценозів, серед яких є рідкісні види, що включені до Червоної книги України (вусач земляний хрестоносець, рофітоїдес сірий, джміль моховий, сколія степова, махаон), а також ко-махи-запилювачі бобових трав.

САВРАНСЬКИЙ

Заказник розташований в урочищі «Савринка» на схилах яружно-балкової системи, вкритих байрачними дібровами і суходільними луками. Ентомофауна представлена лісовими, а на узліссі степовими угрупованнями, серед яких помітне місце посідають корисні комахи-запилювачі люцерни та інших сільськогосподарських культур. У складі ентомофауни виявлено низку рідкісних видів, занесених до Червоної книги України: жук-олень, сколія степова, рофітоідес сірий, махаон, подалі рій.

ХАНДЕЛІЇВСЬКИЙ

Заказник знаходиться на південному схилі балки в урочищі «Ханделаєве». Відмічені фрагменти типових ентомологічних комплексів, приурочених до степових цілинних рослинних угруповань, серед яких виявлено низку рідкісних видів, занесених до Червоної книги України. Серед корисних комах помітне місце посідають запилювачі люцерни та інших сільськогосподарських культур.

ІЛЛЮХІВСЬКИЙ

Місце формування витоку р. Мож, де зростають типові водно-болотні, лучні та степові угруповання, а також види, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінник м'ясочервоний, ковила волосиста.

МЕРЧИЦЬКИЙ

Місце формування витоку р. Мерчик, де природна рослинність позитивно впливає на гідрологічний режим місцевості.

КОЛОМАЧКИ

Природна лучна та водно-болотна рослинність сприяє формуванню поверхневого та підземного водостоків, що позитивно впливає на гідрологічний режим витоків р. Коломак.

ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ № 1

Вік дуба — 150 років, заввишки 27 м, діаметр стовбура— 150 см.

ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ № 2

Це велике дерево дуба черешчатого віком 200 років, заввишки 32 м, діаметр стовбура — 190 см.

ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ № 3

Це дуб черешчатий віком 150 років, заввишки 34 м, діаметр стовбура — 120 см.

ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ № 4

Це велике дерево дуба черешчатого віком 250 років, заввишки 31 м, діаметр стовбура — 220 см.

ДУБ-ВЕЛЕТЕНЬ № 5

Віковий дуб черешчатий 150 років, висота 29 м, діаметр 350 см.

ЛИТВИНІВКА

Дендропарк, заснований у 1930-33 рр. під керівництвом акад. М. І. Вавілова. Тут зростають близько 200 видів дерев-екзотів, в основному північноамериканського та далекосхідного походження.

СТАРОМЕРЧИЦЬКИЙ

Ландшафтний парк, заснований у першій чверті XVIII ст. на території вікової природної діброви. Збереглися архітектурні пам'ятки XVIII ст.

ДОВЖИК

Охороняється комплекс типів лісу на правому березі і в долині р. Мерчик: свіжа кленово-липова діброва, волога заплавна діброва, сирий чорновільховий груд. Тут зростають окремі вікові дуби — залишки ясенево-липово-дубових пралісів. Відмічені фрагменти типових лісових угруповань, занесених до Зеленої книги України. Об'єкт має історичне значення (тут знаходилося місце переправи скіфських і половецьких кочівників Мурафським шляхом через р. Мокрий Мерчик).

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОН

Територія району знаходиться в північно-східній частині Харківської області.

Площа — 1220,8 км2. Населення — 28,5 тис. осіб, у тому числі міське — 7,6 тис. осіб. Щільність населення — 23 особи на км2.

Район розташований в межах південно-західного схилу Середньоросійської височини. В геоструктурному відношенні територія поділяється на два підрайони: північно-західний — Бурлуцьке плато та південно-східний — правобережне Приоскільське плато. Вони розчленовані річковими долинами, балками та ярами. Відносні відмітки висот — 220-238м над рівнем моря.

Район лежить в межах Задонецько-Донської північно-степової фізико-географічної провінції, у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні.

Основні річки — Великий Бурлук, Гнилиця, Пільна, Хотімля (притоки Сів. Дінця), Плотва (притока Вовчої). Збудовано Червонохвильське водосховище (408 га) та 62 ставки загальною площею водного дзеркала 325 га.

На вододілах поширені чорноземи типові середньогумусні, чорноземи опідзолені, чорноземи реградовані, по низинах — лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні та болотні грунти, часто засолені та солонцюваті.

Степова рослинність збереглася на незначних площах — на схилах балок, узліссях, вздовж доріг та залізниць. Площа вкритої лісом території дорівнює

7,7 тис. га. Основною лісоутворюючою породою є дуб звичайний, насадження якого складають 86% загальної площі лісів, близько 6% — насадження осики. На частку інших порід припадає близько 8% (сосна звичайна, ясен звичайний, ясен зелений, берест, види клена, тополі, вільха клейка).

Відсоток природних та напівприродних територій становить 26,06.

В районі існує 12 територій ПЗФ, серед них 2 загальнодержавного значення — загальнозоологічні заказники, існує також 1 регіональний природний парк. Всі інші — віднесені до територій та об'єктів місцевого значення, серед них 6 заказників (2 — ботанічних, 2 — ентомологічних, 2 — гідрологічних), 1 ботанічна пам’ятка природи та 2 заповідні урочища. Загальна площа територій та об'єктів ПЗФ становить 3599,1 га, що складає майже 2,95 % від усієї території району.

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Регіональний ландшафтний парк
188	Великобурлуцький степ	2042,6	2000
Заказник загальнозоологічний загальнодержавного значення
8	Бурлуцький	326	1977
9	Катеринівський	527	1977
Заказник ботанічний місцевого значення
202	Артільнецький	167,8	2002
207	Міловський	38,7	2002
Заказник ентомологічний місцевого значення
27	Вовчий яр	5	1984
70	Мерешкувата дача	2	1984
Заказник гідрологічний місцевого значення
181	Гнилицький	175,8	1999
175	Малобурлуцький	50	1998
Пам'ятка природи ботанічна місцевого значення
81	Неруб	6,2	1984
Заповідне урочище
16	Божкове	79	1984
35	Дегтярне	179	1984