5. Поняття та види добровільних об'єднань.
В умовах становлення ринкових відносин в країні, динамічного розвитку світового ринку, загострення конкурентної боротьби виникає нагальна потреба у входженні підприємств (компаній) у різні об'єднання.
Згідно із законом «Про підприємства в Україні» усі підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну, фінансову та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.
Прагнення знайти баланс між перевагами централізації і децентралізації управління і відповідальністю при об'єднанні підприємств (фірм) приводить до вибору таких організаційних форм інтеграції, які займають ніби проміжне місце між централізованою корпоративною структурою і співробітництвом в чисто ринковому середовищі.
Організаційні форми об'єднання підприємств (фірм, компаній), Що значно відрізняються за ступенем інтеграції їх учасників, розвиваються історично від концернів і сімейних груп на початку століття ДО стратегічних альянсів в кінці XX століття.
Характерно, що організаційні форми, що виникли тепер, не тісняють типи інтеграції компаній, які були до цього, а навіть їх доповнюють.
В результаті здійснюється розширення різноманітних форм.
Характер взаємозв'язків між підприємствами (компаніями) стає все більше складним і дуже тонким, враховуючи можливості кооперації інтегрованих структур.
В Україні добровільні об'єднання самостійних підприємств почали активно розвиватися відносно недавно, але у світовій практиці склалися різноманітні типи інтеграції підприємств (фірм), які розрізняються залежно від цілей співробітництва, характеру господарських відносин між їхніми учасниками, ступенем самостійності підприємств, що входять в об'єднання: це асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, холдинги, фінансово- промислові групи, франчайзинга, трести, пули, конгломерати стратегічні альянси,
офшорні компанії (рис. 10).
1. Асоціація (від лат. Associatio - сполучення, з'єднання).
Асоціація - це одна з найпоширеніших форм договірних об'єднань юридичних осіб підприємств (фірм, компаній) з метою постійної координації господарської (комерційної) діяльності.
Асоціація не має права втручання у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з його учасників (членів). В Україні, наприклад, успішно функціонує Український союз промисловців і підприємців, який об'єднує понад 17 тисяч членів і практично в усіх регіонах має свої філії. Основною метою цього союзу є сприяння захисту інтересів
товаровиробників.
Особливостями асоціацій є (рис. 11).
Рис. 11. Основні особливості асоціацій
2. Корпорація (від лат. Corporatio - спілка).
Корпорація являє собою договірне об'єднання, створене на ! основі поєднання виробничих, наукових, та комерційних інтересів, з : Делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання Діяльності кожного з учасників.
Особливістю корпорацій є те, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від господарських товариств. Корпорація є зараз домінуючою формою підприємницької Діяльності. Її власниками вважаються акціонери, що мають необмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Крім цього особливістю корпорацій є те, що весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Розрізняють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.
3. Консорціум (від лат. consortium - співучасть, спільність). Консорціум - це тимчасовий союз господарських незалежних підприємств (фірм, компаній). Метою створення консорціумів є об'єднання зусиль для реалізації конкретного проекту, часто у сфері своєї основної діяльності, здійснення науково - і капіталоємних проектів, у тому числі міжнародних або спільне проведення крупних фінансових операцій щодо розміщення позик, акцій тощо.
Особливістю консорціумів є те, що:
• організація консорціуму оформлюється угодою;
• організаційно - правовою формою консорціуму у вигляді юридичної особи може бути акціонерне товариство або інші господарські товариства;
• як правило, в рамках консорціуму учасниками не формується ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату (наприклад, ради директорів консорціуму);
• підприємства (компанії, фірми), що входять в консорціум, повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, що пов'язана з досягненнями цілей консорціуму;
• часто консорціуми є безприбутковими організаціями;
• підприємства (компанії, фірми) можуть одночасно входити до складу декількох консорціумів, тобто брати участь у здійсненні декількох проектів.
Консорціуми можуть бути (рис. 12).
Рис. 12. Види консорціумів
У закритому консорціумі підприємство (компанія) засновник укладає контракт з кожним учасником окремо. При створенні відкритого консорціуму всі його учасники підпорядковуються в частині, що стосується цілей консорціуму, загальному керівнику і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях консорціуму в межах своєї участі на паях. У світовій практиці найчастіше зустрічаються такі види консорціумів, більшість з яких можна віднести до фінансового типу (рис. 13).
Рис. 13. Типи фінансових консорціумів
Банківський консорціум - це група банків, тимчасово створена одним із найбільш крупних банків - головою консорціуму для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій, розширення сфери діяльності або виходу на нові ринки.
Консорціум - гарант - це банківська група на чолі з визначеним банком - лідером, що гарантує отриманий кредит.
Підписний консорціум - це консорціум, що гарантує реалізацію займу або розміщення нових цінних паперів. Фінансовий консорціум - це тимчасова угода, союз декількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад розміщення позик. Експортний консорціум - це зовнішньоторговельне об'єднання, що створюються у деяких державах для сприяння експортним операціям, компаніям, що в нього входять.
Фінансові консорціуми очолюються, як правило, крупним банком.
4. Концерн (від англ. concern - об'єднання).
Концерни – форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам.
Картелі – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;
Синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.
Трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.
Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств.
Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.
Фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей н/г. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають й або кілька банків, які розпоряджаються капталом підприємства (фірм, компаній), що входять до складу фін. групи, координують усі сфери їхньої діяльності.
Конгломерат — статутне об'єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також для організації комерційного обслуговування. Конгломерат схожий з вертикальним концерном і утворюється із підприємств, технологічно взаємозв'язаних процесом виробництва. Основною відмінністю конгломерату від концерну є те, що його учасники користуються широкою економічною автономією: ця форма об'єднання дозволяє учасникам більший маневр щодо своїх капіталів, можливість інвестування його в багaтообіцяючий проект без отримання згоди на це інших учасників конгломерату.
Холдінг - холдінгове добровільне об'єднання підприємств з метою управління іншими компаніями за допомогою володіння контрольними пакетами їх акцій. Розрізняють два види холдінгу - чистий холдінг, який утворюється спеціально для виконання зазначеної вище функції, а також змішаний холдінг, який поряд з управлінням за допомогою контрольних пакетів акцій здійснює також підприємницьку діяльність в промисловості, кредитно-банківській, торгівельній, транспортній та інших сферах. Функції холдінгу фактично здійснює будь-яка велика компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній.
Холдінги мають різноорганізаційну форму - господарського товариства, одноосібного, державного підприємства. Як правило, учасники холдінгу мають досить широку економічну незалежність в оперативно -господарській діяльності.
Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.