3. Сутність оцінювання та вимірювання вартості капітальних інвестицій. Інвестиційне оцінювання на практиці в Україні та за кордоном.

Оцінювання — це практичний інструмент, розроблений для того, щоб поліпшити функціонування програми або перерозподілити ресурси на користь кращих програм. Оцінюванням називається систематична оцінка операцій або результатів програми чи політики у порівнянні з комплексом явних та неявних стандартів, з метою вдосконалення програми чи політики.

Керол Г.Вайс визначив оцінювання за такими п’тьма елементами:

Перший з них — це систематична оцінка. Наголос на систематичність свідчить про науково-дослідницьку природу процедур оцінювання. Незалежно від того, яким є дослідження — кількісним чи якісним, воно провадиться у строгому порядку, згідно з формальними правилами, відповідно до канонів, прийнятих у сфері досліджень соціальних наук.

Другий і третій елементи визначають, на що саме спрямовано дослідження: на операції та результати програми. Деякі види оцінювання зосереджено на вивченні процесів, тобто способів виконання програми. Метою цих видів оцінювання може бути визначення того, якою мірою програма узгоджується з визначеною практикою (наприклад, наскільки вона відповідає тому, що заплановано), або просто з'ясування того, що відбувається з програмою.

Четвертим елементом визначення є стандарти (норми), згідно з якими здійснюється порівняння. Коли дані про процеси та результати зібрано, настає етап оцінки якості програми шляхом порівняння її показників з певним комплексом очікуваних результатів. Незалежно від того, на чому зосереджено оцінювання (процесах чи результатах програми), елемент порівняння і ухвалення рішення існує завжди. Іноді критерії, за якими ухвалюють рішення, випливають з офіційного переліку цілей програми та політики, що визначаються заздалегідь, до початку їх впровадження.

П'ятий елемент визначення — це мета, задля досягнення якої провадиться оцінювання: вдосконалення програми та політики.

Здійснення оцінювання шляхом наукового дослідження вимагає більше часу і коштів, аніж просте імпровізоване оцінювання, в основі якого лежать інтуїція, власні погляди чи розвинені чуття, проте воно забезпечує строгість і об'єктивність оцінок, які в усіх інших неформальних варіантах відсутні. Ця строгість і об'єктивність можуть бути особливо важливими, якщо:

• оцінювані результати є комплексними, складними для спостереження й містять багато елементів, що взаємодіють у різний спосіб;

• рішення, що ухвалюються на підставі оцінювання, важливі і витратні;

• необхідно підтвердження адекватності чи неадекватності рішень інших людей.

Коли ініціаторами програм виступають приватні комерційні фірми, їх оцінка здійснюється зазвичай через ринок. Приватні фірми можуть реалізовувати інвестиційні проекти. Оцінювання здійснюється, коли люди безпосередньо побачили його результати. З часом вдалі та реальні інвестиційні проекти набувають поширення, а погані зникають з ринку або принаймні вони діють лише коли споживачі мають відповідну інформацію про їх результати. Проте якщо реалізацією програм займаються урядові чи некомерційні організації та аґентства, задоволення або невдоволення споживачів важить мало. Іноді такі типи програм є єдиними у місті і зазвичай тривають незалежно від попиту на них чи рівня задоволення клієнтів.

Фактично методи оцінювання є високо адаптивними. їх можна застосовувати не лише до соціальних програм і політики, а й до політики у сфері охорони довкілля, програм масового переселення людей, інвестиційних проектів, елементів військових закупок та інше. У деяких із цих сфер термін оцінювання не вживається, але роботи з оцінювання провадяться під іншими назвами (аудит, системна ревізія, вимірювання адміністративної діяльності тощо).

Принципи оцінювання:

• Відстрочка ухвалення рішення. Люди, що користуються владою, можливо, шукають спосіб відкласти ухвалення якогось важливого рішення. Замість того, щоб застосувати традиційний прийом, створити комісію і чекати на її звіт, вони можуть замовити оцінювання, яке триватиме навіть довше, ніж їм потрібно.

• Уникнення відповідальності. Часом одна група межах програми обстоює один варіант розвитку подій, а друга — інший. У цьому випадку адміністратори вдаються до оцінювання, неупереджені фахівці знайшли об'єктивні докази і фактично позбавили їх необхідності вибирати те чи інше рішення.

• Димова завіса. У деяких випадках адміністратори знають, яке рішення буде ухвалене, ще до того, як звертаються до фахівців з оцінювання, але вони хочуть представити його як результат наукового дослідження. У цьому випадку оцінювання використовується як засіб надання рішенням легітимності.

• Публік рілейшинз. (Зв'язки з громадськістю). Іноді оцінювання розглядається як засіб самореклами. Менеджер вважає, що керована ним програма є дуже успішною, і шукає способу оприлюднити свої успіхи. Навіть у тих випадках, коли загальний тон оцінювання є позитивним, у процесі дослідження "спливають на поверхню" всі вади програми. Тому у наш час лише дуже наївний менеджер вдається до оцінювання.