- •1. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території України 7 ст. До н.Е. – 4 ст. Н.Е.
- •2. Джерела права Київської Русі 9-14 ст. Ст
- •3. Джерела права Литовсько-Руської держави 14 -16 ст.
- •4 Джерела права Гетьманської України др..Пол. 17-18 ст.
- •5. Джерела права України в складі Російської імперії кінець 19-20 ст..
- •6. Джерела права Східної Галичини, Пн. Буковини і Закарпаття в складі Австро-Угорської держави другої половини 18 – поч.. 20 ст.
- •7. Джерела Магдебурзького права в містах України хіv-XIX
- •8. Джерела права та законодавства Украхнської народної республіки
- •9 Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат Скоропадського)
- •10.Джерела права та зміни в законодавстві директорії унр
- •11. Джерела права та основні риси права зунр
- •12. Джерела права Радянської України 1917-1922
- •13. Джерела права урср в склады срср 1922-1991 рр.
- •14 . Кодифікація права в Україні хviiIст причина та наслідки
- •15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
- •16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
- •17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
- •18.Правове забезпечення буржуазно-демократичних реформ 60-70р хіХст в Рос. Імперії
- •19. Джерела та риси права Запорізької Січі
- •20.Законодавство контрреформ
- •21.Надзвичайна юстиція 1906-1907
- •22. Реорганізація прокуратури та адвокатури
- •23 Столипінська реформа
- •24 .Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •Юридичне оформлення приєднання Закарпаття та Кримської області до урср
- •Українське звичаєве право
- •Еволюція Радянського виборного права за Конституціями урср 1919 та 1937 років
- •Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої хvі — хvііі ст.
- •Нормативні акти церковного права
- •Рецепція Візантійського права в Київській Русі
- •31.Кодифікація права у великому князівстві литовському 2го пол. 15-16 ст.
- •32. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї чверті 19 ст ,її результати та наслідки для україни
- •33. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї пол 19 ст-поч. 20ст ,її результати та наслідки для україни
- •34.Причини та мета реформування системи права та системи законодавства України 1991-1996 рр
- •35. Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр
- •38.Поняття зобов язаннь Київської Русі
- •39.Поняття та види злочину в Київській Русі
- •40.Мета і система покарань в праві Київської Русі. Види покарань
- •41.Основні стадії судового проц.
- •42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
- •43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
- •44. Родинне право в Литовсько-Руській державі
- •45. Кримінальне право в Литовсько-Руській державі
- •46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської держави
- •47. Статутне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •48. Ковне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •49.Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України
- •50. Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України
- •52. Цивільне право в Україні в складі Російської імперії(хіх – поч. ХХст)
- •53. Кримінальне право в Україні у складі Рос.Імперії.
- •54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
- •55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
- •56. Становлення українського радянського права 1917-1922 рр.
- •57. Право власності та право зобов’язань за Цивільним кодексом усрр 1922 року
- •58. Поняття та види злочинів, мета і система покарань за Кримінальним кодексом 1922 року
- •59. Основні засади судового процесу права за Кримінально-процесуальним кодексом
- •60. Репресивне законодавство срср і урср 30 р. 20 ст.
- •67. Сервітутне право Гетьманщини
- •68. Зобовязальне право Гетьманської України
- •69. Поняття та види злочинів за Кримінальним Кодексом урср 1961 р.
- •70. Поняття права власності та права зобов’язання за Цивільним кодексом 1963 р.
- •71. «Руська правда»
- •72 . Судебник Казиміра
- •73. Устава на волоки 1557 року.
- •74. Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
- •75. Жалувана грамота Казиміра
- •76. Люблінська унія
- •77. Ординація Війська запорозького
- •78. Статті б. Хмельницького 1654 р.
- •79. Гетьманські статті 17-18 ст
- •80. Конституція Пилипа Орлика
- •81. Конституція 3 червня 1730
- •82. Інструкція судам 1730
- •83. Процес короткий приказний
- •84. Права, за якими судиться малоросійський народ
- •85. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року.
- •86. Зібрання малоросійських прав 1807 року.
- •87. Звід законів західних губерній 1807 року.
- •88. Звід законів російської імперії редакції 1842 року, його стуктура і зміст
- •89. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його стуктура і зміст
- •90. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності»
- •92. Основні закони Російської імперії
- •93. Статут про державний устрій, права і вольності унр (Конституція унр) —
- •96. Закон срср «Про судоустрій»
- •98. Адміністративний кодекс усрр 1927 р.
- •99. Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни —
- •103. «Кримінальне уложення Терезії»
- •104. «Указ Урядовому Сенату про доповнення деяких постанов діючих законів, що стосуються селянського землеволодіння і землекористування» 1906 р.
- •105. Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930-1936 рр.
15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
На більшості українських земель, що перебували в складі Росії, до 40-х років XIX ст. продовжувало діяти місцеве право, зберігали чинність Литовські статути й збірники магдебурзького права. Російське законодавство в цей період застосовувалося лише на території Слобідсько-Української губернії.
Політика царизму, спрямована на централізацію й уніфікацію державного управління, передбачала поширення на українські терени російської правової системи при використанні окремих місцевих особливостей. Зокрема — кодифікації права, здійсненої в першій половині XIX ст. під керівництвом відомого державного діяча, автора плану ліберального устою Росії М. Сперанського.
В 1801 р. утворено комісію з кодифікації права на чолі з міністром юстиції П. Завадовським (вихідцем із Чернігівщини), яка передбачала систематизувати всі чинні в Російській імперії нормативні акти, в тому числі й на території України.
На основі дослідження права Правобережжя група правознавців, очолювана А. Повстанським, упорядкувала "Звод місцевих законів губерній і областей, приєднаних від Польщі". Група під керівництвом Ф. Давидовича у "Зібранні малоросійських прав" упорядкувала цивільно-правові норми Чернігівської й Полтавської губерній. Ці кодифікації офіційно не були затверджені у зв'язку з призупиненням діяльності комісії. Пізніше "Зібрання малоросійських прав" як удалий збірник реально діючих норм цивільного права Лівобережжя частково включено до Зводу законів Російської імперії. Під час робіт над кодифікацією українського права було перекладено і в 1811 р. надруковано російською мовою Третій Литовський статут.
Напрацювання цієї комісії збагатила створена в 1826 р. група вчених на її основі друге відділення імператорської канцелярії, під орудою першого ректора Санкт-Петербурзького університету М. Балудянського — вихідця із Закарпаття. Її зусиллями в 1830 р. опубліковано Повне зібрання законів Російської імперії в 46-ти томах (містило в хронологічному порядку законодавство з 1649 р. по 1825 p.), а в 1832 р. — Звід законів Російської імперії в 15 томах (охоплював діюче законодавство, систематизоване за галузями права).
Окрема група в складі другого відділення, очолювана професором Київського, а пізніше Московського університету І. Даніловичем впродовж 1830-1833 pp. розробила "Звід місцевих законів західних губерній" (Правобережжя України й Білорусії). Це був добре систематизований збірник матеріального й процесуального цивільного права, який містив норми не лише місцевого, а й загальноросійського права. У 1838 р. Звід було затверджено Державною радою, але оскільки перемогла тенденція єдиного для всієї імперії законодавства, сили чинного джерела права він не отримав.
16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
Перехід до нової економічної політики, яка допускала товарно-грошові відносини і вільну торгівлю, спричинив потребу в правовому регулюванні нових суспільних відносин. Правовий нігілізм перших післяреволюційних років змінився бурхливим розвитком законодавства. Раднарком УРСР у своїй постанові від 10 травня 1921 р. доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації діючих правових актів. Кодифікація мала наблизити радянське законодавство до європейської системи права. У нечувано стислі терміни протягом 1921-1927 pp. було створено кодекси й інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей радянського права. Кодифікація в Україні базувалася на принципі єдності радянського законодавства. Основним її методом була рецепція законодавства РСФРР, а дещо пізніше - і законодавства союзного. Прийняття у 1924 р. Конституції СРСР, Основ судоустрою Союзу РСР і союзних республік, Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік призвели до ще більшої централізації влади, управління й правового регулювання. Постановою РНК УСРР від 15 липня 1924 р. було створено Комісію з розгляду законодавчих проектів, на яку покладалося завдання щодо попереднього розгляду й відповідності з чинним законодавством СРСР і УСРР усіх законодавчих актів. Цивільний кодекс (1922 р.) був прийнятий на основі аналогічного Кодексу РСФРР. Кодекс складався з чотирьох частин і містив 435 статей. Він мав урегульовувати майнові взаємини між громадянами, між ними й державними організаціями та цими організаціями поміж собою. Проте забезпечувався пріоритет загальнодержавних інтересів. Так, ст. 1 передбачала захист цивільних прав - за винятком того, “коли вони здійснюються всупереч їхньому соціально-господарському призначенню”, а ст. 30 визнавала недійсною будь-яку угоду, “спрямовану на явну шкоду державі”.Земельний кодекс 1922 р. складався з основних засад і чотирьох частин: І. Про трудове землекористування; II. Про міські землі; III. Про державне земельне майно; IV. Про переселення. Базуючись на аналогічному кодексі РСФРР, він містив і ряд відмінностей, пов’язаних з існуванням в Україні комнезамів, умовами класової боротьби на селі, специфікою місцевого землевпорядного процесу. Кодекс проголошував скасування “назавжди” приватної власності на землю, надра, води, на ліси й перехід їх у власність робітничо-селянської держави. Купівля, продаж, заповіт, дарування, застава землі заборонялися, а особи, винні у порушенні цієї заборони, “окрім покарання кримінальним порядком” позбавлялися землі. Кодекс законів про працю 1922 р. був створений відповідно до Кодексу законів про працю РСФРР. Він складався з 17 розділів, у яких детально регулювалися трудові відносини, організація праці, її оплата й охорона в умовах нової економічної політики. У загальній частині наголошувалося, що норми кодексу поширюються на всіх осіб, які працюють за наймом. Вони є обов’язковими для усіх підприємств, установ і господарств (державних, громадських та приватних), а також усіх осіб, які застосовують найману працю за винагороду. Договори й угоди про працю, які погіршували умови праці порівняно з нормами кодексу, вважалися недійсними. Кодекс законів про народну освіту 1922 р. не мав аналогів в інших радянських республіках, хоча його джерелами окрім декретів і відомчих актів УСРР із питань народної освіти були акти РСФРР про єдину трудову школу. Метою освіти і виховання проголошувалось “звільнення трудящих мас від духовного рабства, розвиток їхньої самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективізму, із твердою волею, суспільно необхідною кваліфікацією і з матеріалістичним світоглядом”.Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926р. мав п’ять відділів: І. Про сім’ю. II. Про опіку та піклування. III. Про шлюб. IV. Про зміну громадянами прізвищ та імен. V. Визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Уперше законодавчо встановлювався інститут усиновлення (удочеріння). Порівняно з аналогічним російським кодексом, який легалізував фактичний шлюб, Кодекс УСРР визнавав тільки державну реєстрацію шлюбу. Не спричиняло правових наслідків також і “вчинення релігійного обряду” укладення шлюбу. Передбачаючи можливість визнання шлюбу недійсним, кодекс захищав майнові та аліментні права осіб, які перебували у фактичних шлюбних стосунках. Кримінальний кодекс 1922 р. був розроблений на основі Кримінального кодексу РСФРР. КК УСРР 1922 р. складався з двох частин - Загальної (5 глав) і Особливої (8 глав), що містили 227 статей. У Загальній частині встановлювалося завдання Кримінального кодексу: правовий захист держави від злочинів і від суспільно небезпечних елементів шляхом застосування до винуватих покарання або інших заходів соціального захисту (ст. 5). Кримінально-процесуальний кодекс 1927р. порівняно з КПК 1922 р. доповнювався новими положеннями, які відображали тенденцію посилення впливу держави на суспільство. Органам слідства, дізнання, прокуратури й суду заборонялося відмовляти в прийнятті до свого провадження кримінальної справи або припиняти кримінальну справу про суспільно небезпечне діяння на тій підставі, що в Кримінальному кодексі був відсутній цей склад злочину. Таким чином, кримінально-процесуальне законодавство підкріплювало застосування принципу аналогії закону в кримінальному праві.Цивільний процесуальний кодекс 1924 р. проголошував такі демократичні принципи судочинства, як незалежність і гласність суду, змагальність і рівноправність сторін тощо. Допускалося втручання держави та її органів у справи громадянина. У судових засіданнях із цивільних справ брав участь прокурор. Виправно-трудовий кодекс 1925 р. встановлював систему заходів “соціального захисту” з метою запобігання злочинам, позбавлення суспільно небезпечних елементів можливості вчиняти нові злочини, виправно-трудового впливу на засуджених. Кодекс складався із “Загальних положень”, 21 глави і 197 статей. Положення кодексу регулювали виконання вироків суду, порядок відбуття засудженими покарання, регламентували організацію діяльності й режим виправно-трудових установ. Заходи соціального захисту поділялися на 3 групи: судово-виправні, медико-педагогічні та медичні. Кодекс визначав, що заходи соціального захисту не мають на меті помсту й кару, вони не повинні завдавати фізичних страждань чи принижувати людську гідність. априкінці непу було прийнято ще кілька кодифікаційних актів: Статут цивільного будівництва (1928 p.), Гірничий кодекс УСРР (1928 р.), нова редакція Положення про судоустрій (1929 p.). Логічним завершенням кодифікаційних робіт стало видання у 1929-1930 pp. семитомного Систематичного зібрання чинних законів УСРР.