1. Вторинна вірусологічна невдача арт

• Вірусологічний рецидив або вторинна невдача АРТ визначається як стійке підвищення ВН ВІЛ > 400 копій/мл після попередньої вірусологічної ефективності (невизначального рівня ВН) схеми АРТ, яку отримує пацієнт.

Продовження вірусологічно неефективної схеми АРТ супроводжується ризиком селекції нових мутацій резистентності, які обмежують терапевтичний вибір нових схем/препаратів АРТ у подальшому.

3. Бліпи ВН ВІЛ

Бліпи ВН – незначні підвищення ВН вище порога чутливості тест-системи (50 копій/мл) приблизно до 1 000 копій/мл, які мають місце без виникнення стійкого штаму вірусу. Вони можуть зумовлюватися як технічними варіаціями при виконанні досліджень, так і біологічними факторами, пов’язаними з реплікацією вірусу.

«Бліп» підлягає повторному контролю через 2-4 тижні. У пацієнтів з вірусологічною невдачею лікування спостерігатиметься визначальний рівень ВН ВІЛ, подальше зростання рівня ВН ВІЛ, тоді як у випадку бліпів при подальших дослідженнях спостерігається зниження ВН ВІЛ і повернення цього показника до невизначального рівня (< 50 копій/мл) протягом 4-8 тижнів.

Остаточно не встановлено, чи існує зв’язок між вірусологічними бліпами і підвищеним ризиком невдачі лікування у пацієнтів, у яких вже було досягнуто супресію вірусу. Пацієнти з частими повторюваними бліпами, що можуть зумовлюватися недостатньою ефективністю препаратів за відсутності генетичної резистентності ВІЛ, мають розглядатися як кандидати для посилення або зміни схеми лікування.

4. Стійке підвищення вн віл

Підгрунтям для зміни схеми АРТ є стійке підвищення ВН ВІЛ > 50 копій/мкл за результатами двох послідовних досліджень, проведених з інтервалом не менше 4 тижнів, але не більше 12 тижнів. Це попередить подальше накопичення мутацій, що відбувається навіть у випадку невисокої віремії, та поліпшить ймовірність досягнення успіху лікування при призначенні наступних схем АРТ.

У разі стійкого підвищення ВН ВІЛ після досягнення невизначального ВН необхідно клінічно оцінити та, за можливості, усунути фактори, що зумовлюють недостатню концентрацію препаратів: низький рівень прихильності до лікування, непереносимість препаратів, лікарські взаємодії, неправильне призначення дози препаратів.

Навіть у випадку невдачі лікування у пацієнта може не виявлятися резистентність до усіх препаратів схеми. Водночас, чим вищим є показник ВН ВІЛ, тим вищий ризик розвитку резистентності. Для деяких препаратів (наприклад, ННІЗТ першої генерації) лише однієї мутації у гені зворотної транскриптази достатньо для розвитку фенотипової резистентності високого рівня, що звичайно проявляється помірним підвищенням ВН ВІЛ. Зниження чутливості до інших АРВ-препаратів звичайно вимагає накопичення кількох мутацій у вірусному геномі. У випадку тривалої реплікації вірусу мутації продовжують накопичуватися «сходинкоподібно». Вони можуть як підвищувати здатність вірусу до реплікації, так і спричиняти розвиток перехресної резистентності до інших препаратів.

Таким чином, за наявності вірусної реплікації на фоні терапії, тобто її неспроможності забезпечити максимальну супресію вірусу (< 50 копій/мкл), схема АРТ підлягає зміні.

6. Ведення пацієнта у випадку вірусологічної невдачі лікування:

ВН ВІЛ > 50 але < 400 копій/мл

Стійке ВН ВІЛ > 400 копій/мл

Оцінка прихильності. Повторне визначення ВН ВІЛ через 1-2 місяці (4-8 тижнів). Оцінка ризику продовження попередньої схеми АРТ. Оцінка можливостей модифікації схеми (терапевтичний вибір). Завдання модифікованої схеми: забезпечити зниження ВН ВІЛ < 50 копій/мкл через 3 місяці (12 тижнів) після модифікації лікування.

Необхідно якомога швидше змінити схему АРТ. Оцінка прихильності. Оцінка ризику продовження попередньої схеми АРТ (най- небезпечнішим є продовження схеми на основі ННІЗТ). За можливості здійснення дослідження резистентності ВІЛ з використанням його результатів для визначення препаратів нової схеми. Якщо мутацій резистентності не виявлено, слід повторно оцінити прихильність пацієнта до лікування, а також провести терапевтичний моніторинг лікарських препаратів (якщо доступне). Завдання модифікованої схеми: забезпечити зниження ВН ВІЛ < 400 копій/мкл через 3 місяці (12 тижнів) після модифікації лікування та < 50 копій/мкл через 6 місяців (24 тижні).