5. Ринок цінних паперів та його структура

Придбання цінних паперів здійснюється через механізм функціонування ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів (РЦП) - це історична категорія, яка з'явилася і розвинулась в умовах товарно-грошових відносин та перетворилась в особливу сферу економічних відносин.

Ринок цінних паперів відрізняється від інших сегментів фінан­сового ринку, перш за все, специфічним характером свого товару:

• не маючи своєї вартості, цінні папери можуть мати високу ринкову ціну;

• правом на одержання доходу і зобов'язання цей дохід виплачувати;

• за допомогою цінних паперів можна одержати доступ до реальних цінностей або забезпечити перехід права власності від одного суб'єкта до іншого.

Ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку.

Фінансовий ринок - це відповідний інструмент (механізм) мобілізації вільних коштів та заощаджень населення з метою їх передачі іншим учасникам виробництва (економіки).

Фінансовий ринок складається із 2-ох сегментів:

1)ринок боргових зобов'язань;

2)ринок цінних паперів (РЦП), який поділяється на:

• первинний ринок цінних паперів;

• вторинний ринок цінних паперів.

Первинний РЦП - це механізм емісії і первинного розмі­щення емітованих (вперше випущених) цінних паперів. Процес емісії включає, крім фізичного виготовлення цінних паперів, укладення угод між емітентом і покупцем, визначення способу передачі йому цінних паперів, а також порядок їх розміщення серед інвесторів. Розміщення може здійснюватись шляхом:

• приватного розміщення серед наперед визначеного кола інвес­торів;

• оголошення публічної підписки;

• реалізації через фондову біржу і позабіржову міждилерську систему продажу цінних паперів.

Випуску цінних паперів повинна передувати публікація спе­ціального проспекти емісії, що містить повну і достовірну інфор­мацію про діяльність емітента. На первинному ринку будь-яка особа, що має необхідний статус, може одержати додатковий ка­пітал шляхом випуску своїх цінних паперів.

Вторинний РЦП - це ринок, де цінні папери багаторазово перепродаються, (обертаються), тобто це сфера обігу цінних паперів, до якої вони потрапляють після того, як їх продасть перший власник, що купив ці цінні папери у емітента безпосередньо або через посередника. Механізм вторинного ринку дуже складний і багаторівневий. Цей ринок може бути організованим (біржовим) або неорганізованим (позабіржовим).

Організований (біржовий) ринок - це торгівля цінними па­перами на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції в спеціально організованих місцях за чітко прописаними пра­вилами і технологіями. Інституціонально організованим вторин­ним ринком є фондова біржа (в перекладі з латині - шкіряний га­манець). На фондові біржі припадає всього 1% від обороту цінних паперів.

Позабіржовий (неорганізований) ринок характеризується та­кими особливостями:

• відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери;

• торгівля цінними паперами відбувається в різний час і в різних місцях;

• великою кількістю продавців цінних паперів;

• відсутністю єдиного центру, який би відпрацьовував мето­дологію діяльності учасників ринку.

Держава з метою сприяння розвитку ринку цінних паперів здійснює його державне регулювання відповідно до Закону України 2Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.

Мета державного регулювання - реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів, створення рівних можливостей для всіх учасників, захист прав учасників фондового ринку, дотримання законодавства тощо.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюють у та­ких формах:

• прийняття законодавчих актів з питань діяльності учасників РЦП;

• видачі дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на РЦП;

• реєстрація випуску цінних паперів;

• створення системи захисту прав інвесторів тощо.

Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, підпорядкована Президенту України і підзвітна Верховній Раді України.

У міжнародній практиці розрізняють декілька організаційних моделей ринку цінних паперів, які, насамперед, відрізняються співвідношенням банків та інших фінансово-кредитних установ, а також рівнем втручання державних органів. Найбільш відомі дві моделі функціонування РЦП: американська (небанківська) та німецька (європейська).

Американська модель ринку більш динамічна і здатна адапту­ватися до будь-яких змін глобальної економічної кон'юнктури. Для успішного впровадження в економічну систему американ­ської моделі необхідна наявність, як мінімум, 2-х чинників:

• системи колективного інвестування, альтернативної банків­ській (інвестиційні компанії, взаємні фонди, страхові компанії, кредитні спілки (тощо);

• внутрішнього інвестора, що належить до категорії «середній клас», тобто такого, що має достатні прибутки для добро­вільного вкладення вільних коштів у цінні папери з прийня­тним рівнем ризику.

Щодо моделі українського ринку цінних паперів, то вона поєднує в собі риси двох моделей.