2 Підходи і методи, використовувані для оцінки бізнесу

У міжнародній професійній практиці існують декілька методів оцінки бізнесу компанії. Їх можна виділити в три основних підходи: витратний (майновий), порівняльний (ринковий) і дохідний. Кожний з них припускає використання при оцінці властивих йому методів. Так, дохідний підхід передбачає використання методу капіталізації й методу дисконтування грошових потоків. Витратний підхід використовує метод чистих активів і метод ліквідаційної вартості. При порівняльному (ринковому) підході використовуються: метод ринку капіталу, метод угод і метод галузевих коефіцієнтів.

Методи дисконтування грошових потоків, ринку капіталу й галузевих коефіцієнтів орієнтовані на оцінку компанії, що діє і яка буде й далі функціонувати. Методи ліквідаційної вартості й угод, навпроти, застосовні для випадку, коли інвестор збирається закрити компанію або істотно скоротити обсяг випуску продукції. Метод капіталізації застосовується до тих компаній, які встигли нагромадити активи в результаті капіталізації їх у попередні періоди; цей метод найбільш адекватний при оцінці «зрілих» по своєму віку компаній.

Слід зазначити, що всі перераховані підходи й методи не є взаємовиключними, вони доповнюють один одного. Звичайно, було б дивним використати всі можливі методи для оцінки одного об'єкта.

При оцінці вартості компанії (бізнесу) залежно від цілей оцінки, шуканої вартості, поставлених умов, стану самого об'єкта й стану економічного середовища використають сполучення двох-трьох методів найбільш придатних у даній ситуації.

Остаточна оцінка вартості підприємства (бізнесу) може бути визначена по формулі:

(2.1)

де V_i — оцінка вартості підприємства (бізнесу) i-м методом (всі застосовні методи оцінки довільно нумеруються);

i = 1,..., n — безліч застосовних у цьому випадку методів оцінки;

Z_i — ваговий коефіцієнт методу номер i.

При цьому вагові коефіцієнти значимості оцінок по різним методам оцінки розуміються як коефіцієнти довіри до відповідного методу. Ці коефіцієнти визначаються оцінювачем самостійно. Очевидно, що при цьому розумне виставляння коефіцієнтів Z є одним з головних свідчень достатньої кваліфікованості й неупередженості оцінювача бізнесу.

Проводячи вибір необхідних методів для проведення процесу оцінки компанії необхідно представляти переваги й недоліки, які несе в собі кожен підхід і метод.

Таблиця 2.1 - Переваги й недоліки підходів оцінки вартості компанії

Підхід	Переваги	Недоліки
Порівняльний (ринковий)	Повністю ринковий метод; відображає нинішню, реальну практику покупки;	- заснований на минулому, немає обліку майбутніх очікувань; - необхідний цілий ряд виправлень; - важкодоступні дані через відсутність опублікованої інформації з операцій купівлі-продажу; - нерозвиненість фондового ринку;
Дохідний	- єдиний метод, що враховує майбутні доходи; - ураховує ситуацію на ринку через ставку дисконту; - ураховує ризик інвестицій;	- трудомісткий прогноз; - низька ймовірність прогнозування грошових потоків; - неадекватність розрахунку ставки дисконтування;
Витратний (майновий)	Ґрунтується на реально існуючих активах;	- частково не враховує вартість нематеріальних активів (НМА) і goodwill; - немає обліку майбутніх очікувань; не розглядає рівні прибутків;

Таблиця наочно показує, що в багатьох випадках необхідно застосовувати різні методи оцінки вартості компанії, що дозволить в остаточному підсумку, одержати більш достовірний результат.