Лекція 1.3 Загальні засади конституційного ладу та його гарантії

План Поняття, суть та ознаки конституційного ладу. Система основних засад конституційного ладу. Конституційна характеристика Української держави. Нормативні та організаційні гарантії конституційного ладу України: поняття та суть.

1. Поняття, суть та ознаки конституційного ладу.

У вітчизняній та зарубіжній літературі категорія “Конституційний лад” порівняно нова і її вживання пов’язане з прийняттям сучасних конституцій. До кінця 80-х років були поширені терміни “державний та суспільний лад” чи “державний та суспільний устрій”. Термін “конституційний лад” використовується не тільки вченими, але і вживається в тексті Конституції та законодавстві України, але нормативного визначення його не має. Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що в поняття конституційного ладу вкладається різне значення, але об’єднує вчених одне – всі вони пов’язують існування конституційного ладу з наявністю в державі конституції. Зокрема, під конституційним ладом розуміють:

по-перше, фактичну конституцію або цілісну систему основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та захищаються конституцією та іншими конституційно-правовими нормами (А.І. Алебастрова*;

по-друге, певний спосіб чи форму організації держави, який закріплений в її конституції (Є.І. Козлова, О.Є. Кутафін* або устрій держави і суспільства закріплений конституційно-правовими нормами (Ю.М. Тодика*;

по-третє, такий стан відносин (або порядок*, що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою (російський вчений М.В. Баглай* або як встановлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав і свобод людини і громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави (Колюшин Е.І.*. При цьому під конституційною державою розуміється держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю* державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.

Останній підхід до розуміння конституційного ладу є найбільш точним, оскільки наявність в країні акту, що називається конституцією і визначає устрій держави ще не свідчить про її конституційний характер і відповідно – про наявність конституційного ладу. Поняття конституційного ладу не зводиться лише до наявності чи відсутності конституції, воно має характеризувати реальну обмеженість держави конституцією, гарантованість прав і свобод людини і громадянина.

Прийняття конституції має виключне значення для становлення в Україні конституційного ладу, але це тільки початковий етап в реформуванні держави і суспільства і втілення в конституційно-правову практику загальновизнаних правових цінностей. На думку відомого українського вченого Віктора Федоровича Погорілка конституційний лад можна охарактеризувати в трьох аспектах:

1. за суттю. Конституційний лад являє собою певний тип правових відносин, які зумовлені рівнем розвитку суспільства, держави і права;

2. за змістом. Конституційний лад опосередковує передбачені і гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави;

3. за формою. Конституційний лад передбачає основні види організації і діяльності Держави і суспільства та інших державних відносин (форму безпосереднього народовладдя, форму державного правління, форму державного устрою*.

Конституційний лад характеризується наступними ознаками:

1. суверенність конституційного ладу. Конституційний лад визначається конституцією України, яка прийнята ВРУ від імені народу, який є носієм суверенітету та змінюється виключно народом (ч.3. статті 5 КУ та преамбула КУ*. КСУ у справі про здійснення влади народом від 5 жовтня 2005 року дав офіційне тлумачення ч. 3 статті 5 КУ, відповідно до якого положення, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом 13. Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами;

2. демократизм. (стаття 1, 5, 7, 15 КУ*. Так, згідно ч. 2 статті 5 КУ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Положення носієм суверенітету є народ закріплює принцип народного суверенітету, згідно з яким влада українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державно влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу. Воля народу – наголошується в Загальній Декларації прав людини – повинна бути основою влади уряду, ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування (ч.3 стаття 21*. За конституцією України волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69* в порядку встановленому Конституцією та законами України. Здійснення народного волевиявлення в зазначених формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів* і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні. Результати народного волевиявлення отримані через вибори та референдум є обов’язковими. Влада народу здійснюється в межах території держави та у спосіб і формах встановлених Конституцією та законами України;

3. гуманізм КЛ. полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією такого порядку, який базується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Відповідно до статті 3 КУ людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов’язком держави. Безпосереднім доказом, що КУ приділяє найбільше уваги саме особі є те, що з 161 статті правам, свободам і обов’язкам присвячено 48 статей. Найбільшу частину прав і свобод складають громадянські, соціальні та культурні права та свободи. Гуманізм конституційного ладу також проявляється у закріпленій конституцією національній, економічній, соціальній, культурній, екологічній політиці держави;

4. реальність КЛ. вказує на наявність конституційного ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад – це з одного боку офіційний лад (встановлений конституцією*і система суспільних відносин проголошених і закріплених КУ. З іншого боку КЛ має бути дійсним і відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття КУ і на перспективу. На сьогодні ряд положень КУ лишаються формальними, не реалізованими – наприклад, стаття 1, 8 КУ;

5. системність КЛ. проявляється у логічності тексту КУ, послідовності закріплення цінностей та відносин у повноті, закріплення всіх інститутів держави і суспільства. Осмислення таких нових пріоритетів, що закріплені в КУ відбилось на структурі КУ та розміщенні в ній конституційно-правових інститутів;

6. наукова обґрунтованість. Теоретичні основи конституції і гарантованого нею КЛ можна поділити на 3 частини: 1. Надбання світової конституційної думки (вчення про природні права людини, парламентаризм, розподіл влад*; 2. здобутки радянської науки (вчення про ради, законність, роль держави*; 3. розробки українських вчених (про громадянство, форми народовладдя*;

7. наступність КС (історизм*. Втілення не тільки позитивного досвіду зарубіжних країн, але і збереження всього того, що було позитивним в українському правотворенні і державотворенні (державні символи, форми прямого народовладдя та інше*;

8. програмність КЛ. Конституція України програмує розвиток держави і суспільства на перспективу і тому не всі норми конституції України є реальними.

9. Гарантованість КЛ.