Тема 2 Облік фінансового забезпечення та грошових коштів бюджетних установах і організаціях План:

1. Поняття та основні принципи і методи фінансовго забезпечення бюджетних установ і організацій.

2. Порядок складання і затвердження кошторису бюджетних установ і організаційх.

3. Порядок відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків бюджетних установ і організацій .

4. Облік коштів та фінансування бюджетних установ і організацій за загальним фондом.

5. Облік касових операцій бюджетних установ і організацій.

6. Облік валютних операцій бюджетних установах і організаціях

7. Облік інших грошових коштів.

1.Поняття та основні принципи і методи фінансовго забезпечення бюджетних установ і організацій.

Облік фінансового забезпеченя є одним з головних напрямків бухгалтерського обліку бюджетних установ і організацій. Оскільки бюджетні установи і організації створені на основі державної власності для виконання тих чи інших завдань, вони забезпечуються коштами з бюджету того чи іншого рівня. Останнім часом коло джерел фінансового забезпечення бюджетних установ і організацій розширилося. Крім асигнувань з бюжету вони отримують кошти від надання платних послуг, у вигляді спонсорської допомоги, коштів батьків (в учбових закладах), тощо.

Фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ і організацій називають фінансуванням. Отже, фінансування - це запезпечення діяльності бюджетних установ і організацій коштами в межах затверджених кошторисних призначень.

Фінансування бюджетних установ і організацій за характером поділяється на бюджетне та позабюджетне.

Бюджетне фінансування – це забезпечення бюджетних установ і організацій коштами з державного чи місцевого бюджету для здійснення статутної діяльності. Бюджетне фінансування ще називають коштами загального фонду бюджету.

Позабюджетне фінансування - це забезпечення коштами, отриманими від юридичних та фізичних осіб як оплата за надані послуги або у вигляді спонсорської допомоги. Позабюджетне фінансування називають коштами спеціального фонду.

Характерною рисою будь-якого фінансування є його адресність, яка полягає в тому що кошти надходять на рахунок чітко визначеної установи і на конкретну мету.

Основні принципи бюджетного фінансування :

1. здійснення фінансування чітко у відповідності до кошторису доходів і видатків бюджетної установи

2. безповоротність надання коштів

3. цільове призначення коштів

4. звязок між обсягами фінансування та виконанням планів

5. використання коштів тальки в межах бюджетного року

6. контроль за використанням коштів

Суть першого принципу полягає в тому, що кошти на здійснення діяльності бюджетних установ і організацій надходять з бюжету який не первищує сум передбачених в основному фінансовому документі – кошторисі доходів і видатків бюджетних установ і організацій.

Другий принцип означає, що кошти, які були отримані з бюджету, не повертаються до нього, а використовуються протягом року на здійснення діяльності бюджетних установ і організацій.

Суть третього принципу полягає в тому, що кошти, що надходять з бюджету повинні використовуватись тільки на передбачені кошторисом статті видатків бюджетних установ і організацій відповідно до бюджетної класифікації.

Сутність звязку між обсягами фінансування та виконанням плану бюджетних установ і організацій полягає у тому, що бюджетні установи фінансуються в межах затвердженого кошторису по мірі виконання виробничих планів і кошторисів видатків. Наприклад, установи освіти фінансуються на основі розширення мережі учбових закладів та наявності контингенту учнів; заклади охорони здоровя – у відповідності до фактичної наявності лікарень, поліклінік, кількості ліжок тощо.

Суть пятого принципу полягає в тому, що бюджетні установи і організації мають право витрачати надані їм з бюджету кошти тільки в межах бюджетного року.

При бюджетному фінансуванні здійснюється суворий режим економії у витрачанні державних коштів, для дотримання якого здійснюється контроль за використанням бюджетних коштів на всіх етапах діяльності бюджетних установ і організацій.

Попередній контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюється через казначейську систему виконання бюджету. Ретроспективний (послідовний) контроль здійснюється контрольно-ревізійними органами.

Фінансове забезпечення бюджетних установ і організацій здійснюється шляхом відкриття фінансування (відкриття кредитів). В залежності від підпорядкованості бюджетних установ і організацій застосовуються різні методи їх фінансування:

• за відомчою структурою;

• через органи Держказначейства.

Фінансування бюджетних установ і організацій здійснюється по вертикалі, за якою побудовані фінансові відносини між ними.

Розпорядники бюджетних коштів - це керівники міністерств, відомств, установ і організацій, які мають право розпоряджатися виділеними бюджетними коштами.

Розпорядники поділяються залежно від джерела фінансування на розпорядників коштів державного бюджету, місцевого бюджету та сільських і селишних бюджетів.

По вертикалі підпорядкування розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників коштів, розпорядники коштів ІІ ступеню та розпорядників контів ІІІ ступеню.

Головними розпорядниками коштів державного бюджету є міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Головними розпорядниками коштів місцевого бюджету є керівники відділів обласних, міських, районих держадміністрацій.

Головними розпорядниками сільських і селишних бюджетів є голови сільських і селишних Рад.

Головні розпорядники використовують бюджетні кошти для потреб установи на здійснення діяльності а також для фінансування нижче стоящих розпорядників, що їм підпорядковані.

Нижчестоящі розпорядники поділяються на розпорядників коштів коштів ІІ і ІІІ ступенів.

Розпорядники коштів ІІ ступеню – це бюджетні установи в особі їх керівників уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи яку вони очолюють, та на розподіл коштів для переказу розпорядникам ІІІ ступеню та безпосередньо їм підпорядкованим одержувачам.

Розпорядники коштів ІІІ ступеню – це бюджетні установи в особі їх керівників уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи яку вони очолюють, та на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.