Основні терміни проблемного навчання

Проблемне навчання географії – навчання, що розвиває, яке враховує психологічні закономірності розумової діяльності учнів і спонукає їх до самостійної навчально-пізнавальної діяльності

Навчальна проблемна ситуація – стан інтелектуального утруднення в учнів

Навчальна проблема – елемент проблемної ситуації, який викликає утруднення в учнів

Форми постановки навчальної проблеми

Проблемне запитання

Проблемне завдання

Проблемна задача

Рис. 8.2 – Змістовий граф проблемного навчання географії

Отже, основними вихідними термінами проблемного навчання географії є «навчальна проблемна ситуація» та «навчальна проблема».

Навчальна проблемна ситуація – це особливий психічний стан учнів, який характеризується виникненням інтелектуального утруднення у них під час навчально-пізнавальної діяльності й прагненням подолати пізнавальні суперечності, що веде до пошуку нових знань і способів дій.

Отже, підґрунтям проблемного навчання є створення на уроках різноманітних проблемних ситуацій і формування у школярів уміння бачити, сприймати, розуміти й розв’язувати проблему. При цьому для вчителя географії важливим є питання, які саме теми найбільш відповідають вимогам організації проблемного навчання. Відповідь на нього можна знайти у Міжнародній Хартії географічної освіти: «Проблемний підхід ґрунтується на дослідженні поточних проблем довкілля з огляду на сучасний стан географічних знань. Він може містити такі питання: забруднення довкілля; природні катастрофи; соціальні відмінності з огляду на територіальний аспект; глобальні зміни клімату; озонова діра; зміни чисельності населення; урбанізація; проблема голоду; енергозабезпечення; нерівноправність; обмеження зростання темпів економічного розвитку; кризові регіони (соціальні, природні, економічні); війна і мир; проблема і стратегія розвитку; розвиток без заподіяння шкоди довкіллю» ([390]).

Характерною ознакою проблемного навчання є самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів. Тому методика організації проблемного навчання містить три обов’язкових складники: способи постановки проблеми, рекомендовані види навчально-пізнавальної діяльності й шляхи застосування результатів роботи на практиці.

У проблемному навчанні можна виокремити такі етапи:

1) створення вчителем навчальної проблемної ситуації;

2) сприйняття навчальної проблеми учнями;

3) усвідомлення школярами необхідності отримання нової інформації та її знаходження;

4) здійснення пошукового вирішення проблемного завдання чи розв'язання проблемної задачі;

5) реалізація й перевірка правильності вирішення завдання чи розв’язання задачі.

У знаходженні виходу з проблемних ситуацій, створених під час вивчання нового географічного матеріалу, вельми важлива роль належить вчителю. Саме він мусить формувати в учнів уміння аналізувати навчальні проблеми й сприяти їхньому розв’язанню.

У цілому розрізняють п'ять типів навчальної проблемної ситуації, які можуть виникнути на уроках географії, а саме:

1) перший тип, що виникає у процесі застосування раніше здобутих географічних знань у нових умовах. Якщо учні усвідомлюють, що їм не вистачає знань для вирішення поставленої вчителем проблеми, у них з'являється непереборний пізнавальний інтерес – досягти істини, що і стимулює пошук нових знань і вмінь у процесі навчально-пізнавальної діяльності;

2) другий тип, що може виникнути тоді, коли є протиріччя між відомим теоретичним шляхом розв'язання навчальної проблеми й практичною неспроможністю обрати його;

3) третій тип, ознакою якого є наявність протиріччя між практично досягнутим результатом виконання проблемного завдання або розв'язання проблемної задачі й відсутністю теоретичного обґрунтування такого результату;

4) четвертий тип, що відповідає умовам, за яких учні не знають, як розв’язати проблему, позаяк не володіють належною географічною інформацією або не мають достатньої навчальної підготовки з географії;

5) п’ятий тип, виникнення якого є можливим, коли вчитель використовує сократівську методику, головним елементом якої є знаменита іронія грецького мудреця. При цьому проблемні запитання, завдання чи задачі розраховано на роздуми, набуття нових знань і уточнення й поглиблення проблеми. З огляду на таке, вчитель спочатку виголошує загальну проблему, а потім деталізує її, причім подальша розмова з учнями будується у логічному протиріччі з відповіддю на попереднє запитання.

Найчастіше проблемна ситуація створюється під час виконання експериментальних, дослідницьких і практичних завдань. Інший спосіб її створення – це зіставлення двох і більше географічних об'єктів вивчання для їхнього порівняння.

Іншим основним терміном проблемного навчання географії є навчальна проблема – складне питання, ядром якого є суперечність, що зумовлює виникнення в учнів потреби здобувати нові географічні знання та способи виконання дій, тобто спонукає їх до самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Звідси, навчальна проблема – це той елемент навчальної проблемної ситуації, який викликав утруднення в учнів і потребує їхньої дослідницької діяльності, що веде до розв’язання проблеми.

Варто пам’ятати, що не кожну географічну навчальну проблему доцільно пропонувати учням. Якщо, наприклад, спитати шестикласника: «Чому вулкани й землетруси зосереджуються на узбережжі Тихого океану та складають своєрідне кільце?», то проблемна ситуація, зрозуміло, виникає. А проте, проблему, на якій вона грунтується, учні розв’язати неспроможні, позаяк у них відсутні потрібні вихідні дані для міркувань. Школярі можуть висунути безліч припущень, у т.ч. неймовірних, але правильне розв’язання проблеми буде покладено на вчителя. Зовсім іншими будуть результати, якщо подібне запитання адресувати семикласникам, які вже готові усвідомити проблемну ситуацію. У цьому випадку елементом такої ситуації є вже проблема, вірне розв'язання якої в змозі знайти саме учні.

Постановка географічної навчальної проблеми має починатися з правильного й чіткого її формулювання, яке дасть змогу зрозуміти учню поставлене перед ним завдання і певною мірою побачити або спрогнозувати шляхи його виконання, тобто скласти план і здійснити задуману операцію зі здобуття якісних результатів.

Останнім часом в теорії проблемного навчання географії з’явилися поняття т.зв. традиційного та реального проблемного навчання. Зважаючи на це, можна розрізняти два типи географічної навчальної проблеми, а саме:

1) традиційну проблему, яка передбачає вирішення завдань, що стосуються географічних наук і адаптовані до можливостей учнів;

2) реальну проблему, у розв’язанні якої учні особисто зацікавлені та яка вимагає від них пошукової діяльності, спрямованої і на здобування нових знань, і на пошук шляхів розв’язання проблеми. Така проблема безпосередньо впливає на подальшу навчально-пізнавальну діяльність школярів.

З огляду на вищезазначене, навчальна проблема, яка пропонується до розв’язання учнями на уроках географії, має відповідати таким критеріям:

– адекватність проблеми потребам і інтересам конкретної групи учнів;

– самостійність учнів у відборі проблеми й розробці плану дій та способів її розв'язання;

– достатня актуальність і повторюваність вирізненої проблеми з огляду на необхідність виправдати відповідні зусилля класу чи великої групи учнів;

– відповідність проблеми віковим особливостям учнів і їхньому навчальному досвіду;

– врахування при відборі проблеми наявності потрібного для її вирішення географічного навчального матеріалу;

– можливість реальної проблеми мати не тільки географічне, а й інтегроване (міждисциплінарне) спрямування.

Згідно з рис.8.2 формами постановки географічної навчальної проблеми є проблемне запитання, завдання й задача.

У навчальному процесі проблемне запитання й завдання мають спільну ознаку – в їхньому змісті закладено потенційні можливості для створення навчальної проблемної ситуації.

Відмінність такого запитання й завдання між собою полягає у тому, що на запитання можна відповісти відразу, а на виконання завдання потрібен певний час, позаяк його вирішення потребує поміркованого підходу із зіставленням умов і змісту завдання, певним перегруповуванням раніше сформованих географічних знань тощо.

Конструювання проблемного запитання чи завдання вимагає від учителя розуміння їхньої суті й відмінностей від запитань і завдань іншого рівня, насамперед репродуктивного (табл.8.3).

Таблиця 8.3 – Зіставлення характерних рис запитань й завдань репродуктивного та проблемного рівня

Запитання й завдання репродуктивного рівня	Запитання й завдання проблемного рівня
1. Проектуються вчителем на основі навчальної програми	1. Проектуються вчителем на основі навчальної програми із залученням додаткових матеріалів, що зацікавлюють учнів у вивчанні географії
2. Не містять суперечливої інформації	2. Вочевидь або у прихованому вигляді містять суперечливу інформацію, що сприяє активізації розумової діяльності учнів
3. Передбачають застосування знань і вмінь учнів у знайомій ситуації, за зразком	3. Потребують від учнів застосування знань і вмінь у новій навчальній ситуації
4. Сприяють закріпленню відомих раніше знань і способів дій	4. Разом зі здобуттям нових знань передбачають формування нових прийомів навчально-пізнавальної діяльності учнів
5. Необхідність здобуття нових знань і вмінь зазначає вчитель	5. Учні усвідомлюють потребу у здобуванні нових знань і формуванні вмінь у процесі виконання завдання
6. Можуть впливати на емоційну сферу учнів як позитивно, так і негативно	6. Позитивно впливають на емоційну сферу учнів, формують їхню зацікавленість у розв'язанні пізнавальної проблеми та значно активізують навчально-пізнавальну діяльність школярів

Застосування вчителем проблемного запитання чи завдання має сенс за умови дотримання ним певних дидактичних вимог до них, які формулюються таким чином:

1) слід встановити зв’язок між змістом запитання або умовами завдання й вимогами до відповіді на нього чи його виконання з доведенням до свідомості учнів необхідності такої процедури й закріпленням її;

2) потому, як учні виявили реальну суперечність між зазначеними умовами й вимогами, потрібно спонукати їх до знаходження невідповідності між раніше сформованими й новими, що мають бути встановлені, географічними причинно-наслідковими зв’язками;

3) пошук відповідей на проблемне запитання й вирішення пізнавального завдання учнями на уроці географії має кваліфікуватися як застосування вищого рівня організації пізнавальної самостійності учнів і відповідно оцінюватись.

Проблемна задача як ще одна форма постановки географічної навчальної проблеми передбачає активну розумову й практичну діяльність учнів задля здобуття ними пізнавального результату у процесі навчання географії.

Алгоритмом розв’язання учнями проблемної задачі передбачено такі етапи:

1) усвідомлення умов задачі;

2) знаходження невідповідності у відомих географічних причинно-наслідкових зв’язках;

3) здобування потрібної нової географічної інформації;

4) висунення, доведення чи спростування відповідних задачі гіпотез;

5) формулювання вимог до запитання чи завдання на тлі нового знання;

6) застосування складників прийнятої гіпотези для окремих прикладів;

7) встановлення нових географічних причинно-наслідкових зв’язків.

Поступове оволодіння учнями процедурою розв'язання проблемних задач істотно сприяє формуванню їхніх інтелектуальних умінь, зокрема до аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо.