Проблемне навчання географії
Особливістю застосування цієї технології є обов’язкова постановка вчителем навчально-пізнавальних завдань, що викликають подив і нерозуміння їх учнями, призводячи лише до певних здогадок. Тобто такими завданнями є ті, що порушують відомі учням географічні причинно-наслідкові зв’язки, спонукаючи школярів до самостійного знаходження нової географічної інформації, необхідної для встановлення й пояснення невідомих раніше закономірностей. До того ж, постановку таких проблемних завдань і їхнє вирішення має бути спрямовано на формування не тільки системи нових географічних знань і вмінь учнів, але й пізнавального інтересу школярів, а також на моделювання розумових процесів учнями й пошук ними шляхів розкриття сутності нових географічних понять.
Сутність проблемного навчання географії
В основу організації традиційного навчання географії покладено, передусім, пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи (див. п.3.1.2), які передбачають, насамперед, що вчитель подає факти, сам їх аналізує, застосовуючи унаочнені засоби навчання, а також пояснює суть нових понять, причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей тощо. Отже, за таких умов домінує інформаційне викладання географічного навчального матеріалу вчителем. При цьому учні слухають і сприймають пояснення вчителя, засвоюючи нові знання шляхом запам’ятовування, а нові дії – шляхом наслідування дій вчителя. Звідси, чим складніший навчальний матеріал, тим детальніше вчитель пояснює його, а засвоєння учнями цього матеріалу закріплюється виконанням низки завдань, які не потребують їхньої творчої діяльності.
За умов же проблемного навчання географії (табл..8.2) вчитель пояснює зміст географічного навчального матеріалу, систематично створює проблемні ситуації й організовує навчально-пізнавальну діяльність учнів. При цьому останні на основі аналізу фактів самостійно роблять висновки й узагальнення, формулюють за допомогою вчителя визначення понять і термінів, розтлумачують географічні причинно-наслідкові зв’язки та самостійно застосовують знання з географії у новій ситуації. Тобто, учні самі здобувають нові знання й відпрацьовують навички розумових операцій і прийоми навчальних дій шляхом висунення гіпотез та їхнього обґрунтування. Саме у такий спосіб і формується здатність до пошукової діяльності учнів і підвищується їхня творча активність.
Таблиця 8.2 – Зіставлення характерних рис традиційного й проблемного навчання географії
Традиційне навчання |
Проблемне навчання |
1. Матеріал подається в готовому вигляді, вчитель звертає увагу, передусім, на навчальну програму |
1. У процесі навчання учні отримують нову інформацію під час розв’язування теоретичних і практичних задач |
2. У процесі навчання виникають перешкоди й труднощі, які викликано тимчасовим вилученням школярів із дидактичного процесу |
2. У процесі розв’язання певної проблеми учні долають усі труднощі, а їхня активність і самостійність досягає високого рівня |
3. Темп передавання навчальної інформації зорієнтовано на сильних, середніх або слабких учнів |
3. Темп передавання навчальних відомостей у процесі розв'язання проблемної задачі залежить від індивідуальних особливостей учнів |
4. Необхідним є постійний контроль навчальних досягнень учнів |
4. Підвищення активності учнів сприяє розвиткові позитивних мотивів і зменшує необхідність формальної перевірки й оцінювання результатів навчання |
5. Відсутньою є можливість забезпечення стовідсоткової результативності навчання, а найбільші труднощі виникають при застосуванні знань у практичній діяльності |
5. Результати навчання відносно високі й стійкі. Учні легко застосовують здобуті знання у нових ситуаціях, водночас розвиваючи свої уміння й творчі здібності |
На основі табл. 8.2 можна сформулювати основні функції проблемного навчання географії, за які правлять:
засвоєння учнями системи географічних знань і способів розумової й практичної діяльності;
розвиток інтелектуальних умінь учнів і їхньої пізнавальної самостійності та творчих здібностей з формуванням діалектичного мислення школярів;
формування всебічно розвиненої особистості;
формування й накопичення досвіду творчої діяльності: оволодіння методами наукового дослідження, розв’язування практичних проблем тощо;
формування соціальних і пізнавальних мотивів навчання географії.
Ідея навчання, що розвиває, потребує, щоб учні не тільки засвоювали нові знання, вміння й навички, але й оволодівали прийомами розумової діяльності та самостійно знаходили шляхи вирішення нових пізнавальних завдань.
Проблемне навчання є найефективнішим способом організації активної навчально-пізнавальної діяльності школярів при навчанні географії. Як вже зазначалося, суть його полягає в тому, що під час вивчання нового географічного матеріалу вчитель створює такі ситуації, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть виконувати, користуючись раніше сформованими знаннями про географічні причинно-наслідкові зв’язки тощо, а потому змушені здобувати нову географічну інформацію задля встановлення й усвідомлення нових таких зв'язків. При цьому школярі самостійно оволодівають прийомами навчально-пізнавальної діяльності й вчаться застосовувати їх на творчому рівні. Результатом же проблемного навчання є формування географічних компетенцій і інтелектуальних умінь учнів і розвиток їхнього критичного мислення.
Таким чином, проблемне навчання географії полягає у формуванні географічних компетенцій учнів на основі застосування певних методів такого навчання, відбору відповідного навчального матеріалу, послідовної постановки перед учнями проблемних ситуацій і організації адекватного розв'язання поставлених проблем (рис.8.2).