2) Хліб із просяного борошна на Херсонщині.

МЕЛАЙ — назва кукурудзи на Закарпатті.

МАМАЛИҐА — густа каша із кукурудзяного борошна. До окропу його додають по жменьці, розмішують і варять. Зварену мамалиґу викладають на стіл чи дощечку. Розрізують ниткою і їдять із сиром, молоком, кисляком, олією, шкварками, медом, а також замість — хліба із борщем, юшкою. За співзвучністю в нашому краї про неї кажуть: «Тато їсть, а мама лига».

МАННИКИ — оладки, котлети, сластьони, виготовлені з манної каші, в яку попередньо додають яйця, масло, цукор, сметану й обсмажують із сухарями.

МАЧАНКА — відварені гриби, щедро заправлені борошном.

МУЧАНКА — страва з кукурудзяного борошна.

ОГІРЧАНКА — страва з варених квашених огірків, заправлених кукурудзяним борошном із солодкою сметаною.

ПАЛЯНИЧКИ ПШОНЯНІ — у зварену на молоці з водою пшоняну кашу додають яйця, сир, цукор, сіль. З охололої суміші роблять палянички, обкачують у борошні, підсмажують і їдять із сметаною.

ПЕНЦАК — каша з ячменю, обтовченого в ступі. Варять на молоці рідкою, на воді — густою. Поширена в Карпатах, Галичині.

ПОКУШКА — покришений білий хліб, политий медовою ситою. Вживають на поминках замість колива.

ПОЛЕНТА — каша із кукурудзяного борошна на Закарпатті. В окріп всипають борошно, вкидають масло, перемішують і кип'ятять 15 хвилин. Ще раз добре вимішують і кип'ятять ще ЗО хвилин, їдять із тертим сиром.

ПШЕНИЦЯ — 1) Кутя зварена із зерен пшениці на зажинках, обжинках. Варили в горщику, добре розварювали. Обв'язували червоною стрічкою, замаювали калиною, квітами й несли до церкви освячувати, їли з медовою ситою.Назва куті в деяких селах Галичини. Страва на Бойківщині, яку варять з обтовченого (вичиняного) зерна пшениці з додаванням бобу, гороху, аби швидше розварилася і загусла, їдять з молоком, молоком із конопляного сім'я, рідше з медом чи цукром.

ПШОНЯНИКИ — оладки з пшоняної каші, звареної на молоці з водою, в яку додають збиті з цукром яйця. Обсмажують на олії або маслі, їдять із сметаною чи повидлом.

ПУТРЯ — варену ячмінну кашу засипають житнім солодом, складають у діжечку, заливають квасом і ставлять у тепле місце. Коли вкисла, тоді їдять, в основному для обіду в піст. Вважалася за ласощі.

РИЖАНИКИ — від української назви рису — риж. В охолоджену, зварену на молоці з водою рисову кашу додавали яйця, масло, сіль. Ліпили як оладки, підсмажували в сухарях на олії, їли з грибною підливою.

РОЗМАЗНЯ — рідка пшоняна каша з конопляним чи маковим молоком.

РЯБКО — каша орачів, яку варять з пшона, завдають житнім борошном і затовчують салом.

САЛАМАТА — рідка каша з пшона і борошна на рибній юшці та квасолі.

САЛАМАХА — 1) Варене з пшоном тісто для їжі та пиття. Давня народна їжа. Традиційна козацька страва.

2) Потовчений часник із сіллю, хлібом з добавкою квасолі.

СІЧЕНИКИ — бувають із перлової каші з сиром, з пшоняної каші з морквою, яку тушкують на молоці, потім змішують, вбивають яйця. Перемішують і смажать із сухарями. Готують ще так: перлову кашу пропускають через м'ясорубку, перемішують із яйцями, сиром, цукром. Сформовані січеники підсмажують із сухарями на олії, їдять із сметаною, повидлом, сиропом.

СИТА — розведений на окропі мед для куті, колива, пшениці. «І колива з куті зробили, // Сити із меду наситили» (І. Котляревський «Енеїда»).

СЛАСТЬОНИ — у зварену охолоджену манну кашу додають розтерті з цукром жовтки, масло, збиті білки й старанно перемішують. Обсмажують з обох боків, їдять із сметаною, повидлом.

СМАЧИЛО — приправа до пшоняної каші: шкварки, цибуля смажена на олії. Можна віднести також молоко, юшку, квас, молоко із сім'я, маку, протертого гарбузового насіння.

СОЛОМАХА — гречане борошно, рідше пшоняне, житнє, пшеничне, розбовтують у рідке тісто, вливають у підсолений окріп. Варять помішуючи. В готову додають ложку олії, масла чи смальцю.

СТИРАНКА — замішують тісто із пшеничного, ячмінного чи кукурудзяного борошна, відщипують по шматочку й вкидають у окріп. Варять, висипають у миску, заливають холодною водою, щоб затверділи, їдять з молоком. Поширена ця їжа на Бойківщині.

ТЕТЕРЯ — традиційна козацька страва. У рибній юшці з квасом варять пшоно. Як закипить, вливають гречане тісто, солять і недовго варять. Пшона й тіста беруть порівну.

ТОКАН — (гопки, кулеша на картоплі) — страва з картоплі й кукурудзяного борошна, їдять з молоком, сметаною, м'ясною підливою. Про погане кажуть: «Гірше сирого токану».

ТУЗЛУК, ТУЛУЗКО — солона юшка як приправа (підлива) до саламахи. В думі «Перемога під Корсунем» (XVII ст.) йдеться: «І житньої соломахи з тулузком уплітати».

ЧИР — традиційна страва в Галичині, Бойківщцні, Закарпатті. Вариться в основному із вівсяного борошна, також із пшеничного, кукурудзяного. Розколочують колотівкою. Зварений чир виливають на холодну воду, щоб загус. Потім воду зливають і їдять з молоком, сім'яним молоком.

ШУПЕНЯ — пшоняна каша, зварена з квасолею або квасоляною юшкою.

ШУРПА — юшка з баранини, овочів та круп, яку готують на сході та півдні України. На зразок польової рідкої каші.

ЩЕРБА — 1) відвар, рідкий куліш. «Щерба одна, засипана злегка пшоном та задобрена шматочками сала з цибулею» (Панас Мирний).