6.8. Управління за цілями (результатами)

Складання цільових моделей - це початковий етап процесу управління за цілями - концепції, широко використовуваної су­часним менеджментом. Її суть полягає в наступному. Менеджмент як цілісна система управління орієнтується на досягнення всієї сукупності цілей і задач, що стоять перед організацією. Тому ко­жен керівник, від вищого до нижчого, повинен мати чіткі цілі в рамках покладених на нього обов'язків. Відповідну цільову орієн­тацію роботи свого підрозділу він повинен забезпечувати протя­гом планового періоду часу. Цілі та задачі менеджменту не тільки доводяться, але і погоджуються (шляхом попереднього обгово­рення) з менеджерами всіх рівнів, що направляють свої зусилля, ресурси й енергію на їхнє досягнення. Процес менеджменту за цілями складається з чотирьох етапів:

0. Визначається коло повноважень і обов'язків керівників усіх рівнів.

1. Здійснюються розробка й узгодження цілей і задач управ­ління в межах встановлених обов'язків.

2. Складаються реальні плани досягнення поставлених цілей.

3. Проводиться контроль, вимірювання, оцінка роботи й отрима­них кожним керівником показників і по каналах зворотного зв'язку коректування завдань, що може зажадати нового узгодження ці­лей.

Таким чином, якщо ціленаправлення - це початок всякої управлінської діяльності, то її обов'язковим продовженням є визначення видів робіт, що потрібні для досягнення цілей.

Менеджери не тільки складають плани, але й організують їхнє виконання шляхом формування структур, процесів і методів, за допомогою яких організується спільна й ефективна праця. Важливе місце в діяльності менеджерів займає розробка систем показників, за допомогою яких виміряються й оцінюються результати праці кожного окремого працівника підрозділу, служби і підприємства в цілому.

Виконуючи всі перераховані види робіт, менеджери створю­ють необхідні передумови для продуктивної й ефективної праці всіх співробітників підприємства і всіх його підсистем. Тому нері­дко їх називають людьми, що вміють домагатися поставлених ці­лей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. І це одна з причин того, що до їхнього професіоналізму й особистіших якостей пред'являються високі вимоги.

Як приклад розглянемо концепцію управління за цілями, роз­роблену фінськими фахівцями і вченими, яка отримала назву «Управління за результатами». І Сугшість концепції - цілісна система управління, орієнтована на кінцеві результати і заснована на використанні творчого потенціа­лу трудового колективу, нових методів і техніки керування.

Принципи концепції - результати є основою діяльності; для їхнього досягнення необхідно мати сильну волю.

Основні поняття — цілі є ті ключові результати, до яких організація прагне у своїй діяльності протягом тривалого періоду часу. Нормативне число цілей - від 4 до 6.

Ключові результати можуть бути трьох типів: за комерційною діяльністю (оборот, покриття витрат, перемінні та постійні витра­ти, частка на ринках збуту, рентабельність, платоспроможність, ви­користання капіталу тощо); за функціональною діяльністю підрозді­лів (кількість і якість виробленої продукції, використання вироб­ничої потужності, сировини, матеріалів, енергії тощо); за некоме- рційною діяльністю, що сприяє досягненню безпосередніх функ­ціональних цілей (ефективність роботи персоналу, вмотивованості працюючих, атмосфера в організації, використання робочого часу, співробітництво з іншими організаціями, імідж підприємства, творчий початок, досвід).

Цілі та пріоритети не є постійними величинами, вони час від часу переглядаються у зв'язку зі зміною внутрішніх і зовнішніх умов, за досягнення цілей чи внаслідок визнання їхньої помилко­вості.

Застосовуються наступні критерії добору задач, які установ­люються після визначення цілей: погодженість, схвалення, реаліс­тичність, гнучкість, вимірність, привабливість (що забезпечує умотивованість діяльності).

Стадії процесу управління:

0. складання автопортрета трудового колективу;

1. планування результатів, що включає довгострокове плану­вання і стратегічне планування, річне планування й індивідуальне планування (плани діяльності особи, що займають ключові позиції в організації);

2. досягнення результатів на основі ситуативного керівництва, що відбиває невизначеність і динамічність організації та її ото­чення. При цьому звертається увага на стиль управління, методи і техніку керівника, наполегливість, творчий підхід, вивчення навколишнього середовища, людей і їхніх справ;

3. контроль з метою оцінки досягнутих результатів, способів виконання передбачених у планах заходів, успішності ситуаційно­го управління. Оцінка результатів завершується висновками, що враховуються в повсякденній роботі, у планах звітного періоду, у стратегічному плануванні та у плануванні наступного періоду.

Розвиток - в управлінні за результатами передбачається вдос­коналення структури всієї організації, виховання професійно під­готовлених керівників. Сам розвиток виступає як процес змін, яким можна керувати відповідно до загальних принципів розвитку організації.

У численних дослідженнях, що аналізують концепцію управ­ління за цілями (результатами), відзначається ряд її безсумнівних достоїнств. Це, насамперед, підвищення ефективності роботи за рахунок того, що кожний керівник має чітке уявлення як про свої цілі, так і про цілі організації в цілому. Підсилюється мотивація до роботи як результат особистої участі всіх керівників у встанов­ленні й узгодженні цілей. Кожен керівник у цих умовах почуває особисту зацікавленість у їхньому досягненні. Немаловажне значен­ня має і можливість просування до кінцевого результату малими кроками, тому що планами встановлюються тимчасові рамки і чі­тко сформульований конкретний кінцевий результат. Як правило, за реалізації цієї концепції поліпшуються взаємини між керівни­ками і підлеглими, удосконалюються системи контролю й оцінки роботи кожного члена організації (відповідно до досягнутих ре­зультатів).

У той же час за роки використання цієї системи виявилися і деякі обмеження ефективного застосування управління за цілями. Так, система не приносить успіху на погано організованому і погано керованому підприємстві, де прийнято за правило «спускати» цілі зверху, не залучаючи до їх постановки й узгодження керівників інших рівнів. Її важко використовувати, якщо відсутня особиста мотивація і необхідна для управління інформація, а також за неза­довільної організації контролю.

Крім того, необхідно враховувати, що це трудомісткий, складний і тривалий процес, що дає результат тільки там, де перед керівни­ками стоїть проблема вибору дій для їхнього виконання. У против­ному випадку адміністрування підмінює ініціативу, бюрократія обмежує творчість, цілі перетворюються в примусові задачі, а будь-які зміни розглядаються :-.к небажані. З цього випливає, що системи управління за цілями дають ефективний результат тільки там, де є для цього відповідні умови.

Досвід також показує, що управляючи цілями, увага керівників концентрується на досягненні поточних і короткострокових ре­зультатів, нерідко на шкоду довгостроковим цілям. Цей недолік намагаються обійти шляхом планування результатів у всьому спе­ктрі часу, включаючи довгострокові, середньострокові та коротко­строкові цілі. У цьому випадку оцінка отриманих результатів та­кож повинна вироблятися таким чином, щоб враховувати їх у повсякденній роботі, у планах звітного періоду, у стратегічному пла­нуванні.

Поряд із системою управління за цілями (результатами) останнім часом починає все ширше використовуватися інший під­хід до встановлення цілей організації — так званий менеджмент- аудит. Це дослідження всіх аспектів роботи організації та її під­розділів з метою розробки рекомендацій зі зміни практики мене­джменту і виявленню сфер діяльності, в яких є можливості зрос­тання доходів і скорочення витрат. Мснеджмент-аудит дозволяє керівництву організації встановлювати нові пріоритети в області цілей і програм. Здійснення аудиту здійснюється за допомогою докладного переліку питань, відповіді на які дають необхідний матеріал для глибокого аналізу стану справ в організації.

Контрольні запитання та завдання

0. У чому проявляється суть планування?

1. Які Ви знаєте форми планування?

2. Охарактеризуйте основні види планів.

3. Які існують методи розробки планів?

4. Що таке ЗЖ)Т-аналіз?

5. Назвіть основні стадії вибору стратегій.

6. Які фактори впливають на вибір стратегій?

7. Що такс місія організації?

8. Які Ви знаєте характеристики цілей?

9. Перерахуйте основні види цілей.

10. Охарактеризуйте процес постановки цілей.

11. Як відбувається формування цілей?

13.3 чого починається стратегічне планування?

0. Як відбувається процес стратегічного планування?

1. Назвіть основні фази стратегічного планування.

2. Що включає модель планування реалізації стратегії?

3. Що таке „бізнес-план"?

4. Яка мета розробки бізнес-плану?

5. Який період охоплює бізнес-план?

6. Назвіть основні розділи бізнес-плану.

7. Що включає стандартний бізнес-план?

8. Який розділ бізнес-плану найважливіший для інвестора?

9. Хто повинен складати бізнес-план?

10. Що таке „управління за цілями"?

11. Які Ви знаєте етапи процесу менеджменту за цілями?

12. Що таке „управління за результатами"?

13. Дайте визначення поняттю „менеджмент-аудит".

ТЕСТИ

0. Планування в управлінні - це:

а) встановлення цілей організації;

б) конкретизація цілей управління в системі показників соці- ально-господарської діяльності підприємства;

в) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

0. За предметом виділяють планування:

а) цілей, засобів, процесів;

б)довгострокове, середньострокове, короткострокове, опера­тивне;

в) загальне, з галузей діяльності, за проектами.

0. Середньострокове планування містить плани на період:

а) більше 5 років;

б) 1-5 років;

в) до 1 року.

0. Принцип економічності планування означає:

а) точність прогнозів;

б) витрати на планування повинні бути меншими за очікува­ний ефект;

в) безперервність процесу планування у часі та просторі.

0. Балансові методи планування ґрунтуються на\

а) раціональному розподілі наявних ресурсів;

б) визначенні потреби в ресурсах;

в) взаємозв'язку ресурсів, які мають бути в організації, та їх потребою в плановому періоді.

0. Нормативний метод складання планів полягає в:

'І, "> . ■■ ■

а) закладенні в основу планування завдань норм витрат різних ресурсів на одиницю продукції;

б) складанні співвідношення між потребами та наявними в. організації ресурсами;

в) використанні методів лінійного програмування.

0. Довгострокове планування базується на методі:

а) екстраполяції;

б) аналізу перспектив розвитку фірми на основі врахування тенденцій;

в) песимістичного прогнозування.

0. Стратегічне планування містить:

а) розвиток способів реалізації та оцінку стратегії порівняно з місією організації;

б) визначення місії та мети організації;

в) аналіз середовища й стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії.

0. Перша фаза стратегічного планування "формулювання стра­тегії" містить такі кроки:

а) визначення мсти економічної діяльності, факторів оточення, аналіз внутрішніх можливостей;

б) визначення методів реалізації стратегії та вибір найоптималь- ніших;

в) детальний розгляд усієї діяльності та її результатів, їх порів­няння із запланованими.

0. Базовим принципом стратегічного планування є:

а) незмінність планів;

б) адаптивність планів;

в) багатоваріантність рішень.

0. Бізнес-план потрібний для:

а) державних установ;

б) самого підприємця, що його розробляє;

в) інвесторів.

0. Організаційний план бізнес-плану містить відомості про:

а) виробників аналогічних товарів;

б) структуру управління, розподіл обов'язків, делегування повноважень в організації;

в) обладнання, технологію, виробничу структуру підприємства.

0. Складовими елементами адміністративного напрямку планування реалізації стратегії є:

а) тактика, політика, процедури, правила;

б) економічні важелі, бюджети, система показників та управ­ління за цілями.

0. Політика - це:

а) короткотермінова стратегія;

б) загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полег­шують досягнення цілей;

в) дії, які слід виконувати в певній ситуації.

0. Правила і процедури:

а) вказують працівникам напрям дій;

б) спонукають до повторень;

в) сприяють порівнянню з минулим.

0. Застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу:

а) визначити мету організації;

б) розробити стратегію діяльності;

в) створити організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії.

0. Стратегічний менеджмент - це:

а) система нових прийомів, інструментів філософії в управ­лінській діяльності, яка зорієнтована на загальноорганізаційний інтерес;

б) система управління організацією, яка базується на довго­строковому плануванні;

в) система прийомів та інструментів, які використовуються для внутрішнього аналізу підприємства.

0. Основою стратегічного менеджменту є:

а) планування виробничої діяльності підприємства;

б) середньострокове планування;

в) стратегічне планування.

0. Правила стратегічного бізнесу охоплюють:

а) визначення критеріїв оцінки результатів діяльності, обґрунту­вання їх якісної і кількісної сторони;

б) управлінську діяльність, зорієнтовану на зовнішнє середо­вище і покликану забезпечити задоволення загальносистемних потреб;

в) формування внутрішньосистемної концепції організації;

20 Основи менеджменту

г) оперативну діяльність управлінських працівників у системі менеджменту.

0. Стратегія - це\

а) сукупність засобів, за допомогою яких реалізуються коротко­строкові цілі підприємства;

б) детальний, всебічний комплексний план, призначений для здійснення місії організації;

в) ціль, що визначає причину існування організації.

0. Стратегію розробляє'.

а) вище керівництво;

б) середнє керівництво;

в) нижче керівництво.

0. Реалізація стратегічних планів передбачає участь:

а) вищого та середнього керівництва;

б) середнього керівництва;

в) керівників усіх рівнів.

0. Стратегічний план на приватних підприємствах повинен розроблятися на основі:

а) особистих планів засновників;

б) перспектив всієї організації;

бізнес-плани. Приблизна

в) інтересів керівництва фірми.

СИТУАЦІЇ №1

Сьогодні широко застосовуються структура бізнес-плану така:

Складова	Зміст
структури
1	2
Титульний	Назва та адреса фірми
аркуш	Ім'я та адреса засновників Зміст проекту, що пропонується Вартість проекту Посилання на таємничість
Основні	Те ж саме
іоложення проекту,
що пропонується

Продовження таблиці

1	2
Аналіз стану справ у галузі	Поточна ситуація та тенденції її розвитку Потенційні конкуренти Потенційні споживачі
Суть проекту, що пропонується	Продукти Послуги Приміщення під офіс, обладнання для нього Адміністративний і виробничий персонал Відомості про самого підприємця і партнерів
Виробничий план	Опис виробничого процесу Виробничі приміщення Верстати, обладнання Постачальники сировини
План маркетингу	Ціна Канали збуту Реклама Прогноз реалізації нової продукції Цінові показники
Організаційний план	Форма власності Відомості про партнерів або основних пайо­виків Міра відповідальності партнерів (пайовиків) Відомості про членів керівного складу Організаційна структура, розподіл обов'язків.
Оцінка ризику	У чому полягають слабкі сторони підприємства? Імовірність появи нових технологій Альтернативні стратегії
Фінансовий план	План доходів і видатків План грошових надходжень і платежів Балансовий план Точка самоокупності Джерела та використання засобів
Додаток	Листи Копії контрактів, ліцензій і т.п. Копії документів, з яких узяті вихідні дані Прейскуранти постачальників

Запитання:

0. Яка складова (складові) структури бізнес-плану має особли­ве значення у вітчизняній практиці бізнесу і чому?

1. В яких ситуаціях у ринкових умовах, на вашу думку, без детального бізнес-плану не обійтися?

. Які важливі обставини або сторони бізнесу доцільно відо­бражати в бізнес-плані?

№ 2

Процес стратегічного планування на підприємстві може вклю­чати такі елементи:

М ісія підприємства

Аналіз зовнішнього середовища

Цілі підприємства

Управлінське обстеження внутрішніх сильних і слабких сторін

Вивчення стратегічних альтерн ати в

В ибір стр атегії Реалізація стратегії

О ц ін ка стр атегії

Бюджет

Управління реалізацією стратегічного плану

О цінка структур и

Управління за цілями

Процедури

Завдання:

Використовуючи наведені елементи, побудуйте схему процесу стратегічного планування із зображенням зв'язків:

0. Спробуйте правильно визначити черговість дій ("послідов­ність кроків") менеджера у формуванні стратегічного плану.

1. Проаналізуйте можливі етапи стратегічного планування.

2. Правила

   Оцініть, які елементи стратегічного планування мають, на вашу думку, вирішальне значення.

Література

0. Веснин В.Р. Основи менеджмента. М.: Триада, ЛТД, 1996. - 236с.

1. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу. - К.: Урожай, 1994. - 236с.

2. Как подготовить успешньїй бизііесс-план. - К.: УОСО, 1994.

3. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, сим­воли. -Уфа: Академия менеджмента. - М.: Зкономика, 1993.

4. Осовська Г.В. Основи менеджменту. - Житомир, ЖІТІ, 1998. - 600с.

5. Осовська Г.В. Основи менеджменту. .- К.: Кондор, 2003. - 556с.

6. Осовська Г.В., Копилова І.В., Грінчак Т.І. Основи менедж­менту: Практикум. Частина 1. - Житомир, ЖІТІ, 1999. - 268с

7. Осовська Г.В., Іщук О.Л., Жалінська І.В. Стратегічний менеджменту: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 196с.

8. Румянцева З.И., Саломатин Н.А. и др. Менеджмент организаций. - М.: ИНФРА - М, 1996. - 432с.

9. Тестьі и методики деловьіх игр для менеджера: Сборник / А.Б. Боровский, И.А. Грабская. - К.: МЗУУП, 1994.

10. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2003. - 608с.