- •Державотворча роль мови
- •2. Функції мови
- •3. Стилі, типи і форми мови
- •Тема № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Літературна мова
- •Мовна норма
- •Культура мови
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Тема № 3. Специфіка мовлення фахівця
- •1. Культурна компетенція фахівця
- •2. Специфіка мовлення фахівця економічної сфери
- •Тема № 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Формування навичок і прийомів мислення
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •Основні закони риторики
- •Тема № 5. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання
- •1. Ділове спілкування та його особливості
- •2. Культура ділового спілкування
- •3. Особливості ділового етикету
- •4.Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- •Тема № 6. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •1. Структура ділового спілкування
- •2. Техніка ділового спілкування
- •3. Мовленнєвий етикет
- •Тема № 7. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
- •1. Рекомендації щодо проведення ділових зустрічей
- •2. Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- •3. Правила спілкування фахівця по телефону
- •Тема № 8. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Поняття «термін» та «термінологія»
- •Загальнонаукові терміни
- •Тема № 9. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •1. Спеціальна термінологія
- •2. Професіоналізми
- •Тема № 10. Типи термінологічних словників
- •Поняття «Лексикографія»
- •Типи та види термінологічних словників
- •Тема 11. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Точність і доречність мовлення
- •Складні випадки слововживання
- •Загальновживана лексика(широкого вжитку):
- •Спеціальна лексика(обмеженого вжитку):
- •Пароніми та омоніми
- •Вибір синонімів
- •Тема № 12. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники
- •Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •Орфографічні та орфоепічні словники
- •Тема № 13. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіативні норми
- •Морфологічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Тема 14. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Тема № 15. Загальні вимоги до складання документів. Основні реквізити. Види документів
- •Загальні вимоги до складання документів
- •Текст документа
- •3. Основні реквізити
- •4. Види документів
- •Тема 16. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Поняття та види документів щодо особового складу
- •2. Заява, автобіографія, резюме, характеристика, наказ
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення
- •3. Протоколи, витяг з протоколу
- •4. Службові листи
- •5.Телефонограми і телеграми
- •Тема № 18. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Особливості складання наказу
- •2. Витяги з наказу
- •3. Вказівка
- •4. Інструкція та пояснювальна записка
- •6. Службові листи
- •Тема № 19. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки
- •1. Особливості укладання документів відповідно до фаху
- •2. Уніфікація та стандартизація документів
- •Контрольна робота
- •Підсумкове заняття
- •22. Заява — це:
- •23. Особиста заява оформляється:
- •24. У складній заяві зазначається:
- •25. Характеристика — це:
- •4. Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори...
- •5. Договір про матеріальну відповідальність — це договір...
- •16. Перелік — це документ, який...
- •17. Документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошей, називається:
- •18. Таблиця має такі реквізити:
- •30. Акти прийому-передання, обстеження чи ревізії набувають юридичної сили лише після того, як...
- •Рекомендована література
3. Особливості вживання прикметників
Прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні, що змінюються за родами, числами і відмінками.
Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-, напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма – шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.: більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший, найдорожчий, а складена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш інтенсивний, найменш дорогий.
Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксами ультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначають сталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення з префіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівного походження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.: платоспроможний, самофінансований та інші.
Використання прикметників у ділових документах відзначається такими особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження, аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються іменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. та сер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначення часу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у (в) або прислівник.
Тема 14. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
План
Особливості творення синтаксичних конструкцій
Сполучуваність слів. Вживання прийменників
1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).
Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: “У Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств”, – інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.