- •Державотворча роль мови
- •2. Функції мови
- •3. Стилі, типи і форми мови
- •Тема № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Літературна мова
- •Мовна норма
- •Культура мови
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Тема № 3. Специфіка мовлення фахівця
- •1. Культурна компетенція фахівця
- •2. Специфіка мовлення фахівця економічної сфери
- •Тема № 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Формування навичок і прийомів мислення
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •Основні закони риторики
- •Тема № 5. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання
- •1. Ділове спілкування та його особливості
- •2. Культура ділового спілкування
- •3. Особливості ділового етикету
- •4.Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- •Тема № 6. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •1. Структура ділового спілкування
- •2. Техніка ділового спілкування
- •3. Мовленнєвий етикет
- •Тема № 7. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
- •1. Рекомендації щодо проведення ділових зустрічей
- •2. Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- •3. Правила спілкування фахівця по телефону
- •Тема № 8. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Поняття «термін» та «термінологія»
- •Загальнонаукові терміни
- •Тема № 9. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •1. Спеціальна термінологія
- •2. Професіоналізми
- •Тема № 10. Типи термінологічних словників
- •Поняття «Лексикографія»
- •Типи та види термінологічних словників
- •Тема 11. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Точність і доречність мовлення
- •Складні випадки слововживання
- •Загальновживана лексика(широкого вжитку):
- •Спеціальна лексика(обмеженого вжитку):
- •Пароніми та омоніми
- •Вибір синонімів
- •Тема № 12. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники
- •Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •Орфографічні та орфоепічні словники
- •Тема № 13. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіативні норми
- •Морфологічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Тема 14. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Тема № 15. Загальні вимоги до складання документів. Основні реквізити. Види документів
- •Загальні вимоги до складання документів
- •Текст документа
- •3. Основні реквізити
- •4. Види документів
- •Тема 16. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Поняття та види документів щодо особового складу
- •2. Заява, автобіографія, резюме, характеристика, наказ
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення
- •3. Протоколи, витяг з протоколу
- •4. Службові листи
- •5.Телефонограми і телеграми
- •Тема № 18. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Особливості складання наказу
- •2. Витяги з наказу
- •3. Вказівка
- •4. Інструкція та пояснювальна записка
- •6. Службові листи
- •Тема № 19. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки
- •1. Особливості укладання документів відповідно до фаху
- •2. Уніфікація та стандартизація документів
- •Контрольна робота
- •Підсумкове заняття
- •22. Заява — це:
- •23. Особиста заява оформляється:
- •24. У складній заяві зазначається:
- •25. Характеристика — це:
- •4. Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори...
- •5. Договір про матеріальну відповідальність — це договір...
- •16. Перелік — це документ, який...
- •17. Документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошей, називається:
- •18. Таблиця має такі реквізити:
- •30. Акти прийому-передання, обстеження чи ревізії набувають юридичної сили лише після того, як...
- •Рекомендована література
2. Культура ділового спілкування
Під час опитування, студенти інститутів, коледжів, учні старших класів м. Києва на запитання "Що таке культура спілкування?" відповідали, що це: "сукупність вмінь людини аналізувати вчинки інших людей, поважати їх; складова культури мовлення; вміння поводитися культурно, мати добру вимову; вміння у будь-якій ситуації знайти правильний та делікатний підхід; бажання бути культурним та приємним співрозмовником" та ін. Як бачимо, опитувані не диференціюють культуру мовлення, мови, поведінки та спілкування.
Про що ж свідчить аналіз трактувань, наведених у літературі? Так, культура поведінки, культура мовлення і мови, культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності. Проте людина, ввічливо та доброзичливо звертаючись до інших, може вживати слова, порушуючи граматичні правила. Іноді її дії начебто відповідають нормам поведінки, прийнятим у цьому суспільстві, однак успішно спілкуватися вона не може, тому що не розбирається у психології, психічному стані людей, особливостях їх темпераменту, характеру тощо. Тому вона і не може знайти такі способи і засоби спілкування, які б найбільшою мірою відповідали ситуації. Культуру спілкування найчастіше плутають з культурою мовлення. Дослідження генезису спілкування показали, що воно передує мовленню, тобто з наукового погляду це, безсумнівно, різні феномени. Культура мовлення — це здатність використовувати оптимальні для конкретної ситуації мовні засоби. Система ритуалів і відповідних словесних формул, яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої тональності спілкування, становить мовленнєвий етикет. Водночас етикет — це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських взаємин, поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу. У словниках він ототожнюється з культурою поведінки.
3. Особливості ділового етикету
Попри універсальний характер етикету, є певні особливості його прояву в сім'ї, у громадських місцях, на роботі. Далі розглянемо особливості ділового етикету в єдності з етикою, оскільки лише за такої умови вони є плідними, бо сприяють ефективній взаємодії керівника і підлеглих, співробітників між собою, працівників будь-якої установи з клієнтами. Коли говорять про діловий етикет, мають на увазі встановлений порядок поведінки, що задовольняла би всіх учасників, які обговорюють певну проблему. В офіційній сфері діє міжнародний принцип, за яким ставлення до особи визначається її чином чи посадою, яку вона займає. У цій сфері кожна особа є представником фірми, організації, навіть держави, і тому етикетні правила вимагають ставитися до неї з повагою, незалежно від віку чи статі. Молода людина може бути керівником великої фірми, а підлеглий бути за віком таким, як його батько. Тому діловий етикет передбачає, що на рівних спілкуються ті, хто займає однакове становище, скажімо, в бізнесі чи в політиці. Ділова жінка, яка хоче мати успіх у бізнесі, не може розраховувати на якесь особливе ставлення до себе.
Є певні особливості етикету в організаціях, де працюють люди. Тут різновидом етикету є службовий. Службовий етикет — це сукупність найдоцільніших правил поведінки людей там, де відбувається їхня професійна діяльність — на виробництві, в будь-якій організації (тут і далі під словом організація в сучасній етиці, психології, науці управління розуміють будь-які форми спільної діяльності людей — фірму, завод, установу, інститут, концерн, фабрику тощо). Дотримання правил і вимог етикету є обов'язковим для всіх, адже це сприяє створенню сприятливого клімату для людей, зайнятих загальним виробничим процесом. Доведено, що добрий, настрій позитивно впливає як на здоров'я людини, так і на продуктивність її праці. Не випадково великі фірми та корпорації створюють власні Кодекси честі чи Правила поведінки, в яких передбачено етичні норми взаємин та правила службового етикету. На роботі людина проводить більшу частину свого життя, а відтак їй приємніше працювати там, де панує взаємоповага й усі дотримуються етичних норм та правил етикету. У службових стосунках доречною формою спілкування є звертання до всіх на "Ви". Вихований співробітник завжди пропустить жінку поперед себе, притримає перед нею двері. Якщо вони в однакових умовах, то чоловік не буде сідати, якщо жінка стоїть. У гардеробі чоловік допоможе жінці одягтися, хоч у службових умовах він цього може й не робити. Жінка на роботі також має дотримуватися певних правил (зокрема, на її столі мають бути лише речі, потрібні для роботи). Чепуритися краще в спеціально встановленому місці, а не в кабінеті, Де знаходяться колеги, а тим більше клієнти.
Інтелігентна людина, помітивши помилку, якої припустився інший працівник, вкаже на неї тактовно та доброзичливо, до того ж наодинці. Краще, коли людина ставитиметься нетерпляче не до чужих, а до власних помилок – у цьому разі буде менше підстав для неприязні співробітників, для виникнення конфліктів.