5 Вимоги до структури та оформлення індивідуальної роботи

Розрахунково-графічна робота “Побудова поздовжнього профілю трубопроводу” та розрахункова робота “Розрахунок напруженого стану трубопроводу при роздільному способі виконання ізоляційно-укладальних робіт” повинні бути написані студентом на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 чітким розбірливим почерком та складатись з:

- титульного аркуша;

- змісту;

- переліку позначень і скорочень;

- вступу;

- основної частини;

- висновку;

- переліку посилань на джерела;

- додатків.

Нумерація аркушів роботи і додатків, які входять до її складу, повинна бути наскрізною (без пропусків, повторень та додавання літер).

Структурні елементи "Зміст", "Перелік умовних позначень і скорочень", "Вступ", "Висновок", "Перелік посилань на джерела" не нумерують, а їх назви пишуть з великої букви та розміщують по середині сторінки.

Титульний аркуш слід виконувати креслярським шрифтом або машинописом. Приклад титульного аркуша наведено у додатку Е.

До змісту включають:

- перелік позначень і скорочень;

- вступ;

- послідовно перелічені назви усіх розділів, підрозділів (при наявності);

- висновки;

- перелік посилань на джерела;

- додатків із зазначенням їх позначення та заголовків.

Також у змісті вказують номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Якщо в роботі використовують позначення, скорочення то їх перелік необхідно наводити на окремому аркуші та розміщувати після змісту. Перелік розташовують стовбцем, в якому ліворуч в абетковому порядку наводять позначення та скорочення, а праворуч – їх детальне розшифрування.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність теми роботи, її значення для розвитку галузі, вклад вирішуваної задачі в поглиблення теорії і практики спорудження трубопроводів. Наводять стислу характеристику об’єкта будівництва, його функціональне призначення. Обсяг вступу – 1-2 сторінки.

Під час виконання основної частини усі рішення необхідно приймати самостійно, узгоджуючи їх, у разі потреби, з керівником. В свою чергу усі рішення і величини повинні бути прийняті з відповідним обґрунтуванням та посиланнями на джерела інформації звідки вони взяті (окрім величин заданих в вихідних даних).

В роботі повинні бути наведені усі допоміжні розрахунки, розрахункові схеми, схеми розміщення машин і механізмів.

Ілюстрацію треба розміщувати безпосередньо після тексту де є перше посилання на неї або на наступній сторінці, а за потреби – у додатку.

У разі потреби під ілюстрацією симетрично до тексту через знак “;” розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація повинна мати тематичну назву, яку розміщують під ілюстрацією симетрично до тексту. Ілюстрація позначається словом “Рисунок –”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: “Рисунок 1.7 – Схема ремонту дефектів стінки труби в місцях кріплення хомутів опорних частин до трубопроводу на опорах надземного переходу”.

Ілюстрації треба нумерувати арабськими цифрами в межах розділу (за винятком ілюстрацій додатків). Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, відокремлені крапкою, наприклад: рисунок 4.2 – другий рисунок четвертого розділу.

Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка, наприклад: рисунок В.3 – третій рисунок додатка В.

Ілюстрацію (діаграму, схему тощо), як правило, треба виконувати на окремому аркуші пояснювальної записки. Якщо ілюстрація не вміщується на одному аркуші, дозволяється переносити її на інший аркуш. При цьому тематичну назву розміщують на першому аркуші, пояснювальні дані – на кожному аркуші, а під ними пишуть “Рисунок __, аркуш __”.

Якщо ілюстрацією є фотознімок розміром, меншим формату А4, фотознімок потрібно наклеїти на аркуш формату А4 та оформити як рисунок.

Допускається розміщувати на одному аркуші дві ілюстрації з послідовною нумерацією.

Ілюстрації треба розміщувати на аркушах так, щоб їх було зручно розглядати без повороту пояснювальної записки або з поворотом її за годинниковою стрілкою.

Характерні точки функціональних залежностей, позначені числами, літерами, символами тощо треба зображати колом. Точки функціональних залежностей, отримані шляхом вимірювання, треба зображати колом, хрестиком, трикутником тощо.

Якщо на спільній системі координат показані дві або більше функціональних залежностей, біля кривих ліній, відповідних залежностей, треба проставляти назви або символи відповідних величин чи порядкові номери. Символи і номери треба проводити в пояснювальних даних.

Позначення одиниць фізичних величин у таблицях, формулах і в тексті застосовують тільки при числових значеннях та пишуть без крапки, наприклад: 5 Вт, 10 кг.

Якщо у тексті роботи наведено ряд числових значень, які виражені однією і тією самою одиницею фізичної величини, то позначення розмірності зазначають тільки за останнім числовим значенням, наприклад: 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 мм.

Інтервали чисел пишуть зі словами “від” і “до” (маючи на увазі “від … і до … включно”), якщо після чисел зазначена одиниця фізичних величин або числа є безрозмірними коефіцієнтами, і через дефіс, якщо числа є порядковими номерами, наприклад:

- товщина ізоляційного покриття складає від 1,5 до 2,5 мм;

- зазначене наведено в розділах 2-3.

У тексті роботи числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин треба писати цифрами, а числа без позначень одиниць фізичних величин від одиниці до дев’яти – словами, наприклад:

- здійснити випробування п’яти труб, кожна з яких завдовжки 5 м;

- відібрати 15 труб для випробування.

Формули та рівняння треба розташовувати посередині рядка безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються.

Формули треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули у крайньому правому положенні у круглих дужках. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Посилання у тексті на формули дають у круглих дужках, наприклад: “… у формулі (4.3) …”.

Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами у межах кожного додатка. Номер формули в додатку складається з букви, якою нумерується додаток і арабської цифри, відокремлених крапкою, наприклад: “… у формулі (Б.2) …”.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, які входять до формул, повинні бути наведені безпосередньо під формулою (якщо вони не пояснені раніше у тексті пояснювальної записки) у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Перший рядок пояснення пишеться без абзацного відступу та повинен починатись словом “де” без двокрапки. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. В кінці пояснення кожного символу ставиться знак “;” за винятком останнього, в кінці якого ставиться знак “.”, наприклад: максимальна довжина прогону балкового переходу

, (5.1)

де – момент опору поперечного перерізу трубопроводу;

– границя плинності трубної сталі;

– коефіцієнт перевантаження по внутрішньому тиску;

– робочий тиск;

– внутрішній діаметр трубопроводу;

– номінальна товщина стінки трубопроводу;

– вага одного погонного метра трубопроводу заповненого продуктом.

При повторному використанні формули в подальшому тексті розшифрування символів не робиться.

Формули, які подаються одна за одною та не розділені текстом, відділяють комою. При цьому кожну формулу пишуть в окремому рядку.

Переносити формули в наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. У разі перенесення формули на знаку операції множення застосовують знак “×”.

Точність результатів розрахунку визначається точністю значень величин, які входять у формули і рівняння, а також призначенням розрахунків.

Якщо за однією методикою виконується декілька розрахунків, то наводиться тільки один розрахунок. Результати решти розрахунків наводяться у таблиці. У таблицю виносять вихідні дані та результати розрахунків, що дозволяють простежити динаміку досліджуваного процесу.

Усі одиниці фізичних величин у тексті пояснювальної записки повинні бути у Міжнародній системі одиниць СІ.

У тексті розрахункової роботи роблять посилання:

- на використані джерела;

- на текст розрахункової роботи.

Для здійснення посилання на використане джерело в тексті роботи треба зазначити порядковий номер джерела в переліку посилань на джерела. Порядковий номер джерела зазначається в квадратних дужках, наприклад: “… у роботі [5] …”. У разі посилання на декілька джерел їх номери розділюють комами, а якщо номери йдуть підряд, то між ними ставиться тире, наприклад: [4, 13-16].

При посиланні на текст розрахункової роботи зазначають номер розділів, підрозділів, таблиць, ілюстрацій, формул (рівнянь), додатків (у тому числі їх розділів, підрозділів, таблиць, ілюстрацій, формул (рівнянь)).

При посиланні треба писати: “… згідно з розділом 2”, “… наведено в розділі 2”, “… наведено на рисунку 4.2”, (рисунок Д.4), “… за формулою (2.6)”, “… наведено в таблиці 2.4”, (таблиця 2.4), “… наведено в додатку Б”, (додаток Б) тощо.

При посиланнях на структурну частину тексту, що має нумерацію з цифр, які не відокремлені крапкою, треба зазначати назву цієї частини повністю, наприклад: “… згідно з розділом 4”, а при нумерації структурних частин тексту з цифр, які відокремлені крапкою, назву структурної частини не зазначають, наприклад: “… за 3.3”, “… згідно з 4.2”.

У разі посилання на нормативний документ треба зазначити його позначення без двох останніх цифр року затвердження та його порядковий номер в переліку посилань на джерела (зазначається в квадратних дужках), наприклад: відповідно до СНиП 2.05.06 [66] окремі ділянки магістральних трубопроводів поділяються на п’ять категорій: В, I, II, III і IV.

В тексті пояснювальної записки не допускаються посилання на джерела, які ще не видані, та інші неофіційні джерела.

На завершальному етапі необхідно провести аналіз отриманих результатів та написати висновок. У висновку наводять оцінку результатів виконаної роботи. Висновок повинен бути чітким, логічним, аргументованим з використанням цифрового матеріалу. Обсяг висновку – 1-2 сторінки.

У переліку посилань на джерела наводять українські та зарубіжні джерела інформації, які використані під час виконання розрахункової роботи і на які є посилання в тексті. Джерела інформації в переліку посилань подають в алфавітному порядку або у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті роботи.

Мова, на якій джерело інформації наводиться в переліку посилань на джерела, повинна відповідати мові викладення джерела. Якщо джерела в переліку посилань подають в алфавітному порядку та вони викладені на мовах з різною графікою, то спочатку наводять джерела викладені на кирилиці, а тоді на латиниці.

Порядкові номери джерел інформації в переліку посилань повинні відповідати номерам посилань у тексті пояснювальної записки. Відомості про джерела інформації потрібно подавати з врахуванням вимог вказаних в національному стандарті ДСТУ ГОСТ 7.1 [28].

У додатках наводяться допоміжний матеріал, який захаращує текст роботи, порушує логічність викладу. До допоміжного матеріалу можна віднести технічні характеристики підібраних матеріалів, обладнання, машин і механізмів та інші довідкові дані.

Додатки оформляють як продовження розрахункової роботи на наступних її аркушах, розташовуючи у порядку посилань на них у тексті пояснювальної записки.

Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, написаний вгорі симетрично відносно тексту. Посередині рядка малими літерами з першої великої повинно бути написано слово “Додаток __” та велика літера, яка позначає додаток. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається, як додаток А. В наступному рядку наводять назву додатка.

Додатки повинні мати спільну з рештою розрахункової роботи наскрізну нумерацію аркушів.

За потреби текст додатків може поділятись на розділи, підрозділи, які треба нумерувати відповідно до вимог 5.2. У цьому разі перед кожним номером пишуть позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад:

- Б.3 – третій розділ додатка Б;

- А.2.4 – підрозділ 2.4 додатка А.

Ілюстрації, які є у тексті додатка, треба нумерувати в межах кожного додатка, наприклад:

- рисунок А.2 – другий рисунок додатка А;

- таблиця Б.1 – перша таблиця додатка Б.

Переліки та примітки в тексті додатка оформляють і нумерують відповідно до вимог 5.3 і 5.8.

Джерела, які цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань на джерела. Форма цитування, правила складання переліку посилань на джерела повинні бути аналогічними прийнятим у основній частині пояснювальної записки.

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додатки на аркушах формату А3, А2 і А1.

Аркуші розрахункової роботи повинні бути зшиті металевими скобками і заклеєні