1.Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи.
1.1. Економічна система як складова суспільного ладу.
Система – це сукупність взаємопов‘язаних і взаємовпливових елементів, яка характеризується цілісністю, упорядкованістю, стійкістю, єдністю.
Структурним елементом суспільної системи є економічна система. (табл.)
Рис. 1. Взаємозв‘язок економічного устрою, економічної конституції, економічної системи і соціально-економічного середовища.
Необхідність упорядкованості й організації господарського життя суспільства спричинена одвічною суперечливістю розвитку людської цивілізації – обмеженістю ресурсів, змінами потреб, необхідністю постійного зростання.
Економічна система – спосіб організації національної економіки, сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі суспільного виробництва (виробництва, розподілу, обміну і споживання) П. Самуельсон: Що? Як? Для кого?
Це національна економіка (господарство країни) – сукупність господарюючих суб‘єктів, галузей народного господарства.
Економічна система визначає спосіб розв‘язання проблем суспільства.
Структура економічної системи:
продуктивні сили;
техніко-економічні відносини;
організаційно-економічні відносини;
соціально-економічні відносини (суспільний поділ праці, господарський механізм).
Базилевич с.69
Суспільний лад, як певна система, має три складника (Б.Гаврилишин):
Таблиця 2
Класифікація економічних систем за критерієм значущості цінностей
(Парадигма цінностей) (за б.Гаврилишиним)
-
Система цінностей
Країни
Форма політичного правління
Індивідуалістсько-конкурентні
США
Система противаг
Групово-конкурентні
Японія
Південна Корея
Парламентська
Егалітарно-коллективістські
АКС
Унітарна
Цінності – переконання, що впливають на стосунки між індивідами або групами людей та на відносини в суспільстві загалом;
Політичне управління – сукупність політичних інституцій та процедур;
Економічна система – спосіб організації національної економіки.
Цінності як система переконань, що відображають національну ментальність, визначають особливості кожної нації.
Цінності бувають національні, культурні, матеріального життя.
Кожному народу притаманна своя система цінностей (парадигма цінностей).
За критерієм значущості розрізняють три системи цінностей: індивідуалістсько-конкуентні, групово-кооперативні, егалітарно-колективістські.
У системі індивідуалістсько-конкурентних цінностей кожну особистість розглядають як унікум. Будь-яку особу турбують власні проблеми і прагнення, вона шукає шляхів самоутвердження та самовираження. Подібна система цінностей сформувалася у США й Канаді, куди емігрували схильні до індивідуалізму люди. У цій системі цінностей суспільне благо є побічним продуктом устремлінь особистості до самореалізації.
У системі групово-кооперативних цінностей особу розглядають як частинку Всесвіту й частинку суспільного ладу. Людина добровільно підпорядковує себе цілям громади.
Егалітарно-колективістські цінності. В даній системі ё що випливає з певних етичних мотивів, релігійних міркувань.
Другий елемент суспільного ладу – це політичне правління – система політичних інституцій та процедур.
Третім елементом будь-якого суспільного ладу с економічна система. Цінності суспільства та форми політичного правління визначають головні способи організації економіки. Наприклад, егалітарно-колективістські цінності за унітарного політичного правління породжують адміністративно-командну економіку. Цю модель товарної економіки характеризують державна власність, абсолютно заорганізований ринок та керівна роль уряду. Всі питання організації економіки вирішують державні інституції через централізоване директивне планування.
Індивідуалістсько-конкурентні цінності та політичне правління у формі боротьби за владу в умовах товарної форми виробництва творять систему вільного підприємництва, або капіталізм. У ній панують приватна власність і вільний ринок, а спонукальним мотивом діяльності є максимізація прибутку. Відносини між урядом, бізнесом і найманими працівниками полягають у змагальності.
Групово-кооперативні цінності за колегіального політичного правління в умовах товарної форми виробництва також творять економічну систему вільного підприємництва, яке можна назвати узгодженим. Система узгодженого вільного підприємництва подібна до попередньої. Водночас вона ефективніша щодо узгодження економічних дій уряду, підприємців і трудових спілок чи розв'язання загальнонаціональних проблем.