2. Добро як визначальна ідея моральної свідомості

Серед цінностей моральної свідомості провідне місце займає ідея Добра – свого роду цілісний образ того, що моральність взагалі вимагає від людини. В історії етичної думки можна виділити різні підходи у визначенні добра. Так, в античній філософії ідеєю добра вважалося задоволення (гедонізм) або щастя, блаженство (евдемонізм). На противагу емпіричним поясненням природи добра культури Середніх віків виробила метафізичну теорію морального добра, якому притаманна надчуттєва природа. Досвід ХУІІІ – ХІХ ст. осмислює добро в утилітаристській (користь, вигода) або еволюціоністській площині ( де добро ототожнюється з більш високим ступенем біологічного розвитку).

Вся історія світової етичної думки свідчить про принципову неможливість звести зміст поняття про добро до певних кінцевих визначень. Поняття добра позначає провідну ідею людської моральної свідомості. А ідея – це також поняття розуму, зміст якого завжди ширше за конкретний образ. Отже, специфіка ідеї добра в тому, що вона відкриває перед людською моральністю повсякчас нові обрії. Цією відкритістю смислового значення ідеї добра зумовлюється невичерпність її пізнання і втілення. Ця ідея весь час спонукатиме людей до пошуків нових обріїв добра, а, отже зумовлює і актуальність моралі.

Разом з цим зауважимо, що добро має і конкретну визначеність в одиничних ситуаціях вибору між добром і злом. Для нас добро уособлює інтереси рідних, утвердження цінностей національної культури, звільнення від страждань, приязне відношення близьких, досягнення мети, справедлива винагорода за наші зусилля та ін.

Крім сказаного, треба зазначити, що більш повне уявлення про добро можливе через співставлення його з категоріальною специфікою тотожно протилежного йому явища – морального зла. Але перед тим, як з”ясувати сутність зла, зауважимо, що категорії моральної свідомості – це основоположні поняття, які водночас є відображенням найзагальніших властивостей дійсності і актуальними формами діяльності свідомості, яка з даним проявом дійсності має справу.

2. Моральне зло,його походження та сутність

Що ж розуміють під моральним злом? Моральне зло проявляється там і тоді, де і коли деструктивні явища дійсності постають як наслідок свідомого волевиявлення особи. В загальній структурі морального зла можна виділити такий його різновид, в якому панування суб”єкта над людьми завдає їм шкоди, руйнування, загибель. Або ж таке підпорядкування суб”єкта зовнішнім обставинам і власним нахилам, котре перетворює його самого на простий засіб задоволення чиїхось примх і в результаті – до деградації цього суб”єкта.

Перший різновид зла виростає з активного самотвердження за рахунок інших, йому притаманна ворожість і такі прояви як гнів, ненависть, агресивність, жорстокість. Другий різновид зла з”являється з небажання чинити опір зовнішньому тискові й опанувати власні схильності, характеризується розпущеністю і дається взнаки в легкодухості, боягузтві. Визначальним у цих випадках в будь-якому разі є невимушена санкція людської волі.

В історії культури народжувалися різні, відповідні типу світовідчуття людей певних епох уявлення про сутність зла. Якщо, наприклад, в античні часи зло ототожнювалося із хаосом – станом безладдя, протилежним чудово організованому космосу (порядку), то релігійний світогляд асоціює зло із гордістю, що стала причиною бунту Люцифера проти божественного універсуму. Для класової концепції зло – це дисгармонія між певним соціальним класом і загальними інтересами суспільно-історичного розвитку, які приносяться в жертву заради власного самотвердження локальної спільноти. В сучасному суспільстві зло асоціюється з байдужістю і егоїзмом панівних верств суспільства щодо проблем широкого загалу.

Отже, прикметними рисами морального зла є:

• порушення суб”єктом зла порядку й міри, узгодженості іншими рівнопорядковими йому одиницями;

• виключна зосередженість на собі, ігнорування інтересів оточуючих;

• самоствердження всупереч іншим за їх рахунок.