1.2. Вимоги Державних санітарних норм та правил дСанПіН 2.2.4-171-10 щодо органолептичних показників

До органолептичних показників безпечності та якості питної води  належать: запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність.

Запах – показник, який характеризує здатність сполук, що містяться у воді, подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття.

Забарвленість – показник, який характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних і неорганічних речовин. Це оптична властивість, яка зумовлена зміною спектрального складу видимого світла, що проходить через шар води.

Каламутність – показник, який характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного та неорганічного походження (глини, мулу, органічних і неорганічних колоїдів, планктону тощо).

Смак і присмак – показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика й зумовлювати відповідне відчуття.

Вимоги до органолептичних показників безпечності та якості питної води згідно з Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Органолептичні показники безпечності та якості питної води

№  з/п	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи для питної води
			водопровідної	з колодязів та каптажів джерел	фасованої, з пунктів розливу та бюветів
1	Запах:  за температури 20 °C  за температури 60 °C	бали	 2   2	 3   3	 0 (2)2  1 (2)2
2	Забарвленість	градуси	 20 (35)1	 35	 10 (20)2
3	Каламутність	нефелометрична одиниця каламутності  (1 НОК = 0,58 мг/дм3)	 1,0 (3,5)1   2,6 (3,5)1 – для підземного вододжерела	 3,5	 0,5 (1,0)2
4	Смак та присмак	бали	 2	 3	 0 (2)2

¹ Норматив, зазначений у дужках, установлюють в окремих випадках за погодженням з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

² Норматив, зазначений у дужках, установлюють для питної води фасованої газованої, питної води з пунктів розливу та бюветів.

Вода не повинна містити водних організмів, які можна розрізнити неозброєним оком, і мати видиму поверхневу плівку.

2. МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1. Методики визначення температури та органолептичних

показників природних і водопровідних вод

2.1.1. Визначення температури води

Температура води в поверхневих водоймах залежить від кліматичних умов місцевості та температури повітря. Температура поверхневих вод може змінюватися в досить широкому діапазоні й за певної мінералізації води набувати навіть від’ємних значень. Сезонні та добові коливання температури повітря на температуру підземних вод практично не впливають, вона залишається сталою.

Оптимальна температура питної води становить 7 – 11 °С. Вода за такої температури має приємний і освіжаючий смак. З підвищенням температури вода частково втрачає розчинені в ній гази (СО₂, О₂), тому стає менш приємною на смак і гірше втамовує спрагу.

Температуру води визначають у відібраній пробі або безпосередньо у водоймі. Для визначення температури в бутель наливають не менше ніж 1 дм³ води, яку щойно відібрали з водойми. Занурюють у воду нижню частину термометра (термометр не струшувати) і через 5 хв знімають показ термометра, не виймаючи його із води. При цьому меніск ртуті на термометрі повинен бути розташований на рівні очей.

Під час вимірювання температури води безпосередньо у водоймі в неї занурюють нижню частину термометра, який розташовують так, щоб кут зору щодо капіляра термометра в точці меніска ртуті дорівнював 90^о.

Температуру води вимірюють в градусах Цельсія із заокругленням до 0,1° або 0,5° (залежно від типу термометра та ціни поділки його шкали). Одночасно визначають температуру повітря. Знак перед значенням температури ставлять тільки при вимірюванні мінусових температур.