Тема 2. Екологічний моніторинг та його види

Загальне поняття екологічного моніторингу, його основні принципи та завдання.

Загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Підсистеми комплексу екологічного моніторингу: геосферний, геохімічний і біологічний.

Рівні екологічного моніторингу: локальний; регіональний; національний; глобальний.

Держава та екологічний моніторинг.

Рекомендована література: [1;4-8].

Тема 3. Економічний механізм охорони і раціонального використання природних ресурсів

Загальне поняття економічного механізму охорони і раціонального використання природних ресурсів.

Елементи сучасного економічного механізму регулювання природокористування: плата за користування природними ресурсами; система економічного стимулювання охорони природи; плата за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів; створення ринку природних ресурсів; удосконалення системи ціноутворення з урахуванням економічних факторів, особливо на продукцію природо експлуатаційних галузей; екологічне програмування; торгівля ліцензіями; екологічне страхування

Державна екологічна експертиза а Україні.

Поняття про екологічний аудит, менеджмент та маркетинг.

Рекомендована література: [1-10].

Тема 4. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності

Поняття економічного обґрунтування природоохоронних заходів.

Екологічні ризики. Класифікація екологічних ризиків за масштабом прояву, за ступенем допустимості, за прогнозуванням, за можливістю запобігання, за можливістю страхування. Прийнятний екологічний ризик. Гранично допустимий екологічний ризик. Нехтуючий екологічний ризик. Індивідуальний екологічний ризик. Фоновий ризик.

Поняття управління екологічними ризиками. Методи управління екологічними ризиками: скасування; запобігання втрат і контроль; страхування; поглинання.

Поняття ефекту та результатів (соціальних, природно-екологічних, економічних) природоохоронних заходів. Прояви загальної ефективності природоохоронних заходів у сфері матеріального виробництва; у невиробничій сфері; у сфері особистого споживання.

Методика визначення загальної (абсолютної) та порівняльної ефективності природоохоронних витрат. Розрахунок комплексного показника рентабельності, що враховує збитки, які завдаються виробничою діяльністю підприємства, додатковий доход від вищої якості природного середовища, збитки колективу від зниження якості середовища та оцінку природних факторів (земельних, водних та інших ресурсів, якими наділене підприємство для виробництва).

Додаткові показники, що характеризують раціональність використання тих чи інших природних ресурсів: землевіддача, землемісткість, структура використовуваної площі, урожайність, яка одержана з використанням ґрунтозахисних систем.

Рекомендована література: [2-4;9].

Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

Принципи міжнародної правової охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища, що належать до юрисдикції держави (Світовий океан, космос, Антарктиду, мігруючі види тварин та деякі інші), й ті, які до неї не належать (міжнародні водні об'єкти, занесені до Міжнародної червоної книги, що знаходяться під загрозою зникнення, рідкісні види фауни, флори та деякі інші).

Рівні міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля: глобальний, європейський і регіональний. Основні форми міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля: міжнародні конвенції, що стосуються екології, міжнародні угоди і договори у зазначеній сфері, міжнародні конференції з проблем охорони навколишнього природного середовища

Розвиток міжнародного співробітництва на регіональному рівні з урахуванням особливостей географічних і природних регіонів, у межах яких створені й функціонують єдині екологічні системи. Форми співробітництва на регіональному рівні: міжнародні екологічні програми за участю України - «Чорне море», «Карпати» та ін.

Законодавча база міжнародного співробітництва України у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Міжнародні екологічні організації: природоохоронного напряму (ЮНЕП, МСОП), комплексного природоохоронного профілю (ФАО, ВОЗ, ВМО), спеціального природоохоронного профілю (охорона перелітних птахів, рибних запасів, міжнародних річок і т.п.). Ведуча роль ООН та її спеціалізованих установ в міжнародній екологічній співпраці.

Світовий досвід охорони довкілля.

Рекомендована література: [1-10].