МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Кафедра «Безпеки життєдіяльності»

«ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів денної форми навчання

Галузь знань – 1001 «Техніка та енергетика аграрного виробництва»

Спеціальність підготовки – 7.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»

8.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»

ОКР «Спеціаліст», «Магістр»

ПОЛТАВА – 2012

Методичні вказівки розробив:

ст. вик. В.В. Дудник,

обговорені і затверджені

на засіданні кафедри БЖД

протокол №____ від «____» ___________ 2012р.

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь - якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Цивільний захист» визначений державними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») і не повинен бути меншим 36 академічних годин (1,0 кредит EСTS). У процесі опанування навчальним матеріалом студенти виконують розрахунково-графічну роботу з питань моделювання сценаріїв виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій (НС), прогнозування наслідків їхнього впливу на адміністративні територіальні одиниці (АТО), об’єкти господарювання (ОГ) та населення, що мешкає поблизу, відповідно до профілю підготовки ВНЗ. Форма підсумкового контролю знань – залік.

Мета: формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання: передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями з цивільного захисту:

у науково-дослідній діяльності:

• проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на ОГ відповідно до своїх професійних обов’язків;

• знання методів та інструментарію моніторингу НС, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків.

у технологічній діяльності:

• обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);

• участь у проведенні розслідування НС, аварій та професійних захворювань;

• обрання і застосовування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розрахунку параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС.

в організаційно-управлінській діяльності:

• впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

• вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ;

• здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень;

• здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з цивільного захисту при виконанні виробничих та управлінських функцій;

• інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у НС.

• оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками.

у проектній діяльності:

• розуміння, розробка і впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту.

у педагогічній діяльності:

• забезпечення якісного навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС.

у консультаційній діяльності:

• надання допомоги та консультації працівників з практичних питань цивільного захисту;

готовність контролювати виконання вимог цивільного захисту в організації.

Лекція 1.1

Тема: Концептуальні аспекти дисципліни «Цивільний захист»

Навчальні питання:

План

Вступ.

1. Законодавство України з питань цивільного захисту (ЦЗ) населення в умовах надзвичайних ситуацій (НС).

2. Мета і завдання ЦЗ.

3. Організаційна структура ЦЗ України.

Мета заняття: Ознайомити студентів з загальною організацією структури системи цивільного захисту (ЦЗ) України, її роллю і місцем з питань забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях (НС), а також з порядком вивчення дисципліни.

Література:

1. 1.Закон України „ Про правові засади цивільного захисту” № 1859 – IV, від 26.06 2004 р.

2. 2.Указ Президента України № 47 від 27. 01. 2003 р.

3. 3.Шоботов В. М. „ Цивільна оборона” 2004 р.

Вступ.

Останні роки XX століття та початок XXI увійшли в історію України низкою катастроф техногенного та природного характеру.

Вихід з цього становища полягає в реалізації комплексу заходів, що спрямовані на мобілізацію державних структур, громадськості з метою створення відповідних органів з підготовки поведінки людей у надзвичайних ситуаціях (НС), відповідних людських та матеріально – технічних ресурсів для дій у НС. Для цього необхідно змінити мислення та поведінку людей.

Враховуючи це, керівництво державою було змушене прийняти рішення про зміну пріоритету стосовно призначення ЦО у воєнний час, на захист населення від наслідків НС техногенного і природного характеру.

На території України, і Полтавській області зокрема, розміщена велика кількість об’єктів, що є потенційно небезпечними на випадок аварії, катастроф. Це кременчуцька ГЕС, підприємства нафтової, газової, хімічної промисловості. Тому організація безпеки і захисту населення України, об’єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядатися, як невід’ємна частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих, державних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене питання захисту населення, об’єктів економіки, тощо. Зрозуміло, що саме тому перед владою постало питання про створення єдиної системи цивільного захисту.

1. Законодавство України з питань цивільного захисту (цз) населення в умовах надзвичайних ситуацій (нс).

Функціонування на території Країни великої кількості об’єктів підвищеної небезпеки, різко посилює вірогідність виникнення великих техногенних катастроф, аварій, провокує негативну дію небезпечних природних явищ. Тому указом Президента України № 47 від 27 січня 2003 року державну пожежну охорону передано з Міністерства внутрішніх справ до складу МНС.

Президент України в Указі № 1040 від 15 серпня 2003 року визначив створення невійськової служби з рятувальними та пожежними функціями, яка повинна замінити війська ЦО і сили пожежної охорони, що повинно призвести до більш ефективних їх дій .

Справа в тому. що війська ЦО за своєю чисельністю, оснащенням в останні часи, розташуванням і мобільністю стали неадекватними потребам України, так як за весь період строкової служби неможливо підготувати кваліфікованого рятувальника .

Це зможуть зробити і інші підрозділи:

• Академія пожежної безпеки України;

• Львівський інститут пожежної безпеки;

• Черкаський інститут пожежної безпеки;

• Вінницьке училище професійної підготовки працівників державної пожежної охорони;

• Український НД і І пожежної безпеки.

Тобто дуже достатня кількість закладів.

Таким чином з метою наближенням до світових стандартів, держава від назви „ Цивільна оборона” перейшла до назви „ Цивільний захист”, що відповідно міняє діяльність системи ЦО. Назва служби нової системи відповідає рекомендаціям Міжнародної організації ЦО і конвенції щодо надання допомоги у сфері цивільного захисту, яку Україна підписала в 2000 році. Це означає: „Служба цивільного захисту” представляє структуру, або будь – яку державну організацію що створена для боротьби з наслідками, що виникли в умовах НС.

2. Мета і завдання цз.

До кінця 2007 року планується закінчення формування служби цивільного захисту . Вона пройшла перший етап і проходе другий.

Перший етап - перетворення військової ЦО, пожежної служби, служби порятунку „ ОІ” в оперативно – рятувальну службу. Це підрозділи, що територіально охоплюють всю державу.

Другий етап – це створення сил другого ешелону:

• аварійно – рятувальних загонів для підсилення роботи формувань першого ешелону.

Служба цивільного захисту є:

а). системою органів управління;

б). сил і засобів, що призначені для захисту населення і території від НС у мирний і воєнний час.

Основні функції служби пов’язані з управлінням процесами підготовки та захисту населення від наслідків НС, держнагляд за пожежною безпекою, проведення РіНР.

До посадових осіб служби віднесенні: міністр (за особливим положенням), його заступники, керівники та посадовці апарату і особистий склад оперативно – рятувальної служби, курсанти, слухачі навчальних закладів, керівники контрольно – наглядових органів.

Служба здійснюється за контрактом і як кадрова. Її організація регламентується статутом на основі присяги на вірність Українському народу.

Державна спеціалізована воєнізована аварійно – рятувальна служба (ДСВАРС) об’єднує державну воєнізовану рятувальну службу, державну спеціалізовану аварійно – рятувальну службу метою яких є розшуки та рятування людей, в тому числі й закордонних громадян у НС.

На цій базі утворено Головний орган управління ДСВАРС і регіональні, що допомагають галузевим, комунальним та об’єктовим формуванням в умовах НС.

Вся територія України поділена на Західні, Центральні, Південні та Східні регіони з регіональними воєнізованими загонами, та підпорядкованими їм аварійно – рятувальними підрозділами в місті Києві, Полтаві, Кривому Розі, Червонограді.