8. Державне регулювання підприємництва
Згідно ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних і інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні способи і механізми регулювання господарської діяльності.
Основними засобами регулюючої дії держави на діяльність суб'єктів господарювання є:
державне замовлення, державне завдання;
ліцензування, патентування і квотування;
сертифікація і стандартизація;
вживання нормативів і лімітів;
регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових і інших пільг;
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій.
Умови, об'єми, сфери і порядок вживання окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення і анулювання пільг і переваг в господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу і інших законів.
Держава використовує безліч форм дії і механізмів для безпосередньої або опосередкованої дії на суб'єктів підприємницької діяльності. В них виявляються різні аспекти державної дії на неї, які включають сприяння підприємництву, планування, регулювання. Крім того, держава у взаємостосунках з підприємцями може виступати як покупець, власник, менеджер економіки.
Регулювання робиться унаслідок необхідності захисту суспільних інтересів від зловживань і порушень з боку суб'єктів підприємницької діяльності і для захисту суб'єктів підприємництва від порушень їх прав іншими підприємцями. Не можна заперечувати, що є суб'єкти підприємницької діяльності, які для досягнення цілей отримання прибутку не стурбовані етичними або правовими проблемами, ними керує лише бажання швидко одержати прибуток. В цих ситуаціях державне регулювання є засобом коректування певних шкідливих результатів підприємницької діяльності.