2. Ідентифікація клієнтів

2.1. Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів – власників рахунків/представників власників рахунків/фізичних осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

2.2. Ідентифікація клієнта не є обов’язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.

2.3. Банк з метою ідентифікації резидентів має встановити:

для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав; відомості про місце проживання або місце перебування фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;

для фізичної особи-підприємця – прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав; відомості про місце проживання або місце перебування фізичної особи-підприємця, реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку (за наявності);

для юридичної особи – повне найменування, місцезнаходження; відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

Банк з метою ідентифікації нерезидентів має встановити:

для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство; відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи в Україні;

для юридичної особи – повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, у якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку; відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи. Банку також подається копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

2.4. Представники клієнта мають подати уповноваженому працівникові банку документи, що підтверджують їх повноваження.

2.5. Банк ідентифікує фізичну особу-резидента без пред’явлення документа, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб –платників податків, якщо в паспорті цієї особи органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або до паспорта внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків.

2.6. Уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/фізичної особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

2.7. Якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов’язаний ідентифікувати нового представника в порядку, установленому цією главою.

2.8. Під час укладання договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи банк ідентифікує особу, яка відкриває рахунок, а особу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, – під час пред’явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру використати цей рахунок.

2.9. Банк має право витребувати від клієнта інші документи та відомості, крім визначених цією Інструкцією, з метою ідентифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану.

Банк зобов’язаний відмовитися від відкриття рахунку, якщо здійснення ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України є неможливим.

[Главу 2 викладено у новій редакції згідно з Постановою Правління Національного банку України N 389 від 09.11.2011 р.]