Глава 8. Статева система

Сучасні тварини дожили до наших днів тому, що їх далекі предки змогли залишити схожих на себе нащадків. Бо ж рано чи пізно всі структури тіла тварини зношуються і організм вмирає, якщо раніше його не з’їв хижак або не настигла хвороба. Але загибель одного організму не означає загибелі виду в цілому, оскільки одночасно з цим, завдяки процесу РОЗМНОЖЕННЯ, з’являються все нові і нові покоління тварин. При цьому організми можуть використати два типи розмноження: безстатеве і статеве.

8.1. Нестатеве розмноження

Найбільш простим способом безстатевого розмноження є ПОДІЛ КЛІТИН одноклітинних найпростіших тварин на дві (наприклад, у амеб). При цьому спочатку ділиться ядро клітини, а потім сама клітина (мал....). У простіших багатоклітинних організмів є ще один спосіб безстатевого розмноження - БРУНЬКУВАННЯ. Його можна прослідкувати на прикладі гідри і губок. При цьому на тілі гідри спочатку утворюється горбок, до якого продовжуються всі шари клітин тіла і гастральна порожнина. Горбок поступово росте, потім відшнуровується від тіла матері, відпадає і переходить до самостійного життя (мал....). При брунькуванні формування нової особини завжди починається з невеликої частини материнського організму.

8.2. Статеве розмноження

Цей спосіб розмноження більше розповсюджений у тваринному світі. Сутність цього процесу зводиться до того, що дві статеві клітини, яких називають ГАМЕТАМИ, зливаючись, утворюють одноклітинну ЗИГОТУ (тобто запліднену яйцеклітину), яка потім шляхом послідовних поділів в свою чергу перетворюється на повністю розвинену дорослу особину.

Органи, в яких утворюються гамети, називають ГОНАДАМИ. Майже для всіх тварин, які розмножуються статевим шляхом, характерно два типи гамет: ЯЙЦЕКЛІТИНИ, або ЯЙЦЯ - великі гамети з великим запасом поживних речовин (в основному жир, деякі білки, мінеральні речовини і повний набір вітамінів), необхідних для розвитку зиготи, і СПЕРМАТОЗОЇДИ, або СПЕРМІЇ, - дуже маленькі за розмірами і значно більш численні гамети, що здатні активно рухатись з допомогою джгутика. Сперматозоїди містять лише дуже невелику кількість поживних речовин. Яйцеклітини і сперматозоїди звичайно утворюються у гонадах різного типу. Доросла тварина може бути або самцем (з СІМ’ЯНИКАМИ, у яких утворюються сперматозоїди), або самкою (з ЯЄЧНИКАМИ, у яких утворюються яйцеклітини). Однак з цього правила є виключення. У багатьох безхребетних тварин, особливо у типі плоских червів, яєчники і сім’яники можуть бути у однієї і тієї ж тварини, яку у такому випадку, називають ГЕРМАФРОДИТОМ (мал....). Гермафродити відомі і серед хребетних тварин. Наприклад, особини деяких морських кісткових риб у шлюбний період по черзі виконують різні ролі: один з партнерів веде себе як справжня самка і продукує яйцеклітини, тоді як інший грає роль самця і виробляє сперматозоїди. У наступному циклі розмноження вони можуть помінятися ролями, але до самозапліднення не здатні. У плазунів, птахів та ссавців гермафродитизм не зустрічається.

В інших випадках яйцеклітина не зливається зі сперматозоїдом, але тем не менш проходить всі стадії розвитку до стадії дорослої тварини. Цей процес, який називають ПАРТЕНОГЕНЕЗОМ (тобто розмноженням без запліднення), широко розповсюджений серед безхребетних тварин, а штучно може бути викликаний навіть у ссавців. Однак, у багатьох тварин, яким властиве партеногенетичне розмноження, цей процес час від часу чергується зі статевим розмноженням, вірогідно у цілях підвищення життєздатності. Саме так відбувається у тлі: на протязі літа вони багаторазово розмножуються партеногенетичним шляхом, а в кінці його в результаті статевого розмноження дають останнє, зимуюче покоління. При цьому партеногенетичні нащадки завжди бувають однієї статі, частіше жіночої. У тлі шляхом партеногенезу народжуються тільки самки. Самці ж зустрічаються дуже рідко, за виключенням передостаннього в сезоні покоління.

Оскільки гонади лежать відносно глибоко в тілі тварини, то гамети можуть потрапити до навколишнього середовища двома шляхами: або спочатку потрапивши до порожнини тіла, а потім через особливі отвори (пори) в стінках тіла - назовні, або через спеціальні канали - СТАТЕВІ ПРОТОКИ. Наприклад, у кільчастих червів гамети виводяться спочатку у порожнину тіла, а потім - назовні. У парних гонад молюсків і членистоногих є добре розвинуті статеві протоки, які ведуть назовні (мал....).

Парні гонади хребетних тварин розташовані поблизу внутрішньої поверхні стінки тіла, звичайно під черевною вистилкою. У деяких ссавців сім’яники лежать у МОШОНЦІ, яка утворена вип’ячуванням черевної порожнини і стінки тіла і видається за межі тіла. Нормальний розвиток сперми у таких тварин відбувається лише при охолодженні тканини сім’яника на декілька градусів по зрівнянню зі звичайною температурою тіла ссавців, яка становить 36-38^оС. Саме тому мошонка розташована поза межами тіла і звичайно слабко захищена волоссям.

Сперматозоїди хребетних тварин виводяться назовні по каналах, які часто об’єднуються з каналами видільної системи. У більшості амфібій, плазунів і птахів видільні канали, статеві протоки і анальний отвір кишкового тракту відкриваються до загальної, звичайно складно розділеної камери, яку, як ви вже знаєте, називають КЛОАКОЮ.

У самців ссавців видільні і статеві шляхи також звичайно об’єднуються загальним СЕЧОСТАТЕВИМ КАНАЛОМ, який йде від СЕЧОВОГО МІХУРА і потім приймає в себе статеві протоки. У самок ссавців видільний канал звичайно відкривається у ПЕРЕДВІР’Я, яке одноразово є і виходом ПІХВИ. Таким чином, тут також відбувається об’єднання двох шляхів.

Ту частину статевого шляху, яка слугує для виведення яйцеклітин з яєчників назовні, називають ЯЙЦЕВОДОМ. Звичайно яйцевод вистелений залозами, які формують захисні оболонки яйця. У тварин, малюки яких розвиваються у організмі самки, подовжена частина яйцеводу, де відбувається розвиток плоду, зветься МАТКОЮ.