Аналіз мовних помилок

Основна ознака літературної мови – унормованість (дотримання норм літературної мови ).

Норма літературної мови ( мовна норма ) – сукупність загальноприйнятих правил, що сприймаються мовцями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.

Мовними нормами мають володіти всі носії української мови. Вони є єдині і загальнообов’язкові. Виробляються мовні норми суспільною мовною практикою народу, відшліфовуються майстрами слова різних стилів, обґрунтовуються мовознавчою наукою і узаконюються урядовими і науково-освітніми актами ( фіксуються в словниках, довідниках з мови, підручниках, правописах тощо ).

Мовознавці розрізняють такі види мовних норм:

Мовні норми	Регулюють правильність	Приклади
Орфоепічні	належної вимови звуків і звукосполучень	(л е у), а не ( л’ е ф); (ш’і з д е (и) с’а т), а не (ш е с’ т’ д е с’ а т’) інцидент, а не інциндент
Акцентуаційні	наголошення слів	посере’дині, а не посереди’ні; фахови’й , а не фа’ховий; текстови’й, а не те’кстовий; живо’пис, а не жи’вопис
Графічні	передачі звуків на письмі	Робочі, а не робочи; Чотирма, а не чотирьма
Орфографічні	написання слів відповідно до основного видання “Українського правопису”	Феєрверк, а не фейєрверк; фін, а не фінн; на-гора, а не нагора
Лексичні	Слововживання	Надійшло, а не прийшло повідомлення; настала, а не наступила зима; довідка, а не справка
Граматичні (морфологічні і синтаксичні )	уживання граматичних форм слів, побудови словосполучень і речень	Найперший, а не самий перший; у формі М.в. мн. потрібно вживати по селах, по кімнатах, а не по селам, по кімнатам
Стилістичні	відбору мовних засобів відповідно до умов спілкування	Він кваліфікований працівник, а не він добрий роботяга; з начальником вітаються «Доброго дня!», а з однолітком ( товаришем ) «Привіт!»
Пунктуаційні	уживання розділових знаків	ці норми обумовлюють уживання крапки, коми, знака питання, знака оклику, двокрапки, тире, лапок, дужок тощо

Критерії виділення мовних норм:

• історична достовірність та соціальна обумовленість виникнення;

• територіальна поширеність серед носіїв певної мови ( серед україномовного населення );

• стабільність використання ( звичайно, з часом деякі мовні норми можуть змінюватися, так сьогодні нормативним є сполучення в Україні на місці колишнього на Україні ( це пов’язано зі зміною сутності поняття Україна – назва самостійної держави), піца , а не піцца, пів’яблука, а не пів-яблука ).

Іноді може співіснувати кілька норм одночасно ( цей процес збагачує мову у стилістичному плані ):

• на фонетичному рівні : за’вжди’, ти’сячі’, по’ми’лка, ро’ки’, ба’жа’ний, жа’ло’;

• на орфографічному рівні: келех і келих, баклажка і боклажка, банкет і бенкет, банкрот і банкрут;

• на морфологічному рівні: подарунок сину – подарунок синові, зі стола - зі столу, дверми – дверима, сильна дрож – сильний дрож, у синьому пальті – у синім пальті, п’ятьма – п’ятьома;

• на синтаксичному рівні: перекладати українською мовою – перекладати на українську мову.

Нормативні варіанти вимови, написання, форм слів, конструкцій тощо потрібно відрізняти від порушень норм, що кваліфікуються як мовні помилки.