- •3.1. Компоненти індивідуальної пропозиції на ринку праці
- •3.2. Теорія вибору на ринку праці
- •3.3. Класична теорія пропозиції часу
- •3.4. Підтвердження практикою висновків класичної теорії пропозиції робочого часу
- •3.5. Пропозиція інтенсивності праці
- •3.6. Пропозиція якості робочої сили
- •Освіченість населення і рівні доходів
- •Освіченість населення і доступ до зайнятості
- •3.7. Сукупна пропозиція робочої сили.
Лекція 3. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ
План
3.1. Компоненти індивідуальної пропозиції на ринку праці 1
3.2. Теорія вибору на ринку праці 4
3.3. Класична теорія пропозиції часу 13
3.4. Підтвердження практикою висновків класичної теорії пропозиції робочого часу 16
3.5. Пропозиція інтенсивності праці 20
3.6. Пропозиція якості робочої сили 22
3.7. Сукупна пропозиція робочої сили. 29
3.1. Компоненти індивідуальної пропозиції на ринку праці
Основними суб'єктами на ринку праці є, як відомо, роботодавець і найманий працівник. Останній пропонує на ринку певний товар з метою обміняти його на інші товари. Цей товар має здатність задовольняти потребу підприємця у виробництві певного обсягу продукту, яка значною мірою залежить від попиту споживача на певний товар чи послугу фірми. У свою чергу потреба підприємця в певному обсязі виробництва продукту формує його попит на ринку праці та на ринку капіталів. У такий спосіб на ринку праці формуються попит і пропозиція, співвідношення яких певною мірою визначає рівень ціни робочої сили, а також кон'юнктуру ринку праці. В разі збігу попиту та пропозиції кон'юнктура ринку праці буде врівноваженою, в разі перевищення попиту над пропозицією — трудо-дефіцитною, в разі перевищення пропозиції над попитом — трудо-надлишковою.
В економічній літературі відсутня єдина думка про те, що слід вважати пропозицією на ринку праці: робочу силу, працю чи результати праці. Інакше це питання формулюється так: «Що слід вважати товаром на ринку робочої сили?» Полеміку з цього приводу можна знайти в роботах [22; 27; 31; 37; 48]. Однак більшість спеціалістів вважають, що він виступає у вигляді індивідуальної робочої сили. Індивідуальна робоча сила розглядається як сукупність фізичних і духовних якостей, якими володіють організм, жива особа і користуються кожного разу, коли вони виробляють будь-які споживчі вартості. Це специфічний товар, який:
-є живим товаром, купівля якого називається наймом. Відповідно продана в такий спосіб робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником;
-не відчужується від його власника — найманого працівника в процесі купівлі-продажу. Працівник продає підприємцю користування своєю робочою силою на певний час, залишаючись носієм і власником цього своєрідного товару. Найманий працівник і підприємець — юридичне рівноправні люди і однаковою мірою користуються правами людини та громадянина. Відносини між найманим працівником і роботодавцем юридичне оформляються трудовим договором (контрактом), у якому зазначаються взаємні права та обов'язки сторін щодо виконання всіх умов купівлі-продажу робочої сили. Зокрема, за трудовим договором найманий працівник зобов'язаний працювати в господарстві підприємця за певною професією (спеціальністю), кваліфікацією, на певному робочому місці й дотримуватися режиму праці даної фірми. Підприємець, зі свого боку, зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату згідно з виконаною роботою, забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, зайнятість і трудовим договором (контрактом);
- передбачає продовження безперервних відносин роботодавця й найманого працівника з моменту найму працівника аж до його звільнення. Ця обставина свідчить про унікальність ринку робочої сили, його принципову відмінність від інших товарів: він існує не лише за межами господарства, а й у ньому самому; відіграє значну роль у створенні доходів суспільства. Про це свідчать ряд економічних теорій і економічна практика. Так, за трудовою теорією вартості продукт створюється двома факторами — робочою силою і засобами виробництва Проте нову вартість, уміщену у виробленому продукті, створює жива праця, тоді як вартість матеріальних факторів виробництва лише переноситься на вироблений товар як складова частина витрат ні виробництво. Уся знов створена живою працею протягом року вартість створює національний доход, який є джерелом доходів усіх верств населення (заробітної плати, прибутку, процента (відсотка), ренти, дивідендів тощо), а також коштів на нагромадження, тобто на розширення виробництва і капітальні вкладення. Згідно з іншою теорією — теорією граничної продуктивності — продукт створюють чотири фактори продуктивності: капітал, земля, праця, підприємницька діяльність. Теорія граничної продуктивності стверджує, що участь кожного з факторів у створенні цінності визначається його граничною продуктивністю, тобто величиною створюваного ним граничного продукту. Економіко-математичні дослідження граничної продуктивності праці показали, що обсяг виробленої продукції на 75 % створюється працею найманих працівників і на 25 % — капіталом. Крім того, треба додати, що, як свідчить практика, заробітна плата в розвинених країнах становить близько 75 % національного доходу;
-не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;
-не приносить доходу, якщо його не продати, і, крім того, потребує додаткових життєвих благ для його підтримання; оплачується роботодавцем після використання його протягом певного часу, встановленого договором купівлі-продажу робочої сили. Найманий працівник дозволяє використовувати свої здібності раніше, ніж вони оплачуються, тобто працівник наче кредитує підприємця;
-не знищується в процесі використання, а навпаки, примножується й сам бере участь у створенні благ;
-не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони належать до однієї й тієї самої професії та спеціальності, на відміну від інших товарів і послуг, вироблених за одним стандартом та технологією.
На наш погляд, пропозиція на ринку праці не обмежується лише робочою силою. У цьому розділі ми почнемо розгляд індивідуальної пропозиції на ринку праці (скільки робочого часу, який темп роботи, а також якої якості робочу силу окремий працівник пропонує на ринку), тобто тих проблем, які вітчизняні дослідники обходять стороною, вважаючи їх проявами технократичної теорії. За основу візьмемо роботи зарубіжних авторів російською та англійською мовами [24; 42; 47; 48; 49; 52; 53]. За одиницю часу візьмемо тиждень (хоча можна використати будь-який короткий термін).