Тема 2. Податок на додану вартість

1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість

2. Платники податку і об'єкт оподаткування

3. Пільги з податку на додану вартість

4. Ставки податку на додану вартість, порядок його обчислення і сплати

5. Облік платників податку і податковий контроль.

6. Особливості оподаткування окремих господарських операцій

1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість

Податок на додану вартість є однією з форм універсальних акцизів, що набула свого розвитку в XX столітті. На сьогодні цей податок становить вагому частку в доходах бюджетів багатих європейських країн. За своєю економічною сутністю податок на додану вартість є непрямим податком, де об'єктом оподаткуван­ня є не дохід чи прибуток, а розмір витрат для кожного конкрет­ного споживача товару, роботи чи послуги. Тому цей податок у соціальному розумінні вважається найнесправедливішим.

Водночас при значних темпах росту суспільного добробуту в більшості країн світу ця його вада втрачає своє значення. Го­ловними стають його фіскальні переваги, тобто регулярність надходження до бюджету, простота обрахування, неможливість зникнення об'єкта оподаткування.

Запровадження податку на додану вартість передбачає необ­хідність визначення поняття доданої вартості, її складових. До­даною вважається вартість, що додається в процесі виробницт­ва товару до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача.

Величина доданої вартості розраховується як різниця між вартістю продукції, що реалізується, і вартістю сировини і ма­теріалів, використаних у процесі її виробництва. Додана вар­тість може бути розрахована також шляхом додавання складо­вих елементів, що характеризують її структуру — заробітної плати з нарахуваннями на неї до фондів соціального забезпе­чення, прибутку, процентних платежів, амортизації.

Введення ПДВ потребує вибору методів його обчислення. У практиці обчислення ПДВ застосовується декілька методів, проте найпоширенішим є так званий кредитний. Він був прий­нятий і в Україні. Суть цього методу полягає в тому, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різни­ця між сумою податку, отриманого від покупців, і сумою подат­ку, сплаченого постачальникам матеріальних ресурсів, спожи­тих в процесі виробництва.

Такий метод обчислення зобов'язань із податку на додану вартість має певні вади. Основна з них полягає у наявності часо­вого розриву між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції, оскільки сплаті до бюджету підлягає різниця. Величина цього розриву залежить від тривалості вироб­ничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною. Тут має значення також швидкість реалізації продукції. Якщо вироб­нича продукція з тих чи інших причин не реалізується, то під­приємство не може відшкодувати податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних матеріальних ресурсів та основних фондів, що спричиняє вимивання оборотних коштів.

В умовах недостатнього сукупного попиту на товари, або низької якості і конкурентноспроможності багатьох видів про­дукції, що ускладнює її реалізацію, ця вада податку досить сут­тєва і створює певні труднощі в його застосуванні. Проте пере­ваги податку на додану вартість досить значні. Він стимулює експорт, оскільки є внутрішнім податком, і обороти з експорту не оподатковуються. Він забезпечує стабільність податкових надходжень до бюджету, досить зручний у визначенні податко­вих зобов'язань.

Все це зумовило постійне зростання обсягу податку в дохо­дах бюджетів багатьох країн. Є досить аргументовані висновки провідних зарубіжних вчених про те, що в подальшому податок на додану вартість матиме ширше застосування.

В Україні податок на додану вартість встановлений Зако­ном України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року та Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року. Це основні законодавчі акти, які встанов­люють обов'язковість сплати податку, платників, об'єкт, базу оподаткування, ставки податку, строки сплати, пільги й відпо­відальність за ухилення від сплати податку. Крім вищезазначе­них законодавчих актів, є ще велика кількість нормативних ак­тів щодо сплати ПДВ, які, наприклад, видаються Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України для роз'яснення окремих положень закону.

Переваги податку на додану вартість

• відсутність подвійного оподаткування ;

• рівність умов щодо сплати як виробниками , так і продавцями ;

• ритмічне надходження коштів до бюджету держави ;

• прискорює витіснення з ринку слабких підприємств ;

• включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань ;

Недоліки податку на додану вартість

• складний механізм нарахування і сплати ;

• можливість ухилення від сплати ;

• регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення ;