3.2 Схили, схилові процеси і рельєф схилів, класифікація схилів
Схил – поверхня, на якій у переміщенні речовини головну роль грає сила тяжіння. Схилові процеси призводять до видалення, переміщення, іноді до накопичення продуктів вивітрювання, тобто до утворення відпрацьованих і акумуляційних форм рельєфу.
За крутизною схили розподіляються на:
дуже круті (>35°);
круті (15 – 35°);
схили середньої крутизни (8 – 15°);
пологі (4 – 8°);
дуже пологі (2 – 4°).
За довжиною схили розподіляються на:
довгі (>500 м);
схили середньої довжини (50 – 500 м);
короткі (<50 м).
Довжина схилів зумовлена кількістю вологи, яка попадає на схили.
За формою схили розподіляються на (рис. 3.2):
прямі;
опуклі;
увігнуті;
ступінчасті.
Форма свідчить про те, які процеси проходять на схилах, іноді про взаємодію ендо- і екзогенних сил.
Рис. 3.2 Форми схилів: а – прямі; б – опуклі; в – увігнуті;
г – ступінчасті.
За особливостями силових процесів А.І. Спирідонов виділяє:
Схили гравітаційні (≥35 – 40°) : уламки під дією сил тяжіння скочуються до підніжжя схилів. Це обвальні, осипні, лавинні схили.
Схили блокових рухів. Утворюються при зміщенні униз блоків гірських порід. Цьому сприяють підземні води і гравітація (20 – 40°). Це зсувні, опливло-зсувні і схили відпадання.
Схили масового зміщення чохла пухкого матеріалу залежать від консистенції ґрунту, зумовлені кількістю води у ґрунті (2 – 3° до 40°). Це соліфлюкційні, схили повільної соліфлюкції, дефлюкційні.
Схили делювіальні. Залежать в першу чергу від стану схилів. Спостерігаються на різних за крутизною схилах.
3.2.1 Схилові процеси і рельєф схилів
1 Обвальні схили. Обвалом називають процес відриву від основної маси гірських порід великих брил і переміщення їх униз по схилу (рис. 2.7). Морфологічним результатом обвалів є утворення стінок зриву у верхній частині схилу і накопичення продуктів обрушення біля підніжжя.
2 Осипні схили. Утворення осипу пов’язано з фізичним вивітрюванням на схилах, які складені мергелями або глинистими сланцями. Біля підніжжя формуються колювіальні відклади. В осипі розрізняють: осипний схил, осипний лоток, конус осипу. Біля підніжжя формуються колювіальні, погано відсортовані матеріали.
Осипний схил складений відслоненими породами, які зазнають фізичного вивітрювання. Продукти вивітрювання – щебінь, жорства, рухаючись униз схилу, механічно впливає на поверхню схилу і утворює у ньому жолоби – осипні лотки глибиною 1 – 2 м при ширині у декілька метрів. У нижній частині денудаційних ділянок схилів жолоби об’єднуються у більш великі улоговини (балки), ширина яких може досягати десятків метрів. Талі і дощові води ще більше поглиблюють жолоби, розчленяють денудаційну частину схилів, бровка схилу стає фестончатою (рис. 3.3).
Рух уламків на осипних схилах продовжується до того часу, поки ухили поверхні не стануть менше кута природного відкосу. З того часу починається акумуляція уламків. Формується конус осипу. Осипні конуси можуть поєднуватися один з одним. До них приєднується грубоуламковий обвальний матеріал. З часом утворюється шлейф з великих та дрібних уламків породи. Формується колювій (colluvio – скупчення), який характеризується погано відсортованим матеріалом.
Рис. 3.3 Осипні схили.
3 Зсувні схили. При зсуванні відбувається переміщення великих блоків порід. Зсув стається у випадку, якщо водопроникні породи підстеляються прошарком водотривкіх порід (глин), які є поверхнею сковзання. Виникають зсуви на крутих схилах (≥15°).
4 Соліфлюкційні схили. На території з сезоним промерзанням поверхні грунту і в областях з вічною мерзлотою розповсюджені соліфлюкційні схили, які виникають у прошарку сезонного промерзання і відтаювання. Цей грунт стає водонасиченим і може текти. Соліфлюкційна течія може виникати на схилах >2 – 3°.
5 Дефлюкційні схили – виникають в гумідних областях, в результаті пластичного руху у вигляді повільного видавлювання слабко зволожених грунтових мас під родючим грунтом.
6 Делювіальні схили – схили, на яких переміщення вниз по схилу проходить в результаті стоку дощових і талих вод. Біля підніжжя схилів утворюється – делювій (d).