2.3 Рельєфоутворююча роль землетрусів
Геоморфологічна роль землетрусів полягає в утворенні тріщин, в зміщенні блоків земної кори за тріщинами у вертикальних і горизонтальних напрямках. Утворюються структури типу грабенів, які виражені у рельєфі у вигляді негативних форм, можуть утворюватися специфічні позитивні форми, а також деформації типу складчастих порушень. Важливу роль грають процеси, які викликані землетрусами: обвали, осипи, а в дуже зволожених породах – зсуви (рис.2.6), опливини. Часто при землетрусах на крутих схилах починає рухатися увесь накопичений на них пухкий матеріал (рис. 2.7), який формує біля підніжжя потужні осипні шлейфи. Пухкий матеріал, накопичений у підніжжі схилів гір, у долинах річок і тимчасових потоків – джерело для виникнення селів.
Під впливом моретрясінь переміщуються великі маси пухких, насичених водою донних відкладів. Вони утворюють цунамі, які місцями суттєво впливають на морфологію морського узбережжя.
Високою сейсмічністю характеризується середземноморський пояс складчастих споруд від Гібралтару до Малайського архіпелагу і переферійної частини Тихого океану, а також середньо океанічні хребти, область Західно-Африканської системи розломів. Землетрясіння існують в тих областях, де зосереджена більша частина існуючих і згаслих вулканів.
Рис. 2.6 Зсув у Ла Кончиті (Каліфорнія, США) у 1995 році в результаті
землетруса
2.7 Сходження матеріалу з гір
Під час Біловодського землетрусу (1885, Киргизстан) в результаті вертикальних переміщень блоків земної кори утворилися уступи висотою до 2,5 м. При землетрусі у Португалії (1775) набережна м. Лісабону миттєво пішла під воду і на її місці глибина заливу становила 200 м. Під час землетрусу у Японії (1923) одна частина заливу Сагамі (на південь від м. Токіо) площею біля 150 км2 швидко піднялася на 200 – 250 м, а інша опустилась на 150 – 200 м.
3 Екзогенні процеси і рельєф
3.1 Вивітрювання і рельєфоутворення
Сукупність процесів руйнації і хімічні змінення гірських порід в умовах земної поверхні або поблизу неї під впливом атмосфери, води і ор-
ганізмів називається вивітрюванням. Цей процес є початковим етапом будь-якого екзогенного процесу.
Фізичне вивітрювання – руйнація гірських порід, яка не супроводжується хімічними змінами їх складу. Існує температурне і механічне вивітрювання (рис. 3.1).
А) Температурне вивітрювання – проходить без участі зовнішнього механічного впливу і зумовлено зміною температури. Його інтенсивність залежить від складу гірських порід, будови, тріщинуватості тощо.
Б) Механічне вивітрювання – проходить при замерзанні води у тріщинах і порах гірської породи, кристалізуванні солей при випаровуванні води. Відокремлюють морозне вивітрювання.
В результаті фізичного вивітрювання компактні породи розпадаються на гострі уламки, утворюється матеріал, з якого формуються осадові уламкові породи: брили →щебінь→жорства→пісок.
Хімічне вивітрювання – результат взаємодії гірських порід зовнішньої частини літосфери з хімічно активними елементами атмосфери, гідросфери. Зміна гірських порід проходить в результаті розчинення, гідратації, окислення, гідролізу. Утворюються розчинні і дрібнодисперсні продукти вивітрювання.
Сукупність залишкових (незсунених) продуктів звітрювання називають корою вивітрювання. Кора буває:
уламкова (хімічно незмінені уламки гірської породи);
А
Б
Рис. 3.1 Результати фізичного вивітрювання: А – камінь-верблюд; Б – камінь-черепаха з Киберевської долини (Росія).
гідрослюдиста (слабко хімічно змінена материнська гірська порода), вже має глинясті мінерали – гідрослюди, які утворилися з польових шпатів та слюд);
монтморилонітова кора – є глибокі хімічні зміни первинних мінералів);
каолінітова;
червоноземна;
латеритна.
Останні два типа кори вивітрювання – це результат повної зміни материнських порід.
Вивітрювання не утворює будь-яких специфічних форм рельєфу, але готує матеріал, який може пересуватися іншими екзогенними агентами.