3.4 Карст і карстові форми рельєфу
Під терміном «карст» розуміють сукупність специфічних форм рельєфу і особливостей наземної і підземної гідрографії, яка відповідає деяким областям, складеним розчинними гірськими породами (галіт, гіпс, вапняк, доломіт).
При карстових процесах породи розчиняються під дією атмосферних, підземних, а в деяких випадках і морських вод.
Головна умова розчинення вапняка – достатня кількість розчиненого СО2 у воді, тоді вода стає хімічно агресивною.
Інші умови:
рельєф – на пологих схилах виникають різноманітніші карстові утворення, ніж на крутих схилах;
чистота та потужність вапняків – чим чистіша та потужніша товща, тим швидше йде процес карстоутворення;
структура породи – великоуламкові або вапняк-черепашник карстуються значно менше, ніж однорідні дрібнозернисті;
клімат: температурний режим, кількість і характер опадів тощо;
тріщинуватість порід.
Залежно від того чи перекриваються зверху породи що карстуються іншими, вирізняють голий або покритий карст.
Якщо карст утворюється під дією поверхневих вод, то це поверхневий карст, якщо за рахунок підземних вод – підземний карст.
Поверхневі карстові форми
Простішими карстовими формами є – кари і карові поля (система вузьких жолобків глибиною до 3 м, шириною до 1,5 м, які розділені гребінцями). Якщо кари займають великі площі, то утворюються карові поля.
Карстові воронки виникають в тріщинуватих вапняках. Дощова вода розчиняє стінки тріщин, утворюючи западини, які мають форму воронки, та поглинаючим отвором – понором.
Я кщо стінки понорів продовжують розчинятися, то канал стає достатньо великим і перетворюється у природний колодязь або природну шахту. Карстові шахти і колодязі часто досягають дуже великої глибини (декілько десятків або сотен метрів). Одна з таких шахт знаходиться у Піренеях (П’єр-Сен-Мартен) досягає глибини 1332 м, ще одна – Сніжна – знаходиться на Кавказі – 1370 м. Загальний напрямок шахт близький до вертикальних, але окремі частини шахти можуть бути майже горизонтальними або нахиленими. Шахти часто утворюються на перетині декель-
кох систем тріщинуватості. При подальшому розчинені стінок шахти можуть перетворитися у достатньо широкі підземні ходи та печери.
При розширенні та об’єднані карстових воронок виникають котловини і поля. Це великі замкнуті депресії площею до 300 – 400 км2 з пласким дном та крутими схилами.
Підземні карстові форми
Карстові колодязі і шахти – перехідні форми від поверхневого до глибинного карсту. Типові форми останнього – печери (рис. 3.12). На стелях та днищі печер розвинуті натічні карбонатні форми – сталактити і сталагміти, які при зливанні утворюють колони (сталагнати).
Рис. 3.12 Карстова печера
3.5 Суфозія і термокарст
Зустрічаються процеси і форми рельєфу, які зовнішньо дуже схожі на карст. Це глинистий карст і термокарст.
Глинистий карст зустрічається в аридних країнах, в районах, які складені сильно карбонатнами глинами, суглинками і лесами.
Перенесення розчиненого матеріалу тріщинами поєднується з механічним перенесенням глинистих часток – суфозією, яка веде до утворення просадових западин – блюдців. В сильно карбонатних суглинках і глинах виникають глибокі підземні ходи, які нагадують карст. Ці утворення називають глинистим карстом.
При термокарсті утворюються різні провальні і просадкові форми, але вони пов’язані з таненням льоду або мерзлих порід в областях розповсюдження мерзлоти.