4. Складові облікової політики: об’єкти та елементи

Складовими (аспектами) облікової політики в Україні є:

1) теоретичні засади бухгалтерського обліку – базуються на загальнонаукових основах бухгалтерського обліку та основних законодавчих актах, що регулюють діяльність в цій сфері; також включають в себе основні принципи, дотримання яких є основою відображення в обліку господарських операцій.

2) методика – це сукупність методів та критеріїв оцінки, що регламентують облік основних засобів та малоцінних необоротних активів, запасів, фінансових інвестицій, розрахунків, забезпечень, доходів та витрат.

3) практика – включає в себе безпосереднє ведення обліку на вищеперерахованих ділянках шляхом реєстрації в первинних документах та їх обробки; відображення господарських операцій згідно діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку; організація внутрішнього контролю та взаємодії бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб’єкта [¹³].

Також вчені у своїх дослідженнях узагальнюють представлені аспекти виділяючи:

– методичний і організаційний [¹⁴, с. 257-248; ¹⁵, с. 106-107; ¹⁶, с. 25];

– організаційно-технічний і методичний [¹⁷, с. 363-364; ¹⁸, с. 12; ¹⁹];

– методичний, технічний і організаційний [²⁰, с. 70; ²¹, с. 308].

Розділом ІІІ «Організація та ведення бухгалтерського обліку» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як право підприємства проголошується самостійне встановлення облікової політики, одночасно із визначенням форми організації бухгалтерського обліку; розробкою системи управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій; встановленням правил документообороту і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику» чітко встановлено перелік елементів облікової політик, що мають бути відображені у розпорядчому документі про облікову політику; відповідно до зазначених науковцями аспектів облікової політики усі вони відносяться до методичного аспекту [²²], аналогічна інформація щодо складових облікової політики наводиться у інших нормативно-правових актах [²³].

Таким чином, облікова політика підприємства є частиною організації обліку та не повинна включати в себе: вибір форми організації обліку; системи регістрів обліку; розробку графіку документообороту, посадових інструкцій та плану проведення інвентаризацій.

Щодо об’єктів та елементів облікової політики автор поділяє позицію М. С. Пушкаря та М. Т. Щирби [²⁴, с. 63], Т. В. Барановської [²⁵, с. 19-21]. Об’єктом облікової політики підприємства є об’єкт обліку, щодо якого нормативно-правовими документами передбачено альтернативні варіанти обліку. Елемент облікової політики – це конкретно обраний або самостійно розроблений підприємством виходячи з умов і специфіки його діяльності спосіб (прийом) або процедура обліку конкретного об’єкта облікової політики.

Облікові оцінки – це різновид елементів політики, що встановлюються підприємством самостійно у межах чинного законодавства та мають, зазвичай, числовий вираз (наприклад, тривалість операційного циклу, межа суттєвості при складанні звітності, ліквідаційна вартість основних засобів).

П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» до облікових оцінок відносить попередні оцінки, які використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.