- •Кафедра Економіки, інформатикі та кінезіології
- •Економічна теорія як наука.Предмет і метод пізнання.
- •2. Функції економічної теорії.
- •Категорії і закони – стрижень економічної теорії.
- •4. Методологія курсу.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Кафедра Економіки , інформатикі та кінезіології
- •Рушійні сили та фактори виробництва
- •Форми суспільного господарства. Товарна організація виробництва.
- •1.Форми суспільного господарства. Товарне виробництво.
- •3. Визначення суспільної вартості товару.
- •4. Основні теорії вартості.
- •Гроші, їх походження та функції
- •Фінансові заходи:
- •Функції ринку вринковій економіці
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Кафедра Економіки , інформатикі та кінезіології
- •Механізм саморегулювання ринкової економіки.Попит та пропозиція та їх роль в ринковій економіці.
- •1. Завдання та елементи механізму саморегулювання ринкової економіки (ре).
- •2. Суть попиту та пропозиції. Закон попиту та пропозиції.
- •§1Б. Пропозиція
- •§ 2. Ринкова рівновага.
- •§ 3. Цінова еластичність.
- •Підприємництво та його організаійні форми. Види підприємств.
- •1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.
- •Класифікація підприємств:
- •2. Витрати виробництва.
- •3. Дохід підприємства.
- •2. Дипресія.
- •3.Пожвавлення.
- •Еволюція та суть економічних функцій сучасної держави.
- •2. Забезпечення ефективності економіки.
- •3. Соціальна справедливість та її гарантії.
- •Стабільність економіки.
- •Фінансово – кредитна система
- •Фінансова система.
- •4.Кредитна система. Банки.
- •Суть світової системи господарства.
- •Проте всі країни світу взаємозв’язані, взаємозалежні одна від одної і становлять єдину систему світового господарства. Її історія пройшла кілька етапів розвиту:
- •Економічні відносини у світовій системі господарства.
- •Міжнародні-кредитні та валютно-фінансові відносини.
- •Економічні аспекти глобальних проблем.
3. Визначення суспільної вартості товару.
Для того, щоб продати товар треба знати його ринкову вартість.
Загалом розрізняють індивідуальну та суспільну вартість товару.
Індивідуальна вартість – вартість окремого товаровиробника. Ця вартість у кожного є різна. Проте на ринку однорідний товар повинен продаватися приблизно за однією вартістю – суспільною.
Суспільна вартість – вартість, за якою товар продається на ринку.
Вона визначається суспільними затратами праці.
Суспільні затрати праці – затрати в середніх умовах виробництва, при середньому рівні розвитку техніки, середній кваліфікації працівників, середній продуктивності та інтенсивності праці.
Кожен етап розвитку виробництва має свій середній рівень: ручна праця, машина праця, автоматизована праця. В Україні зараз є комплексно-механізована і частково-автоматизоване виробництво.
В середніх умовах, як правило, працює більшість виробників. Вони поставляють на ринок більшість продукції і визначають суспільну вартість товару, яка рівняється на основну масу виробників.
Суспільна вартість
Групи виробників |
Кількість продукції, % |
Вартість, індивідуальна |
Суспільна вартість |
Додатковий прибуток |
1 |
20 |
100 |
120 |
+20 |
1 |
30 |
140 |
120 |
- 20 |
3 |
50 |
120 |
120 |
0 |
Із прикладу видно, що найбільша кількість товару випускає третя група, яка працює в середніх умовах виробництва. Вона ж і визначає суспільну вартість товару. Перша група, в якої індивідуальна вартість менша від суспільної одержує додатковий прибуток; ті виробники, в кого індивідуальна вартість вища – банкрутують.
Продаж товарів за суспільною вартістю є основною вимогою закону вартості, під яку підлаштовуються всі виробники, намагаючись вкластися у суспільну вартість. Вони намагаються скорочувати свої витрати шляхом запровадження нової техніки, кращої організації виробництва, підвищення професійного рівня працівників і, як наслідок – зниження собівартості і підвищення якості продукту. Таким чином, закон вартості є стимулом НТР.
Фактори, які впливають на величину вартості товару:
1) продуктивність праці – вимірюється кількістю виробленої продукції за одиницю часу. Якщо випуск збільшується при незмінних затратах живої праці (нова техніка, організація праці, підвищення кваліфікації), це означає підвищення продуктивності праці. Оскільки затрати праці не збільшуються, а кількість продукції зростає, то вартість одиниці продукції зменшується.
2) інтенсивність праці – вимірюється затратами праці за одиницю часу (напр. швидше запущений конвеєр – з 5 км / год до 7 км / год). Інтенсивність веде до збільшення вартості продукту.
Між інтенсивністю і продуктивністю праці немає чіткої межі. Інтенсивність, якщо вона стає загальною нормою перетворюється у продуктивність праці (як, напр., спортивний рекорд).
складність праці. Розрізняють працю:
а) просту – яка не потребує спеціальної підготовки (напр. вантажник). Вона створює невисоку вартість.
б) складна потребує спеціальної підготовки і створює високу вартість (вчитель, інженер, адвокат).