2. Витрати виробництва.

Процес виробництва завжди пов’язаний з певними витратами (сировина, обладнання, робоча сила)

• Те чого коштує підприємству виробництво товарів, називають витратами виробництва.

Витрати повинні відшкодовуватись. Тому їх треба вираховувати. Тому:

• витрати – це частина вартості товару яка відшкодовується і використовується на продовження виробництва.

Витрати виробництва (ВВ) включають засоби виробництва і робочу силу:

ВВ = ЗВ + РС

Класифікація витрат:

По відношенню до підприємства:

а) зовнішні або явні витрати, тобто такі, які пов’язані із придбанням ресурсів;

б) внутрішні або неявні витрати, пов’язані із використанням ресурсів які вже є на підприємстві ( наявна техніка, запаси сировини, працююча робоча сила ).

У зв’язку з діяльністю підприємства:

а) постійні витрати, які не залежать від роботи підприємства (оренда, комунальні послуги, телефонізація);

б) змінні витрати, ті які змінюються залежно від маштабів виробництва (додаткова сировина, додаткова робоча сила).

Сума постійних і змінних витрат становить сукупні або загальні витрати.

Витрати на одиницю продукції становлять середні витрати. Вони розраховуються діленням загальних витрат на випущену продукцію.

СВ = ЗВ : ВП

Витрати на одиницю продукції, виражені в грошах називають собівартістю. Собівартість – це нижня межа ціни товару, без якої неможливо продовжувати виробництво.

3. Дохід підприємства.

В результаті виробничої діяльності підприємство одержує дохід, виручку від реалізації продукції або суму цін проданих товарів. Ціна або дохід – включає в себе вартість, засобів виробництва, робочу силу і прибуток.

Ц = Д = ЗВ + РС + П

Розподіл доходів:

• засоби виробництва становлять витрати підприємства і повертаються до нього або до підприємця після реалізації продукції;

• частина вартості товару, яка являє собою вартість робочої сили відходить найманим працівникам у вигляді заробітної плати;

• прибуток – різниця між виручкою і затратами. Це чистий дохід підприємця на його вкладений капітал.

Оскільки вартість засобів виробництва це тільки поверненьо попередніх вкладених коштів, то вони не являють собою чистий дохід.

Чистим доходом або новоствореною вартістю є зарплата і прибуток:

а) Прибуток – це різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і собівартістю.

Розрізняють валовий і чистий прибуток.

Валовий – це той, який одержується одразу після реалізації продукції і відрахування витрат.

Чистий прибуток – та частина прибутку, яка залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Чистий прибуток використовується:

1. на розширенні модернізацію виробництва;

2. на стимулювання працівників ( премії, доплати );

3. на утримання соціальної сфери ( житло, дитячі садки );

4. виплата дивідендів.

б) Заробітна плата – якщо підприємець вкладає капітал, то на нього він одержує прибуток. Робітник вкладає свою робочу силу та працю і одержує свою частку доходів у вигляді заробітної плати.

Якщо він володіє акціями, то може отримати додатковий дохід у вигляді дивіденда.

Заробітна плата – це складна економічна категорія яка включає в себе ряд факторів (елементів):

• вартість і ціна робочої сили;

• ціна праці;

• попит і пропозиція на ринку праці;

• залежить від загального рівня розвитку виробництва і рівня життя в кожній окремій країні;

Вартість робочої сили . Робоча сила є таким же товаром, як і всі інші, вона має власну вартість і споживчу вартість. Вартість товару – це вкладена в нього праця. Для того, щоб виростити, виховати, робочу силу, забезпечити її повсякденне існування, необхідні затрати праці всього суспільства. Тому вартість робочої сили - це вкладена в неї суспільна праця.

Вартість робочої сили включає такі складові:

1. Вартість засобів існування робітника, його здатність постійно працювати. Сюди входить набір засобів існування (їжа, одяг, житло);

2. Вартість засобів існування сім’ї (робітник повинен виховати собі нову зміну, нову робочу силу). Для цього потрібно утримувати сім’ю;

3. Задоволення культурних духовних, соціальних потреб людини;

4. вартість освіти, одержання професії і кваліфікації.

Останнім часом цей фактор є найважливішим. У вартості робочої сили. Кваліфікована робоча сила дорожча ніж некваліфікована.

Ціна праці – це споживна вартість робочої сили для роботодавця, який наймає її з тим, щоб вона на нього працювала, створювала для нього вартість і додаткову вартість або прибуток.

Попит і пропозиція робочої сили – оскільки робоча сила продається на ринку праці, то її ціна, тобто заробітна плата, формується під впливом попиту і пропозиції. Якщо надмірна пропозиція, то зростає безробіття і заробітна плата падає і навпаки – при високому попиті на робочу силу зарплата зростає. Наприклад: у США завжди існувала нестача робочої сили і зарплата була вищою ніж в інших регіонах. Це приваблювало сюди емігрантів.

За рівень заробітної плати точилася постійна і тривала боротьба, яка закінчилась тим, що сформувалися відповідні протидіючі монопольні організації робітників – профспілки, які протистоять монополістам роботодавцям. Між ними укладаються трудові угоди, в яких захищені права найманих робітників.

Загальний рівень розвитку виробництва і життя країни. Оскільки заробітна плата є формою розподілу доходів і вироблених суспільних благ, то вона не може бути вищою, ніж сукупний суспільний продукт країни. Це пояснює те, чому за однакову працю в різних країнах виплачують різну заробітну плату.

Отже, заробітна плата – це вартість та ціна робочої сили з врахуванням попиту і пропозиції на ринку праці, а також форма розподілу суспільних благ відповідно до вкладеної праці у суспільне виробництво.

Види заробітної плати:

• основна – це плата по встановленій тарифній ставці або посадовому окладу. Вона виплачується із фонду заробітної плати і належить до витрат;

• додаткова – включає премії, дивіденди, надбавки, які одержує працівник крім основної заробітної плати;

• номінальна – плата по тарифній ставці або окладу, це та сума грошей, яку одержує працівник за свою працю;

• реальна – це те, що можна купити за номінальну заробітну плату. Вона залежить від податків, цін, темпів інфляції. Реальна заробітна плата часто не співпадає з номінальною, особливо коли швидко зростає інфляція.

Основні форми заробітної плати:

1. індивідуальна:

а) по часова;

б) відрядна або поштучна;

в) змішана.

2) колективна.

По часова – зарплата виплачується за пропрацьований час. Історично це перша форма зарплати, яка виплачувалася тоді, коли результати виробництва залежали тільки від людини (ручна праця) і тривалості робочого дня (10-12-14 год/добу).

Відрядна - зарплата виплачується за кількість виробленої продукції. Почала переважати в період механізованого виробництва праці і неможливості далі продовжувати робочий день.

Змішана – яка враховує і тривалість робочого дня і випуск продукції. Кожна форма зарплати має свої різновиди або системи:

• почасово – преміальна;

• почасово – прогресивна, коли понадчасова праця оплачується в більших розмірах;

• відрядно – преміальна;

• відрядно – прогресивна (наднормова продукція по більших розцінках);

• відрядно – регресивна, наднормова продукція за меншими розцінками.

В ринкових країнах напрацьовано багато різних систем заробітної плати, які покликані як найбільше інтнсифіксувати працю і збільшувати випуск продукції:

- система аналітичної оцінки робочих місць, враховує до 12-14 розрядів (в Україні 6-7 робочих розрядів) і понад 100 показників відношення до роботи (пропуски, запізнення, економія матеріалів, швидке виконання). Заробітна плата виплачується кожному індивідуально (раніше в конвертах, зараз в чеках);

- преміювальні системи які базуються на системах заохочень і покарань (штрафів) за різні показники у роботі;

- система участі у прибутках, коли всі працівники володіють акціями своєї фірми, і це змушує їх активніше працювати;

- система пожиттєвого найму, за якою для молодих, починаючих працівників встановлюється мінімальна зарплата, яка систематично підвищується з набуттям стажу, найвищою вона є перед виходом на пенсію. У зарплату і пенсійні виплати враховується до фірми (відмова від вихідних, відпусток, участь у заходах, святах ). Якщо працівники переходить на іншу фірму в нього розмір зарплат починається знову з мінімальної.

Колективна – це різні форми акордної оплати праці. Зарплата тут виплачується разом (на бригаду, колектив) за виконану роботу в кінці:

• акордно-преміальна;

• акордно-прогресивна (додаткові показники в роботі).

Функції заробітної плати:

Зарплата – це не тільки вартість і ціна робочої сили і форма розподілу. Вона виконує ряд важливих суспільно-економічних функцій:

1. Відтворююча функція – заробітна плата, повинна бути така, щоб вона відтворювала щоденну здатність людини до праці, а також відтворювала робочу сили в поколіннях (виховання дітей).

В АКС ця функція не виконувалась тому що ніхто не рахував вартість робочої сили, яка взагалі не вважається товаром. Оскільки всі громадяни були власниками засобів виробництва, і одночасно працівниками, вони не могли продавати робочу силу самі собі.

2) Стимулююча функція – заробітна плата повинна стимулювати працівників до якісної праці. В АКС ця вимога не виконувалась, оскільки панував зрівняльний принцип оплати праці, що не стимулювало працівників до самовіддачі.

3) Соціальна функція - заробітна плата повинна забезпечити певні умови і рівень життя, а також купівельну спроможність громадян.

4) Регулююча функція – оплата праці, як правило, вища у передових галузях виробництва, що сприяє притоку в них робочої сили, а це означає саморегулювання виробництва.

Крім того, що заробітна плата регулює суспільне виробництво, держава, в свою чергу, регулює заробітну плату, це:

• нормування і тарифікація заробітної плати. Держава установлює науково обгрунтовані норми праці на певні види робіт, на кількість працівників;

• встановлення мінімально рівня заробітної плати, нижче, якого не можна оплачувати;

• індексація заробітної плати, її періодичний перегляд відповідно до темпів інфляції і зміни цін.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Національна економіка.Національний продукт. і національний дохід

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц.Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Особливості відтворення на різні суспільства.

а) відтворення факторів виробництва;

б) пропорційність та рівновага в національній економіці.

2. Циклічний характер виробництва:

а) економічна криза над виробництвом;

б) особливості економічної кризи в Україні.

3. Результати національного виробництва та їх підрахунок:

а) ВНП

б) НД

в) НБ

І. Відтворення – безперервний процес виробництва, просте відтворення виробництва в низмінних розмірах. Розширене – відтворення в розмірах .

Розрізняють :

• Індивідуальне – це відтворення в межах окремого підприємства, воно розглядає тільки повторення самого процесу виробництва оскільки всі інші рухи товару знаходяться поза його межами.

• При суспільному відтворенні – розглядається весь процес суспільного виробництва і взаємозв’язку і взаємодії всіх його стадій або фаз:

- виробництво,

- розподіл,

- обмін і споживання.

Процес суспільного відтворення залежить нетільки від виробництва, а й від роботи всіх інших стадій.

а) Фактори виробництва:

Для нормального суспільного відтворення важливо не тільки щоб працювали всі ланки суспільного виробництва, а й щоб відтворювалися фактори виробництва: землі, праці, капіталу.

Їх відтворення мають свої особливості :

1) капітал - це створені людьми засоби праці (машини, верстати, обладнання). Їх відтворення залежить від нормальної роботи відповідних галузей, функціонування засобів виробництваможе регулюватися з допомогою норми амортизації, яка повинна бути оптимальна. Якщо норма амортизації занижена це сповільнює відтворення техніки. Якщо норма амортизації завищена, це підвищує собівартість і ціни продукції, а значить сповільнює її реалізацію й зрештою сповільнює відтворення загалом.

2) робоча сила або праця - це робоча сила задіяна у виробництві, її відтворення має свою спицифіку, воно включає:

• підтримку робочої сили у постійному працездатному стані, тобто забезпечення її всім необхідним для існування (їжа, одяг, житло).

• демографічна політика держави яка включає регулювання рівня народжуваності і смертності, забезпечує здоров’я, що досягається відповідною системою медичного обслуговування.

• загальна освіта і професійна підготовка робочої сили.

З) земля або природні умови - їх відтворення неозначає відновлення, оскільки природні ресурси невідновлюються, їх можна тільки економно, раціонально споживати і по можливості здійснювати рекреацію. Це передбачає застосування технологій, які забезпечують мінімальне забруднення, технологій замкнутого і повторного циклу.

В СРСР коефіцієнт корисної дії (ККД) природних ресурсів становив Х до 2 %, в розвинутих країнах до 100 % і більше.

б ) Пропорційність та рівновага.

Важливою умовою відтворенняє не тільки відтворення факторів виробництва, а й збереження пропорцій народного господарства (між промисловістю і сільським господарством). Узагальнюючим показником пропорційності між сукупними доходами.

Сукупні доходи:

• зарплата найманих працівників;

• прибуток пацієнтів;

• позичковий;

• решта землевласників і сільськогосподарських виробників;

• доходи держави експорт товарів.

Сукупні доходи перетворюються в сукупні витрати:

1. споживчі витрати всіх верств населення;

2. інвестиції, або капіталовкладення у виробництво;

З. державні витрати - це імпорт.

Сукупні доходи- це результат виробництва.

Сукупні витрати належать до сфери споживання, тобто пропорційність доходів і витрат на ділі означає пропорційність між виробництвом і споживанням.

ІІ. На практиці між виробництвом і споживанням незавжди буває пропорційність внаслідок ефекту ексилераторав, або тенденції випередження, пропозиції над попитом виникає надвиробництво товарів, яке періодично повторюється. На практиці суспільне виробництво має циклічний характер, тобто періоди піднесень змінюються періодами спадів. Час від піднесення до піднесення, або від спаду до спаду називається економічним циклом. За Самуельсоном економічний цикл включає дві фази :

1.Розширення виробництва.

2.Звуження, або стиснення виробництва.

Ми виділяємо чотири фази :

1) піднесення;

2) криза, або спад виробництва (божевільне);

3) депресія, або застій;

4) пожвавлення;

5) піднесення;

У ринковій економіці криза відбувається внаслідок надвиробництва товарів і називається кризи надвиробництва.

Вперше такі кризи виникають у першій тритині ХІХ століття (1825 року). Коли перемагає машинне виробництво і різко змінюється продуктивність праці і випуск продукції. Спочатку вони повторюються через кожних 9-11 років, потім 7-8 років, тепер 4-5 років. Найбільша світова економічна криза і остання відбулася 1929 –1933 років ХХ ст., 1929-1939 роки у США, називається вона велика економічна дипресія виробництво зменшилось на 50 %.

Фази економічного циклу:

1.Криза, або спад виробництва.

Починається із надмірного виробництва та товарів і сповільненого їх збуту. У відповідь виробництво починає скорочуватися, банкрутувати підприємства, збільшується безробіття. Для того, щоб вижити починається погоня за коштами. Перш за все підприємці забирають свої вклади з банків. Оскільки капіткал банку складається в основному із вкладів, то банкти теж банкрутують називається крахи банків.

Для дальшого виживання підприємцям потрібні додаткові гроші, або кридити. У зв’язку з великим попитом на них різко підноситься банківський відсоток, це в свою чергу ускладнює державні кредити і виживання підприємств.

Загальні назви кризи:

• затоварення торгівлі;

• скорочення виробництва;

• руйнування кридитної системи;

• зростання безробіття;

• загальне зниження життєвого рівня.