5.1.5. Прийоми ефективного субординац³йно-рольового педагог³чного сп³лкування

Субординац³йно-рольова взаºмод³я у соц³ально-педагог³чн³й ситуац³¿ в³дбуваºться трьома способами:

- кожна конкретна педагог³чна ситуац³я маº р³зний вплив на р³зних ос³б. Кожен реагуº на не¿ так, як в³н ¿¿ розум³º: учень вважаº, що вчитель повинен його навчити, а вчитель, - що учень сам повинен докласти максимальн³ зусилля для отримання знань;

- кожна соц³ально-педагог³чна ситуац³я, яка спричинюº т³ чи ³нш³ взаºмод³¿, зумовлена власним вибором учителя й учня. Наприклад, учитель, який обираº кер³вництво певним класом, водночас вибираº ³ специф³чний наб³р вплив³в, як³ оч³куоть його в майбутньому з боку учн³в; учитель й учн³ сам³ соб³ створюють власн³ педагог³чн³ ситуац³¿.

Психологи стверджують, що люди отримують в³д ³нших те, чого в³д них оч³кують. Наприклад, думка вчителя про те, що на "тр³йочника" не варто витрачати даремно час, з нього ³ так н³чого путнього не вийде, спровокуº в учня негативне ставлення до навчання. Тут важливо пам'ятати про такий феномен, як "авансування дов³рою". Дати учню шанс "п³дтягнутися", вселити в нього в³ру у власн³ сили. Але, якщо сприймати учня як невиправного, нездатного, незд³бного, то, зрештою, в³н таким ³ стане.

Учитель здатний легко прощати т³льки свою провину, але не провини учн³в. Свою, наприклад, можна пояснити ситуац³ºю, що склалася ("не вистарчило часу", захвор³в", "автобус сп³знився" тощо). Але неприºмну для нього повед³нку учня схильний розглядати як в³льний виб³р "аморально¿", "л³ниво¿", "недисципл³новано¿" особи. ² н³як³ докази тут не допоможуть.

Досл³дники ц³º¿ проблеми наст³йливо радять учителям пояснювати неадекватну повед³нку учня ситуац³ºю, що склалася. Це буде сприяти виникненню м³ж ними порозум³ння й симпат³¿.

Отже, рольова повед³нка вчителя й учня як ос³б високого й низького статус³в залежить в³д ¿хн³х оч³кувань, навичок ³ переконань.

Для покращення субординац³йно-рольових взаºмов³дносин спец³ал³сти рекомендують дек³лька прийом³в.

Прийом перший - пом³нятися ролями.

Наприклад, учитель пропонуº учню поставити себе на його м³сце. ² кожен ³з них намагаºться довести свою правоту, але вже з позиц³¿ опонента.

Прийом другий - обм³нятися розум³нням ³дей, потреб, проблем статусно-рольового партнера по сп³лкуванню.

Наприклад, учитель ³ учень по черз³ переказують точку зору один одного до тих п³р, поки цей переказ не буде адекватним. ² т³льки п³сля цього висловлюють власну думку.

Прийом трет³й - призупинити розмову ³ спробувати по черз³ в³дтворити почуття ³ розум³ння статусно-рольового партнера по сп³лкуванню.

Наприклад, ситуац³я, коли учень розпочав ³з учителем суперечку з приводу несправедливо, на його думку, занижено¿ п³дсумково¿ оц³нки.

Учитель: "Почекай, будь ласка. Давай, перш н³ж продовжити нашу розмову, спробуºмо перепов³сти один одному: ти розкажеш, що, на твою думку, повинен сприймати ³ в³дчувати я в ц³й ситуац³¿, а я, навпаки, - що ти".

Учень: "Я думаю, що вам не подобаюсь, що ви не в³рите в мо¿ знання".

Вчитель: "Я люблю вс³х учн³в однаково ³ в³рю, що ти останн³м часом був дуже старанним, що тоб³ прикро отримувати низький бал. Але ж у п³дсумков³й оц³нц³ я мушу врахувати ³ тво¿ пропуски, ³ тво¿ незадов³льн³ оц³нки за весь пер³од навчання".

Отже, вчитель та учн³ º водночас ³ твор³нням, ³ творцями ефективного субординац³йно-рольового педагог³чного сп³лкування.