6.2. Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші.

Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Попит на гоші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші:

1) попит на гроші для трансакцій – індивідууми потребують готівки чи депозитних грошей, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через агрегат М1 і пов’язані з величиною операцій або номінальним ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою відсотка на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

2) попит як на активи – таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття “портфеля”. “Портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (P), реальних доходів (Y), норми відсотка (r). Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так :

M_d = f (P, Y, r).

Аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші узагальнемо таблицею.

Попит на гроші

Показники	Зростання динаміки цін (Р)	Зростання реальних доходів (Y)	Зростання альтернативної вартості збереження грошей (процентна ставка)
Номінільний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит
Реальний попит на гроші	Не змінює попиту на реальні залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит

Із таблиці можна виділити три аспекти попиту на гроші , які вважаються важливим напрямом проведення монетарної політики:

1) зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

2) зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

3) більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Механізм формування пропозиції грошей.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед них макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Пропозиція грошей (M_s) прямо пропорційна грошовій базі (M_h) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

M_s = M_h m/

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей називають ще ланкою підвищеної ефективності або “сильних ” грошей.За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьомузагальний обсяг банківських резервів містить суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це резервна категорія, яка включає також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерна особливість – це те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів М0, М1. Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей залишиться незмінною. Зв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу визначають за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор - це величини множника, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов’язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора: він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальноу кількість грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо) від операцій на відкритому ринку.