3. Креативність і творча особистість
Творча людина – особлива, але її особливість, на відміну від деформованої особистості, полягає в іншому.
КРЕАТИВНІСТЬ (від лат. creatio - створення) - творчі здібності індивіда, що характеризуються готовністю до продукування принципово нових незвичайних ідей, швидкого вирішування проблемних ситуацій.
Кожний з дослідників явища креативності на основі проведених досліджень має свою думку.
Л. Полтавцева відзначила взаємозв’язок темпераменту й творчих здібностей.
С. Бондаренко вважає, що індивід з переважаючою лівопівкульною стратегією мислення повинен бути менш креативним, а з переважаючою правопівкульною стратегією - більше творчим.
Е. Торранс дослідив, що розвиток креативності не визначається генетично, а залежить від культури в якій виховувалася дитина.
У дослідженнях Р. Альберта, Д. Манфілда і М. Рунко були виявлені зв’язки між негармонійними стосунками в сім’ї, психотичністю батьків і високою креативністю дітей. Однак, багато інших дослідників указують на необхідність гармонійних стосунків для розвитку креативності.
Аналіз фактів сімейних відносин дав можливість В. Дружиніну зробити висновок, що для формування креативності необхідні наступні умови:
- відсутність зразка регламентованої поведінки;
- наявність позитивного зразка творчої поведінки;
- створення умов для наслідування творчої поведінки;
- соціальне підкріплення творчої поведінки.
сімейне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а з іншого - до неї пред’являються різні, неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль за поведінкою, де є творчі члени сім’ї і заохочується нестереотипна поведінка, приводить до розвитку креативності в дитини.
Отже, розвиток креативності здійснюється різними способами, а особливо ефективний вплив на її формування у дошкільному та підлітковому віці.
Зі зростанням рівня креативності підвищуються афективність, агресивність, депресивність, рівень тривожності, дезадаптація.
Таким чином, відзначається, що відхилення у психічному розвитку від загальноприйнятих норм часто супроводжуються видатними здібностями у певних галузях.
4. Геніальність: між нормою і патологією
Геніальність пов’язана зі створенням якісно нових, унікальних створінь, відкриттям раніше незвіданих шляхів творчості. Поняття «геніальність» тісно повязане з поняттям «талант». Талант - це найвищий ступінь здібностей особистості у певній діяльності, а геніальність - це найвищий ступінь проявів здібностей особистості.
Про геніальність говорять, коли досягнення людини становлять якесь масштабне відкриття.. Таких людей за історію цивілізації було не більше 400 чоловік. Проте, геніальність завжди визначалася після смерті генія (наприклад, Ван Гог).
Дослідження свідчать, що діяльність талановитої людини відрізняється принциповою новизною, оригінальністю підходу, але у певній галузі знань, за межі якої вона не виходить. У таких людей відзначається невідповідність між видатними здібностями в професійній діяльності з одного боку, і повною непристосованістю до повсякденного життя - з іншого. Почасти відповідь на це питання дають дослідження американських учених, які визначили так званий «ген геніальності». Він виявляється у людей, які досягли визначних успіхів у різних галузях діяльності, і, як правило, супроводжується «геном шизофренії» (терміни взято в лапки, тому що дослідження не визнані всіма вченими). Каліфорнійські психологи виявляють тісний зв’язок між душевними захворюваннями і творчістю. Вони підкреслюють роль депресії і манії, що супроводжують життєвий шлях багатьох творчих людей. За результатами досліджень західних учених, відсоток геніїв серед людей з діагнозом «аутизм» досягає 20%, а серед так званих «нормальних» людей він не перевищує 0,001%.
Проте деякі автори підкреслюють у своїх дослідженнях, що творчий розвиток по природі своєї базується на здорових психічних процесах.
В суспільстві принято розглядати геніальність як надзвичайний розвиток деяких здібностей, а сам геній розуміється як людина не така як всі (про дітей геніїв говорять, що це діти-індіго, а про дорослу людину генія, що вона живе в своєму світі, неземна). Але вчені пропонують сформулювати об’єктивні ВЛАСТИВОСТІ ГЕНІЯ:
- особливі духовні, моральні й творчі потреби, що значно перевищують рівень, необхідний для повсякденного існування, і становлять основний стимул життя;
- виражена підвищена чутливість до факторів духовного й соціального середовища;
- відчуття свободи морального, духовного, художнього, наукового, спортивного або іншого творчого пошуку як особистої життєвої позиції.
- справжня оригінальність у творчих імпульсах і їх реалізації.
Таким чином, у бурхливому й тривожному житті геніальних людей бувають моменти, коли вони дуже подібні до божевільних, і в психічній діяльності тих і інших є чимало спільних рис, наприклад посилена чутливість, екзальтація, що зміняється апатією, оригінальність естетичних здобутків і здатність до відкриттів, сильна неуважність і схильність до самогубства, нерідке зловживання спиртними напоями, велике марнославство.
Серед геніальних людей були і є божевільні, так само, як і серед божевільних були суб’єкти, у яких хвороба викликала проблиски генія; але вивести із цього висновок, що всі геніальні особистості неодмінно повинні бути божевільними, було б помилкою.
Геніальність проявляється звичайно набагато раніше божевілля, яке переважно досягає максимального розвитку лише після 35 років: виняток - Олександр Македонський був на вершині своєї слави в 20 років, Карл Великий - у 30 років, Бонапарт - у 26.
Божевілля частіше за інші хвороби передається у покоління і посилюється з кожним новим поколінням, а геніальність майже завжди помирає разом з геніальною людиною. Крім того, варто помітити, що вони передаються частіше нащадкам чоловічої, ніж жіночої статі, тоді як божевілля визнає повну рівноправність обох статей.
Між геніальними людьми зустрічаються божевільні, а між божевільними - генії. Але були і є геніальні люди, у яких немає ознак божевілля, за винятком деяких ненормальностей у сфері чутливості. (Гоголь)