Класифікація економіко-математичних моделей
соціально-економічного прогнозування
-
Критерій класифікації
Види моделей
За характером і змістом:
факторні;
структурні;
комбіновані.
За критерієм оптимальності:
мінімізації втрат (ресурсів);
максимізації ефекту (доходу, продукції).
За рівнями агрегування показників:
макроекономічні;
міжгалузеві;
галузеві;
міжрегіональні;
регіональні.
За номенклатурою продукції:
одно продуктові;
багато продуктові.
За фактором часу:
статичні;
динамічні.
За аспектами розвитку національної економіки:
фінансів;
відтворення трудових ресурсів;
відтворення основних фондів;
відтворення екологічних ресурсів.
Будь-яке моделювання є основою для екстраполяції. Справа в тому, що побудова моделей має на меті з'ясувати закономірність розвитку тих чи інших об'єктів та процесів. І якщо модель побудована правильно і адекватно відображає зв'язки та властивості реального об'єкта, то вона може служити основою для екстраполяції, тобто перенесення певних висновків про поведінку моделі на об'єкт. Це і є прогнозування поведінки об'єкта шляхом екстраполяції.
Сутність методів прогнозної екстраполяції полягає у вивченні динаміки зміни економічного явища в перед прогнозному періоді і перенесенні з'ясованої закономірності на певний період майбутнього. Обов'язковою умовою використання методу екстраполяції в прогнозуванні є пізнання і об'єктивне розуміння природи досліджуваного процесу, а також наявність стійких тенденцій в механізмі розвитку.
Найпростішим способом прогнозування є підхід, за яким прогнозна оцінка формується від фактичного досягнутого рівня за допомогою середнього приросту або темпу зростання. Але цей метод має ряд недоліків. По-перше, всі фактичні спостереження є результатом як закономірностей так і випадковостей, отже спиратись на останнє спостереження неправомірно. По-друге, в кожному конкретному випадку немає можливості оцінити правомірність використання середнього приросту. По-третє, даний підхід не дозволяє сформувати інтервал, в який попадає прогнозована величина.
В зв'язку з цим метод екстраполяції не дає точних результатів при довгостроковому прогнозуванні, адже він виходить із минулого та теперішнього, а з часом погрішності нагромаджуються. Позитивні результати метод екстраполяції дає при прогнозуванні перспективи об'єктів на 5-7 років.
У тих випадках, коли бракує інформаційного матеріалу про розвиток об'єкта у минулому, або ж невизначеності формування його певних суттєвих ознак застосовують експертні методи прогнозування. Як уже говорилось, вони побудовані на інформації, отриманій за оцінками експертів.
Серед методів індивідуальної експертної оцінки найпоширенішими є методи "інтерв'ю", аналітичний, метод написання сценарію.
За методом "інтерв'ю" експерт безпосередньо опитує спеціалістів.
Аналітичний метод передбачає всебічний аналіз прогнозованого явища або процесу з підготовкою відповідної записки.
Метод написання сценарію ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого об'єкта за різних умов. Сценарний прогноз - це картина, яка відображає послідовне детальне вирішення завдання, з'ясування можливих перепон, недоліків, з тим щоб вирішити питання про можливе зупинення або завершення робіт по прогнозованому об'єкту. Сценарій, за яким складається прогноз розвитку об'єкта чи процесу повинен включати в себе питання розвитку економіки в цілому, внутрішньої і зовнішньої політики, науки і техніки. Тому сценарії розробляються висококваліфікованими фахівцями відповідного профілю прогнозованого об'єкта. Оскільки за своїм описом сценарій є акумулятором вихідної інформації, то в готовому виді він повинен бути підданий сумлінному аналізу.
Серед колективних методів експертних оцінок виділяють методи колективної експертної оцінки і колективної генерації ідей, метод Дельфі.
Суть методу колективної експертної оцінки полягає в тому, що група укладачів прогнозу уточнює головні напрямки розвитку об'єкта, будує матрицю у якій відображена генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення і розробляє перелік питань для експертів. Експертів опитують з метою отримання відповіді на поставлені питання у вигляді оцінок ймовірного варіанта розвитку подій (найпростішою є таблична форма). Заповнені експертами таблиці використовують для узагальнень думок з кожного запропонованого питання. Остаточну оцінку визначають як її середнє зважене значення.
Метод колективної генерації ідей ("мозкового штурму") передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій учасників "мозкового штурму" щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику). Після критичних зауважень складається перелік практично значимих ідей.
За цим методом прогнозування здійснюється у кілька етапів.
Перший етап - формування групи учасників мозкового штурму. Найбільш продуктивними визнані групи в 10-15 чоловік. Склад групи підбирається цілеспрямовано: по-перше, з осіб приблизно одного рангу, коли учасники знають один одного; по-друге, із осіб різного рангу, якщо учасники не знайомі.
Другий етап - група аналізу складає проблемну записку учасникам мозкового штурму, в якій наводить і описує головні правила ведення "штурму" та проблемну ситуацію.
Третій етап - генерація ідей. Тривалість мозкового штурму пропонується не менше 20 хвилин і не більше 1 години, в залежності від активності учасників. Щоб не "втратити" жодної ідеї, варто вести магнітофонний запис висловлюваних ідей.
Четвертий етап - систематизація ідей. Вона здійснюється у такій послідовності: складається номенклатурний перелік ідей, кожна з ідей формулюється у загальновживаних термінах, визначаються ознаки, за якими ідеї можуть бути об'єднані, ідеї об'єднуються відповідно з прийнятими ознаками в групи, складається перелік ідей за групами.
П'ятий етап - деструктивна оцінка (руйнування) систематизованих ідей. Кожна з ідей піддається всебічній критиці з боку учасників мозкового штурму, розглядається ними тільки під кутом зору перепон на шляху до її реалізації. Особливо цінним є те, що в процесі критики може виникнути контрідея, яка відображає наявні обмеження та висуває пропозиції щодо можливостей ліквідації цих обмежень.
Шостий етап - оцінка критичних зауважень та складання переліку практично значимих ідей.
Одним з найпоширеніших методів експертного прогнозування є метод «Дельфі». Цей метод використовується для визначення та оцінки ймовірності настання тих чи інших подій. Особливість методу "Дельфі" полягає в тому, що в ході проведення процедури експертної оцінки прогнозованого явища учасники експертної групи невідомі один одному. Взаємодія членів групи при заповненні анкет повністю виключається. Автор відповіді може змінити свою думку. Статистична характеристика групової відповіді передбачає обробку одержаних результатів за допомогою ранжування, парного порівняння, послідовного порівняння та безпосередньої оцінки. В результаті складається прогноз, який містить погляд лише більшості експертів.
Результати прогнозів соціально-економічного розвитку використовуються органами законодавчої та виконавчої влади для прийняття конкретних рішень в галузі економічної політики, розробки державних програм та індикативних планів.
Тести
«Науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про
альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану» це:
а) план;
б) прогноз;
в) програма;
г) немає правильної відповіді.
2. Що не належить до основних функцій прогнозування:
а) науковий аналіз процесів і тенденцій;
б) дослідження об’єктивних зв’язків соціально-економічних явищ;
в) поєднання інтересів усіх суб’єктів ринкових відносин;
г) виявлення альтернатив розвитку.
3. До фактографічних методів прогнозування не належить:
а) метод аналогій;
б) матричний;
в) моделювання;
г) екстраполяції.
4. До методів індивідуальної експертної оцінки належать:
а) метод інтерв’ю;
б) аналітичний метод;
в) метод написання сценарію;
г) усі відповіді вірні.
5. Принцип системності ґрунтується на:
а) врахуванні вимог об'єктивних економічних законів, вітчизняного та світового досвіду формування прогнозів;
б) потребі побудови альтернатив у разі передбачення майбутнього розвитку об'єкта прогнозування;
в) експериментальній перевірці щодо точності у визначенні змісту процесів, які прогнозуються;
г) побудові прогнозу на підставі системи методів і моделей.
6. Що не належить до прогнозів в залежності від характеру досліджуваних об’єктів:
а) прогнози первинних факторів виробництва;
б) прогнози споживчого попиту населення;
в) прогнози суспільних потреб;
г) немає правильної відповіді.
7. До соціальних прогнозів не належать:
а) прогнози попиту населення на суспільні товари,
б) прогнози рівня життя населення;
в) прогнози соціального складу суспільства;
г) немає правильної відповіді.
8. Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період розробляється на:
а) три роки;
б) п’ять років;
в) десять років;
г) п'ятнадцять років.
9. Який із поданих методів не є методом прогнозування:
а) фактографічні методи;
б) експертні методи;
в) комбіновані методи;
г) немає правильної відповіді.
10. Найпоширеніший метод експертного прогнозування це:
а) метод «інтерв’ю» ;
б) метод написання сценарію;
в) метод «Дельфі»;
г) аналітичний метод.