5. Система трудового права

(осіб із сімейними обов'язками), неповнолітніх, осіб із зниженою пра­цездатністю. Так, яскравим проявом соціальної функції є комплекс правових заходів щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей певно­го віку. Крім заборони звільнення їх з ініціативи роботодавця, діє обов'язок працевлаштувати їх у випадках повної ліквідації підпри­ємства, установи, організації, та у випадках їх звільнення після закін­чення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата.

Соціальний фактор є визначальним для встановлення переваги в залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із скоро­ченням штату або чисельності. У переліку таких працівників першими вказані сімейні працівники (при наявності двох і більше утриманців) та особи, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заро­бітком (пп. 1, 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП).

шшшшшш^^ 5. Система трудового права

Трудове право як самостійний структурний підрозділ права є сис­темою правових норм, що регулюють відносини із участі у суспільній праці, які утворюють суспільну організацію праці, а також пов'язані з ними наглядово-контрольні й процесуальні відносини. Результатом взаємодії однорідних правових норм є більш складні системні правові утворення — правові інститути, що є наступним, більш високим рівнем системи трудового права.

Система трудового права — це об'єктивно необхідне поєднання норм трудового права з їх одночасним внутрішнім розподілом на взаємопов'язані та взаємодіючі правові інститути, що відображають реально існуючу систему відносин з участі у суспільній праці, а також пов'язані з нею наглядово-контрольні й процесуальні відносини¹.

У визначенні структурних елементів галузі слід виходити із зако­номірностей, сформованих класичною школою трудового права. Чис­ленні правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері тру­дового права, поділяються на дві великі групи. Одна з них поєднує інститути, що визначають принципові підходи до регулювання від­носин у сфері праці, загальний порядок регулювання відносин, і ста-

¹ Див.: Молодцов, М. В. Система советского трудового права и система законода­тельства о труде [Текст] / М. В. Молодцов. - М. : Юрид. лит., 1985. - С. 50.

33

Розділ 1. Предмет, метод, функції та система трудового права України

новить Загальну частину трудового права. Інша група норм регулює окремі сторони суспільних відносин усередині загального масиву від­носин, що становлять предмет трудового права. Вони утворять Особ­ливу частину трудового права.

Загальна частина трудового права складається із положень, що охоп­люють основні засади законодавства про працю — предмет трудового права, сферу його дії, функції, принципи, джерела, суб'єкти соціально-трудових відносин, їх права й обов'язки та ін. Особлива частина охоплює норми, що складають інститути: працевлаштування й зайнятості, трудо­вого договору, робочого часу й часу відпочинку, нормування й оплати праці, дисципліни праці, матеріальної відповідальності, особливостей регулювання праці окремих категорій працівників (неповнолітні, жінки, особи, що поєднують роботу з навчанням), охорони праці, нагляду й конт­ролю за додержанням законодавства про працю, трудових спорів.

Систему трудового права слід відрізняти від системи законодавства про працю як сукупності нормативних правових актів, що регулюють трудові й тісно пов'язані з ними відносини. Система законодавства про працю може не збігатися із системою трудового права, оскільки скла­дається не з об'єктивно існуючих норм права, а зі створених у вста­новленому порядку нормативних актів, які мають свої зовнішні харак­теристики — найменування нормативного акта і його структурних елементів, розподіл на статті, пункти і т. д. Законодавчий масив не має розподілу на загальну й особливу частини, і законодавчі акти можуть систематизуватися, наприклад, за такою ознакою, як юридична сила.

^^^^^ Контрольні питання

1. Охарактеризуйте трудове право як самостійну галузь права..

2. Які суспільні відносини складають предмет трудового пра-

ва?

3. У чому полягають особливості методу трудового права?

; 4. Що таке трудове правовідношення і які властивості йому

характерні?

5. На яких підставах виникають, змінюються і припиняються трудові правовідносини?

6. Які функції виконує трудове право і у чому вони знаходять

прояв?

7. Як трудове право взаємодіє із суміжними галузями права?

8. Що таке система трудового права та яка її структура?

34

Розділ 2 _ -; ^_тш^_{яяшятіш}^_{штяшяшшшш}^ Принципи трудового права

имммам 1. Поняття та значення принципів трудового права

У розумінні принципів права слід виходити із загальнофілософ-ського уявлення про принципи як основоположні категорії, закономір­ності, що діють всюди, завжди та за будь-яких умов.

У загальній теорії права принципами права називають основопо­ложні загальновизнані норми, що виражають властивості права та мають вищу імперативну юридичну силу, тобто виступають як неза­перечні вимоги, що ставляться до учасників суспільних відносин з метою встановлення соціального компромісу. Принципи служать нормативними засадами права, що вміщені у його змісті, виступають орієнтирами його формування, відображають його сутність і основні зв'язки, що реально існують у правовій системі¹.

Інколи принципи права розглядають як відправні ідеї, що виража­ють найважливіші закономірності і підвалини не тільки права, а й даного типу держави. Вони є однопорядковими із сутністю права і ста­новлять його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю і загальновизначеністю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу².

Принципи, поряд із предметом, методом та функціями, зумовлю­ють цілісність галузі права. Кожна з цих властивостей галузі права має своє призначення. Якщо предмет відповідає на запитання «що?» (які відносини складають об'єкт правового регулювання), метод — «як?» (у який спосіб регулюються ці відносини), функції — «наві­що?» (яке призначення цієї галузі), то для принципів найбільше підходить питання «чому?» (які закономірності формують норми певної галузі права).

¹ Див.: Скакун, О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) [Текст]: учебник / О. Ф. Скакун. - Харьков : Эспада, 2005. - с. 281.

² Див.: Колодій, А. М. Принципи права України [Текст]: монографія / А. М. Коло­ дій. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - С. 27.

35

Розділ 2. Принципи трудового права

Загальновизнано, що принципи права вносять одноманітність у всю систему юридичних норм і забезпечують єдність правового регулю­вання суспільних відносин. Та принцип є не тільки основним вихідним положенням будь-якої наукової системи, теорії або ідеологічного напряму, а й особливістю, покладеною в основу створення або здій­снення чого-небудь, способом створення або здійснення чогось'. Із розвитком суспільного буття розвивається і право, яке має ефектив­но регулювати динамічні суспільні відносини. Тому принципи мають відображати як властивості відносин у їх статичному стані, так і слу­жити основою для формування нових нормативних приписів, адекват­них розвитку суспільних відносин відповідної галузі права.

Основні принципи трудового права, відображаючи сутнісні сис­темні властивості цієї галузі, не можуть базуватися тільки на нормах, що визначають правове положення (статус) суб'єктів трудового права. їх діапазон значно ширший. Володіючи якістю нормативності та ціле­спрямованості, вони відображають основний зміст, характер і тенден­цію правового регулювання різних суспільних відносин з приводу застосування і організації праці працівників (трудових і тісно пов'язаних з ними інших суспільних відносин)².

Відомий теоретик трудового права О. В. Смирнов, який зробив вагомий внесок у дослідження принципів, їх призначення вбачав у тому, що вони допомагають глибше з'ясувати зміст конкретних норм чинно­го законодавства, визначають тенденції розвитку законодавства, допо­магають правозастосовчим органам у вирішенні недостатньо врегу­льованих або неврегульованих конкретними нормами права питань³.

Принципи трудового права — це загальновизнані вихідні по­ложення, що визначають його сутність, зумовлюють єдність право­вого регулювання та закономірності розвитку системи норм трудо­вого права.

Значення принципів трудового права полягає у тому, що вони:

- відображають у коротких формулюваннях зміст усієї системи трудового права, розкриваючи сутність всього трудового права, зако­нодавства про працю і його зв'язок із соціально-економічною і техніко-організаційною політикою держави у сфері праці;

¹ Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст]. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. - С. 1125.

² Смирнов, О. В. Основные принципы советского трудового права [Текст] / О. В. Смирнов. - М. : Юрид. лит., 1977. - С. 54.

³ Там само.-С. 43. .:

36

1. Поняття та значення принципів трудового права

• визначають напрями подальшого розвитку законодавства про працю та забезпечують правильне та однакове застосування його норм;

• служать однією з головних підстав об'єднання окремих норм в систему даної галузі;

• визначають правове становище суб'єктів трудового права, їх права і обов'язки;

• служать правовим підґрунтям формування й розвитку системи галузі, визначаючи її структуру, склад інститутів, зміст конкретних норм законодавства про працю¹.

Принципи не є автономними, самодостатніми утвореннями, що функціонують у відриві від об'єктивних чинників у відповідних сферах людського буття. Відносини, що виникають на базі праці, різноманіт­ні і складні, вони регулюються різними галузями права. Тому для принципів трудового права характерна як обумовленість економічними та соціальними законами, так і взаємодія з принципами суміжних га­лузей права. Взаємодію принципів різних галузей права можна проана­лізувати на прикладі правового явища, відносини з приводу якого регу­люються як трудовим, так і господарським правом, — змін в організації виробництва і праці. Власник, виходячи із економічної доцільності, може запровадити організаційні зміни у діяльності підприємства (наприклад, реорганізовувати його). При цьому виникають організаційно-господарські відносини, нормативне регулювання яких базується на принципах, визначених законодавством. Серед загальних принципів господарювання, встановлених ст. 6 Господарського кодексу України (далі — ГК України), значиться свобода підприємницької діяльності, й інші суб'єкти не мають права впливати на його дії на цій стадії змін в організації виробництва. На цю частину відносин, що знаходяться на межі двох галузей, принципи трудового права не поширюються. Тому суд при розгляді справи про поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку із скороченням штату або чисельності, не може досліджувати доцільність проведення власником реорганізації.

Якщо ж зміни в організації виробництва і праці призводять до вивіль­нення працівників, то на цю групу відносин поширюються вже й прин­ципи трудового права. Не випадково принцип свободи підприємницької Діяльності містить застереження — «у межах, визначених законом».

¹ Див.: Гусов, К. Н. Трудовое право России [Текст] : учебник / К. Н. Гусов, ^в- Н. Толкунова. -М., 2001. - С 60-61.

37

Розділ 2. Принципи трудового права

Принципи трудового права як галузі соціальної спрямованості у визна­ченні підстав та порядку звільнення працівників мають пріоритет. Тому у ч. З ст. 36 КЗпП України встановлено чітке правило: сама по собі змі­на власника підприємства, а також його реорганізація (злиття, приєднан­ня, поділ, виділення, перетворення) не дають права роботодавцю звіль­няти працівників. При реорганізації зміни відбуваються не у трудових відносинах, що містять права та обов'язки як працівника, так і власника, вони стосуються тільки однієї сторони. Тому дія трудових договорів працівників продовжується, а припинення трудового договору з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

При визначенні переважного права на залишення на роботі у разі скорочення чисельності або штату працівників водночас діють прин­ципи як господарського права, зумовленого економічними законами, так і трудового права, покликаного захищати права певних категорій працівників. Закони економіки спонукають власника до формування колективу працівників за ознакою ефективності праці, а соціальні фактори у цьому процесі мають другорядне значення. Така взаємодія принципів і зумовлює логіку нормативного визначення категорій пра­цівників, які вправі претендувати на залишення на роботі, та структу­ру відповідної статті у законодавчому акті. Тому в ст. 42 КЗпП України спочатку у частині першій встановлено таке правило: «переважне право мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктив­ністю праці» (пріоритет принципу господарського права), а потім у частині другій запроваджено додатковий фактор — «за рівних умов кваліфікації та продуктивності праці перевага надається працівникам за соціальними показниками» (пріоритет принципу трудового права).

■м^в 2. Основні принципи трудового права

Принцип забезпечення права на працю. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можли­вість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на працю є визначальним для групи конституційних прав у соціально-трудовій сфері, до яких входять також право на відпочинок, право на страйк з метою захисту трудових прав.

38