- •(Протокол № 2 від 12 листопада 2008 року).
- •Вступ. Загальна характеристика курсу
- •Зміст курсу та сітка аудиторних годин
- •Лекційна тематика курсу
- •1. Терміни „етика” і „мораль”.
- •2. Завдання науки етики.
- •3. Структура етики
- •Лекція 2. Мораль як соціальний феномен (2 год.)
- •1. Мораль і проблема її соціальної детермінації
- •2. Первісні форми регуляції людської поведінки. Процес виокремлення моралі.
- •3. Мораль і звичай
- •4. Політика і етика.
- •5. Мораль і спільноти.
- •5.2. Етичні проблеми національних відносин.
- •5.3. Загальнолюдське в моралі.
- •Лекція 3. Поняття і структура моральної свідомості (2 год.)
- •Поняття моральної свідомості.
- •Структура моральної свідомості.
- •3. Моральні норми і принципи.
- •4. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації.
- •5. Основні категорії моральної свідомості.
- •Лекція 4. Свобода людини. Моральні проблеми людської діяльності (2 год.)
- •1. Етичний аспект поняття свобода.
- •2. Вчинок як елемент моральної діяльності
- •3. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності
- •4. Мотив і результат дії
- •5. Діяльність в аспекті світовідношення
- •Лекція 5. Етичний вимір спілкування (2 год.)
- •1. Парадигма спілкування в сучасній культурі.
- •2. Відкритість і замкненість, монологічність і діалогічність людини
- •3. Моральні виміри людського спілкування
- •3.5. Любов.
- •4. Культура спілкування й етикет.
- •Лекція 6. Предмет естетики: історія та теорія проблеми (2 год.)
- •1. Проблеми термінології.
- •2. Становлення науки
- •3. Естетика як самостійна наука.
- •4. Естетика в структурі між предметних зв’язків.
- •Лекція 7. Поняття і структура естетичної свідомості (2 год.)
- •1. Поняття естетичної свідомості.
- •2. Естетичне почуття.
- •3. Естетичний смак.
- •4. Естетичний ідеал.
- •5. Естетичні погляди і теорії.
- •1. Категорії “гармонія” і “міра”.
- •2. Категорії “прекрасне” і “потворне”.
- •3. Категорії “піднесене”, “героїчне”, “низьке”.
- •4. Категорії “трагічне” і “комічне”.
- •5. Категорія “естетичне”.
- •Лекція 9. Естетика як метатеорія мистецтва (2 год.)
- •1. Мистецтво як основна категорія естетики
- •2. Функції мистецтва.
- •3. Сприйняття мистецтва.
- •4. Відображувальна сутність мистецтва.
- •5. Предмет і естетичні перетворення в мистецтві. Художність як естетична категорія.
- •6. Зміст і форма в мистецтві: діалектика зв’язку.
- •Лекція 10. Основні проблеми сучасної етики і естетики (2 год.)
- •1. Етична думка кінця хiх –хх ст.
- •2. Сучасна комунікативна етика. Етика глобалізму. Екоетика.
- •3. Основні напрямки естетики хх ст.
- •4. Сучасна мистецька практика.
- •5. Актуальні естетичні проблеми
- •Практичні заняття
- •Самостійна робота студентів:
- •Тематика рефератів
- •Питання для перевірки знань та контролю
- •Завдання для модульного контролю
- •Критерії оцінки знань та умови навчального рейтингу
- •СПисок ЛітературИ до курсу
3.5. Любов.
Співстраждання саме по собі ще не дає внутрішнього просвітлення, радості наново здобутої повноти спільного буття, що їх дарує людям тільки любов. У „Посланні ап. Павла до Коринтян ” читаємо: „... Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!”.
У світі найпрозаїчнішого спілкування любов входить як граничний принцип, покладає абсолютний масштаб довіри, взаємності, відкритості партнерів один до одного, разом з тим любов постає як досконалий тип спілкування, в якому його смислові, екзистенційні й моральні аспекти розкриваються у своїй найадекватнішій формі.
Ще у давньогрецькій мові розрізнялися вирази: „ерос” (любов-захоплення, закоханість, стихійна й пристрасна самовіддача заради когось чи чогось, що визнається більш високим і довершеним, ніж її суб’єкт, це свого роду тяжіння вгору, як охарактеризував цей різновид любові М. О. Бердяєв), „філія” (любов-приязнь, дружба, зумовлена соціальними стосунками, так і особистим вибором людини), „сторге” (любов прихильність, особливо в родинних зв’язках), „агапе” (жертовна й вибачлива любов, що сходить до ближнього, сповнена жалю до нього). Спільною ознакою вражаючого різномаїття значень любові є не, що любов завжди утверджує певне буття заради іншої особи, в її самоцінності.
В діалозі „Бенкет” Платон відтворив красивий образ андрогіна, чоловіка-жінки, що поєднує в собі ознаки обок статей, уособлюючи таким чином ідею людської цілісності. Зевс покарав андрогіна за їхню гордість, розрубавши кожного вздовж, причому обличчя і статеві органи були розвернуті в бік розрізу. З тих часів люди шукають свої половинки: коли ж такі половинки знаходять – спалахує любов. В образі такого злиття є щось піднесене, але існує чимало інших ідеалів пов’язаних з почуттям любові. Любити означає прийняту любиму істоту з усіма її радощами, болями і сподіваннями до свого зрячого серця. Без діалогізму, міжособовості, смислового напруження стосунків між Я й Ти неможливою є вже статева любов, найбільш „заземлена” і занурена у плотське начало людського буття.
Добрі наміри, приязні стосунки інколи ведуть до любові, але заступити її не можуть. Навіть із найшляхетніших міркувань неможливо зобов’язати людину любити. Хоча любов породжує певні обов’язки і відповідальність. За словами А. Де Сент-Екзюпері, ми відповідаємо за тих, кого приручили; за тих, кого полюбили також. І все ж любов не може бути предметом морального примусу. Не рахується вона з вимогами елементарної справедливості: якщо вже людину люблять, то найчастіше не за те, що вона є доброю, морально доброю і вже точно не тому, що ця любов потрібна їй більше, ніж комусь іншому поруч з нею.
Невимушеність, некерованість любові надає їй ризикованого характеру. М. О. Бердяєв говорив про „нелегальність” любові. І справді, за характером свого виникнення і побутування любов – це змова, змова проти всього пересічного, зовнішнього, нав”язливого, нещирого.