Головні відмінності філософії від науки такі:
У науковому досліджені приймає участь людський розум, а у філософуванні все людське єство (серце, воля, інтуїція, чуття тощо).
Наукова істина - це істина тимчасова від якої відмовляються коли з'являється істина краща, а від філософської істини відмовляються досить рідко.
Мова якою висловлюються філософи більш різноманітна ніж мова науковців. Філософські ідеї висловлювались не тільки у формі понять та логічних тверджень, але у поемах, прозі, афоризмах тощо. Способів пізнання істини у філософії набагато більше ніж в науці. Жодна наука не користується інтуїцією, діалектикою, апофатикою, катафатикою, тощо.
Наука прагне до знання, а філософія іще й до мудрості. Давньогрецький філософ Геракліт говорив, що "для того, щоб бути мудрим ще не достатньо багато знати", знання є необхідною, однак ще не достатньою умовою для того, щоб людини вважала себе мудрою.
Філософія не дає жити сьогоденням, вона перетворює, за висловленням Г.Сковороди, синів дня в синів століття.
Філософія, перш за все, духовний орієнтир особистості, що прагне до мудрості, до оцінювання власного життя не лише в масштабах сьогодення. Вона повертає людину до вічності, наповнює її розум думками про минуле і прийдешнє, виводить за межі інтервалу її особистого існування, надає осмисленості всьому життю.
Але філософія, звичайно, не є надбанням індивідуального існування, бо вона, якраз, виступає способом залучення індивіда до загального, людини до людськості, і тому через персональне світоспілкування, здатна розширювати горизонти соціального бачення і культурного виміру, що підносить індивідуумне буття до рівня буття суспільного.
Соціальні зрушення, що мали місце у світовому процесі XX ст., такі, як наслідки деперсоналізації, витіснення людини технікою, стагнації соціумів і т. п., переорієнтували і світоглядний пошук. Щоб виконувати своє призначення, філософія не могла не відгукнутися на цю переорієнтацію, не набути екзистенціального забарвлення і в цілому не поставити в центр філософствування не просто суспільну людину, а живу індивідуальність, її пристрасті, сподівання, розчарування, особисті втрати і творчий потенціал.
Отже, підсумовуючи вищесказане, філософія — це форма світогляду, яка чітко розрізняє суб'єкт і об'єкт, людину і світ, усвідомлює відмінність людських уявлень про світ від того, чим світ є насправді. Вона є критичним осмисленням дійсності всім людським єством. Традиційно свідомість сучасної людини це суміш міфів, вірувань, наукових поглядів, а інколи і філософських узагальнень. Філософія покликана впорядкувати світогляд, стати його теоретичною основою.