3. Структура суспільної свідомості.

Суспільна свідомість має складну, розгалужену структуру:

1. З точки зору носія, суб'єкта:

– індивідуальне, – групове (класове, національне та ін.),

– суспільне, – загальнолюдське.

2. З точки зору конкретно-історичного підходу:

– міфологічна, – релігійна,

– філософська, – антична, – середньовічна тощо.

3. Виходячи з різних форм діяльності, у процесі яких виробляється, чи сфер діяльності, у межах яких складається:

– екологічна, – економічна, – правова, – політична,

– естетична, – релігійна, – філософська, – наукова, – моральна.

4. За рівнем та глибиною проникнення у дійсність:

1) буденна:

а) емпірична свідомість (складається на основі досвіду у процесі пізнання),

б) суспільна психологія (формується у ході оціночного відображення дійсності);

2) теоретична свідомість:

а) наука, б)суспільна ідеологія.

Усі форми та види суспільної свідомості мають величезне значення у духовному та суспільному житті.

Суспільна свідомість – являє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, представлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин.

Суспільна свідомість формується і розвивається разом з виникненням суспільного буття, тому що свідомість можлива тільки як продукт соціальних відносин. Але і суспільство може бути названо суспільством лише тоді, коли склалися його основні елементи, у тому числі і суспільна свідомість. Сукупність узагальнених представлень, ідей, теорій, почуттів, традицій, тобто всього того, що складає зміст суспільної свідомості, утворює духовну реальність, виступає складовою частиною суспільного буття.

Але хоча матеріалізм і затверджує визначену роль суспільного буття стосовно суспільної свідомості, однак, не можна спрощено говорити про первинність першого і вторинності іншого. Суспільна свідомість виникла не через якийсь час після виникнення суспільного буття, а одночасно й у єдності з ним.

Існує два способи дослідження суспільної свідомості:

а) гносеологічний,

б) соціологічний.

Гносеологічний передбачає аналіз зв'язків та відносин суспільної свідомості з об'єктом відображення (суспільним буттям).

Соціологічний передбачає аналіз місця суспільної свідомості в житті суспільства (соціальні функції: активна, творча роль).

Гносеологічний спосіб дозволяє виявити два рівні:

1) емпіричний (буденна свідомість),

2) теоретичний.

Критерій їх розмежування:

1) ступінь проникнення в суть суспільних процесів;

2) ступінь логічної системності.

Емпіричний рівень (буденна свідомість) – відображає сукупність поглядів і уявлень про суспільне життя.

Теоретичний – відображає систему поглядів і уявлень.

Повсякденна свідомість – це свідомість, що формується в процесі практичної діяльності.

Її характерними рисами – є повнота і цілісність відчуття життя.