Ранжування планових показників продукції

Назва продукції	Річний попит, облік, один»	Частка в структурі випуску		Рентабель­ність
		%	Ранг	%	Ранг
1. Книжково-журнальна (А)	300,000	47,6	1	5,2	3
2 Газетна (Б)	85.000	13,5	3	із	5
3. Образотворча (В)	145.000	23,0	2	10,5	2
4. Бланкова (Г)	36.000	5,7.		4,1	4
5. Паперово-білові вироби (Д)	64.000	10,2	4	12,0	1

Найбільшу частку на ринку має книжково-журнальна продукція (47,6%), найменшу — бланкова (5,7%). За рангом рентабельності вся продукція поліграфічного підприємства розміщується в такій послі­довності: Д, В, А, Г, Б.

Для точного визначення місця кожного виду продукції будується діа­грама її розміщення в координатах «рентабельність-частка в структурі

Побудована діаграма свідчить, що явні переваги щодо забезпечення ефективності виробництва (міжкоординатна площа) має продукція А та В. Однак ця інформація може служити лише одним з орієнтирів включення тих чи інших замовлень у виробничу програму підприєм­ства, Для прийняття кінцевого рішення необхідно враховувати показ­ники витрат та обмеження основних ресурсів виробництва, швид­кість реалізації продукції, своєчасність поступлення коштів і т. д.

У процесі розробки виробничої програми формуються номенкла­турний та асортиментний плани підприємства.

• Номенклатура — це класифікований перелік матеріальних цінностей, які створюються на підприємстві і за своїм економічним призначенням відносяться до продукції виробничого споживання (група «А») та особистого споживання (група «Б»).

• Асортимент — це перелік і співвідношення окремих видів про­дукції в складі окремої номенклатурної групи, які відрізняються між собою параметрами, зовнішнім оформленням, призначенням та іншими характеристиками.

Виділення номенклатурних і асортиментних груп продукції в складі виробничої програми дозволяє забезпечити добротну обґрунтованість планових показників та більш оперативне виготовлення продукції на підприємстві; врахувати рівень використання виробничих потужностей.

Виробнича програма промислового підприємства розробляється «ланцюговим методом» за структурними підрозділами в порядку, зворотньому до ходу технологічного процесу. При цьому обґрунто­вуються обсяги і терміни випуску продукції,

Виробнича програма основних цехів підприємства використовуєть­ся для розробки планових завдань для допоміжних та обслуговуючих підрозділів (ремонтних, транспортних, складських, заготівельних і т. д.) та управлінських служб (маркетингової, технологічної, вироб­ничої, фінансової, постачальницької тощо).

При плануванні обсягів виробництва і реалізації продукції врахо­вуються платні послуги підприємств населенню. Платні послуги на­селенню можуть здійснювати підприємства, які мають в своєму складі такі підрозділи:

• будівельний або ремонтно-будівельний;

• ремонтно-механічний;

• автогосподарство та авторемонтні служби;

• житлово-комунальні;

• дошкільні дитячі установи;

• об'єкти громадського харчування;

• будинки культури, клуби, спортивно-оздоровчі та профілактичні заклади;

• готельне господарство тощо.

Обсяг платних послуг визначається можливостями спеціалізова­ного підрозділу та попитом на відповідні послуги.

Виробнича програма підприємства повинна відповідати наявному виробничому потенціалу.