Мазі як лікарська форма. Визначення, характеристика, класифікація та вимоги до них. Мазеві основи, їх класифікація. Вплив основ на біологічну доступність лікарських речовин з мазей. Основні правила введення лікарських речовин у мазі. Приготування гомогенних, емульсійних і комбінованих мазей. Оцінка якості. Напрямки вдосконалення.
Контрольні питання:
1. Мазі, визначення, класифікація.
2. Вимоги ДФ до мазей.
3. Вимоги до мазевих основ.
4. Класифікація мазевих основ.
5. Технологія гомогенних мазей - мазей-розчинів, мазей-сплавів та екстракційних мазей.
6. Технологія суспензійних мазей.
7. Технологія емульсійних мазей.
8. Мазі комбінованого типу, їх приготування. Приклади рецептів.
9. Оцінка якості мазей, відпуск і зберігання.
Зміст
Мазі – м’яка ЛФ для зовнішнього застосування, складається з лікарської та допоміжної речовини (основи) і наноситься на шкіру, тканини або слизову оболонку.
Класифікація мазей:
За дією і місцем застосування:
- поверхневої дії (покривні, захисні та косметичні мазі);
- глибокої дії (проникаючі та резорбтивні мазі).
За місцем застосування:
- дерматологічні (власне м’які ЛФ);
- очні;
- для носа;
- ректальні, уретральні, вагінальні.
Враховуючи фізико-хімічні властивості інгредієнтів мазі поділяють за:
А) консистенцією:
- мазі; - креми; - гелі; - пасти; - лініменти (рідкі мазі).
Б) За типом дисперсної системи:
- гомогенні мазі (мазі-розчини, мазі-сплави, екстракційні мазі);
- гетерогенні (суспензійні, емульсійні та комбіновані мазі).
В) За типом основи:
- ліпофільні ( гідрофобні);
- гідрофільні;
- дифільні (гідрофільно-ліпофільні).
Вимоги до мазей.
Мазі повинні мати певні консистентні властивості, які характеризуються реологічними показниками: еластичністю, пластичністю, в’язкістю, періодом релаксації, від яких значною мірою залежить фармакодинаміка мазей. М’яка консистенція забезпечує зручність застосування їх при намазуванні на шкіру, слизові оболонки, а також вивільнення з них ЛР.
Мазі повинні мати оптимальний ступінь дисперсності ЛР і їх рівномірний розподіл, повинні бути стабільні, без сторонніх домішок і з точною концентрацією ЛР.
Мазі складаються з діючої речовини і основи. Мазева основа забезпечує концентрацію ЛЗ та їх терапевтичну активність, необхідні фізико-хімічні властивості і певний об’єм мазі.
Вимоги до мазевих основ (ДФ України):
- мати мажучу здатність, тобто необхідні структурно-механічні властивості (в’язкість, пластичність, текучість);
- добре сприймати ЛР (мати абсорбційні властивості);
- не змінюватись під дією повітря, світла, коливань температури і не реагувати з ЛР, що вводяться в неї, тобто мати хімічну стійкість;
- бути індиферентною у фармакологічному відношенні, відповідати значенню рН шкіри;
- не піддаватись обсіяності мікроорганізмами;
- не повинна забруднювати одяг, не бути надмірно липкою, легко змиватися за допомогою мила і без нього;
- властивості основи повинні відповідати фармакологічному ефекту ЛФ.
Класифікація мазевих основ. Мазеві основи класифікують за здатністю взаємодіяти з водою.
За здатністю основ взаємодіяти з водою їх можна розділити на три групи:
І. Ліпофільні:
Жири (жир свинячий, гідрогенізовані жири, жирні олії)
Воски (ланолін, спермацет, віск жовтий, віск білий)
ІІ. Гідрофільні
Гелі високомолекулярних вуглеводів і білків (ефір целюлози, крохмальні, желатинові, агарові).
Гелі неорганічних речовин (бентоніту, аеросилу, фітостерину).
Гелі синтетичних ВМС (поліетиленоксид, поліакриламід).
ІІІ. Дифільні
Гідрофільно-ліпофільні (сплави ліпофільних основ з емульгаторами).
Основи типу в/о. Сплав вазеліну з ланоліном водним.
Основи типу о/в. Основи жирів і води (стабілізатори).
Згідно ДФ Х та ХІ якщо не вказана мазева основа, крім того коли мазь є фармакопейною, потрібно брати вазелін. ДФ України вказує, що тип основи вибирають в залежності від фармакологічного ефекту.
Технологія мазей
Приготування гомогенних мазей. Гомогенні мазі за способом одержання поділяють на мазі-сплави, мазі-розчини та екстракційні мазі.
Мазі-сплави – це поєднання декількох плавких взаєморозчинних компонентів. До складу їх можуть входити жири, воски, вуглеводні, смоли та ін. речовини. Сплавлення інгредієнтів проводять на водяній бані в фарфоровій чи емальованій чашці. Спочатку розплавляють тугоплавкі, а потім легкоплавкі речовини. Сплав проціджують через марлю в один шар в гарячому вигляді при температурі 50-600 С в ступку і помішують до повного охолодження. Рідкі інгредієнти додають в останню чергу.
Приклад. Rp.: Naphthalani liquidi raffinati 70,0
Paraffini 18,0
Petrolati 12,0
M. f. ung.
D.S. Для пов’язок.
Розплавляють петролатум (температура плавлення 60-620 С), до одержаного розплаву при помішуванні додають парафін (температура плавлення 50-540 С) і в останню чергу – нафту нафталанську. Сплав перемішують до повного остигання.
Мазі-розчини – мазі, що мають ЛР розчинні у основі: анестезин до 2%, ментол, камфора, тимол, фенілсаліцилат, фенол кристалічний, хлоралгідрат.
Якщо ЛЗ, що легко розчинні у мазевій основі, прописані в невеликій кількості (до 5%), то їх спочатку розтирають з рівною кількістю жирного або вазелінового масла, потім частинами додають основу, старанно перемішують до однорідності. У випадку прописування ЛР у значній кількості їх розчиняють при обережному нагріванні на водяній бані в розплавленій основі у фарфоровій чашці.
При приготуванні мазей-розчинів треба враховувати:
1) якщо ЛР має леткі властивості (камфора, метол, фенол та ін.), то її розчиняють у напівостиглій основі (45-500 С);
2) не слід готувати перенасичені розчини, бо при охолодженні можуть викристалізовуватися розчинені речовини;
3) багато ЛП, що розчинні у жирових основах, знижують температуру плавлення основи внаслідок утворення евтектики. Тому до таких мазей-розчинів додають ущільнюючі компоненти – 10% воску або парафіну від загальної маси.
При одночасному прописуванні речовин, які утворюють евтектику, для запобігання цього порошки розчиняють в окремих ступках змішуючи при охолодженні разом.
Приклад. Rp.: Mentholi 0,1
Vaselini
Lanolini aa 5,0
M. f. ung.
D. S. Мазь (при дерматозних сверблячках).
Мазь-розчин з лікарською речовиною, розчинною в мазевій основі.
У фарфоровій чашці розтоплюють на водяній бані по 5 г ланоліну і вазеліну. До напівохолодженого сплаву додають 0,1 г ментолу, суміш помішують до повного його розчинення і виходу однорідної мазі.
Екстракційні мазі – це мазі, що одержуються шляхом екстрагування розплавленою основою діючої речовини з лікарської рослини. Зараз зустрічаються рідко. Переважно їх готують із свіжої рослинної сировини і в основному в заводських умовах (мазь болотного сухоцвіту, мазь із листків грецького горіха).
Приготування гетерогенних мазей.
Суспензійні (тритураційні) мазі – це мазі, до складу яких входять лікарські речовини, які не розчинні ні в основі, ні у воді. У вигляді суспензій у дерматологічні мазі вводять також речовини, що розчинні у воді, але утворюють їдкі речовини, які викликають подразнення (резорцин, пірогалол, цинку сульфат, ртуті дихлорид). По типу суспензій готуються мазі з лікарських речовин, які вимагають великої кількості води для свого розчинення (важкорозчинні) – натрію тетраборат, кислота борна.
Технологія суспензійних мазей залежить від вмісту лікарської речовини.
Якщо сухих інгредієнтів до 5 %, то їх попередньо подрібнивши диспергують з половиною від маси порошку спорідненою до основи рідиною (масло вазелінове – при вуглеводних основах, персикова або мигдалева олія – при жирових основах, вода або гліцерин – при гідрофільних основах).
Якщо кількість нерозчинних речовин від 5 до 25 %, то їх старанно розтирають у підігрітій ступці спочатку у сухому вигляді, а потім з половинною кількістю розплавленої основи. Використання допоміжних речовин є недоцільним, тому що спричиняє розрідження мазі.
Згідно ДФ України суспензійні мазі з вмістом порошкоподібних речовин більше 25 % називають пастами. Залежно від призначення пасти поділяють на дерматологічні (лікувальні та захисні), зуболікарські і зубні. Технологія приготування: лікарські речовини попередньо подрібнюють у підігрітій ступці (40-500 С), диспергують з усією розтопленою основою.
Якщо в склад мазі входить кислота саліцилова, стрептоцид, то їх завжди попередньо розтирають з половинною кількістю спорідненої рідини (олія, вазелінове масло).
Резорцин, цинку сульфат (крім очних мазей), незважаючи на їх розчинність у воді, вводять до складу мазі у вигляді найдрібніших порошків після розтирання з невеликою кількістю олії чи вазелінового масла. Попереднє розчинення їх у воді може призвести до резорбції розчину і до розвитку загальної токсичної дії.
Приклад. Rp.: Bismuthi subnitratis 0,35
Ac. salicylici 0,15