Рекомендації щодо змісту курсової роботи

Під час написання курсової роботи студент повинен самостійно письмово викласти матеріал за темою роботи, показати при цьому знання, здобуті в навчальному процесі, вміння використовувати методи економічного аналізу для виявлення невикористаних резервів. Робота складається з титульної сторінки, плану, змісту, короткого вступу, основного змісту, висновків і пропозицій, списку літературних джерел, додатків. Обсяг курсової роботи повинен налічувати до 50 сторінок рукописного або 45 сторінок друкованого тексту (без додатків).

У вступі обґрунтовується актуальність і новизна обраної теми дослідження, формулюються мета та завдання, за допомогою яких вона має бути досягнута, визначаються об’єкт і предмет дослідження, розкриваються теоретично-методологічні основи проблеми, що вивчається. Вступ має налічувати 3–4 сторінки рукописного тексту.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими підходами до вирішення проблеми необхідно обґрунтувати актуальність і доцільність роботи.

Мета й завдання роботи. Формулюють мету роботи та завдання, що необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «дослідження…», «вивчення…», оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету. Доцільно розпочинати визначення мети як «теоретичне обґрунтування … та надання пропозицій і рекомендацій з удосконалення…». Реалізація завдань сприяє досягненню мети дослідження.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що обрано для дослід­ження.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загаль­не й часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження та визначає тему дипломної роботи.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети, коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось за допомогою того чи іншого методу. Це надає змогу пересвідчитись у логічності та прий­нятності вибору методів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти Ук­раїни, фінансова та статистична звітність суб’єкта господарювання за три роки з теми дослідження.

Методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері економічного аналізу, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій.

Суб’єкт дослідження – підприємство, організація, установа, на ма­теріалах якого виконуватиметься дослідження.

Перше питання висвітлює теоретичні аспекти обраної для дослі­дження теми. Дана частина курсової роботи виконується студентом на основі аналізу різних підходів щодо даної проблеми, яка висвітлена в літературних джерелах вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріалів періодичних видань та законодавчих нормативно-правових актів. Під час опрацювання літературних джерел студент повинен обов’язково висловити власний погляд на дану проблему. Обсяг першого питання – 5–6 сторінок.

У другому питанні на основі вивчення теоретичного матеріалу та узагальнення результатів аналізу діяльності суб’єкта дослідження необхідно дати загальну характеристику підприємства, вказавши галузь діяльності, форму власності, історію його розвитку, стан аналітичної роботи. Наводиться аналіз основних показників фінансо­во-господарської діяльності за 3–5 років, аналізується виробнича, фінансова та загальноекономічна інформація, на підставі якої визна­чається рівень ефективності діяльності підприємства; подається харак­теристика майна підприємства та джерел його формування; розрахо­вуються показники, що характеризують фінансову стійкість і ліквід­ність, ділову активність та рентабельність діяльності, виявляються тенденції їх розвитку; надається комплексна оцінка фінансового стану.

Обсяг відповіді – до 7–10 сторінок.

Третє, четверте, п’яте та шосте питання присвячуються висвіт­ленню основної теми курсової роботи. Дана частина роботи вико­нується на матеріалах конкретного підприємства, організації, устано­ви. Студентом визначається організація аналітичної роботи на підприємстві, розглядається методика аналізу динаміки, виконання встановлених завдань за показниками фінансово-господарської діяль­ності суб’єкта господарювання, розрахунок та оцінка впливу системи факторів на їх зміну. Доцільним є використання порівняльного та прогнозного аналізу, позитивного зарубіжного й вітчизняного досвіду за темою дослідження. Щодо проблем організації та методики аналізу об’єкта дослідження, необхідно детально проаналізувати дані за обраною темою. Зміст аналізу об’єкта дослідження залежить від теми, затвердженого плану та методики, обраної для дослідження. Важли­вими елементами цих питань є: аналіз стану та динаміки об’єкта дослідження, розрахунок впливу на зміну показників окремих факто­рів, виявлення резервів, обґрунтування варіантів управлінських рішень, прогнозування наступних змін у майбутньому. Із цією метою необхідно, за допомогою відповідних методів, обробити інформацію базового підприємства, згрупувати її за суттєвими ознаками, виявити певні напрями зміни та можливого розвитку економічного явища. Аналіз показників за темою дослідження повинен розглядатися у взаємозв’язку з іншими показниками, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. Необхідно зіставити фактичні показники досліджуваного явища базового підприємства з аналогіч­ними показниками інших підприємств даної галузі, а також із серед­ньогалузевими показниками. Бажано здійснити порівняння з показ­никами кращих вітчизняних і зарубіжних досягнень із проблеми аналізу об’єкта дослідження. Слід широко використовувати вихідну інформацію зі спеціальних періодичних видань, статистичних довід­ників. Доцільно використовувати порівняння фактичних показників роботи підприємства з теоретично можливими даними. При цьому необхідно пам’ятати, що проведення економічного аналізу повинно здійснюватись на підставі аналітичних таблиць, які слід застосовувати для наочного використання методики аналітичних розрахунків, отриманих результатів аналізу, групування показників і виявлених резервів. Обов’язковим у процесі виконання роботи є проведення наукових досліджень і використання економіко-математичних методів та ЕОМ. Результати рішення аналітичних задач на ЕОМ необхідно навести в додатках та описати в тексті роботи. Особливу увагу під час написання роботи слід приділити застосуванню в аналізі графічних методів, що, у поєднанні з комп’ютерною обробкою, забезпечать більшу наочність результатів аналізу.

Обсяг – до 10–15 сторінок (з кожного питання).

У сьомому питанні студентом вносяться пропозиції стосовно удосконалення організації та методики економічного аналізу, діючої фінансової звітності, розробляються та економічно обґрунтовуються внесені пропозиції щодо зміцнення фінансового стану, поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Під час написання цього питання студент повинен опиратися на результати проведеного власноруч аналізу. Реальне практичне значення пропо­зицій і рекомендацій доцільно підтвердити розрахунками та визна­ченням розміру очікуваного економічного ефекту, який буде отриманий у результаті впровадження запропонованих методик у практику підприємства.

Обсяг – 8–10 сторінок.

Висновки та пропозиції – це стислі висновки за змістом кожного пункту плану курсової роботи та рекомендації щодо поліпшення діючої практики з питань дослідження. Вони є заключним етапом написання курсової роботи. Висновки повинні узгоджуватись із поставленими у вступі завданнями дослідження та розкривати основні напрями підвищення ефективності діяльності підприємства.

Обсяг – 5–7 сторінок.

Зміст питань курсової роботи необхідно висвітлювати лаконічно, без повторів і відступів від основної теми. Не слід використовувати в тексті роботи громіздкі таблиці та неузагальнені статистичні дані (такі матеріали доречно використовувати як додатки). Обов’язковою вимогою до оформлення курсової роботи є наведення переліку вико­ристаних літературних джерел, а також додатків, на які були зроблені посилання в тексті роботи.

Список використаних джерел. Після тексту курсової роботи приводиться список використаних джерел. Із нової сторінки пишеться заголовок «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ».

Рекомендується застосовувати алфавітну побудову списку літера­тури, де бібліографічні записи групують в алфавітні ряди, тобто розмі­щують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Опис книг (навчальних, довідкових, методичних та ін.) обов’язково повинен містити в собі: прізвище та ініціали авторів, назву книги, свідчення про повторність видання, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок. Використовуючи статті з газет і журналів, необхідно наводити: прізвище та ініціали автора, заголовок, основну назву, відомості про видання. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами.

Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та пра­вила складання» (табл. 2).

Таблиця 2

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел, що наводиться в курсовій роботі

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Книги:
Один автор	Мних Є. В. Економічний аналіз : підручник / Мних Є. В. – К. : Знання, 2011. – 681 с.
Два автори	Подольська В. О. Фiнансовий аналiз : навч. посіб. / В. О. Подольська, О. В. Ярiш. – К. : Центр нав­чальної лiтератури, 2007. – 488 с.
Три автори	Головко В. І. Фiнансово-економiчна дiяльнiсть пiдприємства: контроль, аналiз та безпека : навч. посiб. / Головко В. I., Мiнченко А. В., Шарман­ська В. М. – К., 2006. – 251 с.
Чотири автори	Фiнансовий аналiз : навч. посiб. / М. Д. Бiлик ; О. В. Павловська ; Н. М. Притуляк ; Н. Ю. Невмер­жицька. – К. : КНЭУ, 2007. – 592 с.
П’ять авторів і більше	Облік і аудит у банках : навч. посіб. / О. Г. Коре­нєва, Н. Г. Слав’янська, Н. Г. Євченко та ін. – Суми : Університетська книга, 2007. – 493 с.
Без автора	Настільна книга працівника торговельного підпри­ємства : збірник систематизованого законодавства / [уклад. О. Вiтковська]. – Х. : Фактор, 2006. – 448 с.
Багатотомний документ	Верига Ю. А. Еккаунтинг ефективності вкладення капіталу в торговельну сферу / Верига Ю. А., Деньга С. М. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2002. – Ч. 1: Теоретичні аспекти системи еккаунтингу. – 352 с.
Матеріали конференцій	Соціально-економічні, політичні та культурні оцін­ки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: матеріали ІІІ Міжнародної науково-теоретичної конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Тернопіль, 15 квітня 2005 р.) / М-во освіти і науки України, Інститут економіки підприємництва, Вища школа маркетингового управління та іноземних мов. – Тер­нопіль : Інститут економіки і підприємництва, 2005. – 288 c.
Словники	Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слiв / [ред.-упоряд. В. В. Дубiчинський]. – К. : ВД «ШКОЛА», 2009. – 1008 с.
Законодавчі та нормативні документи	Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 32 «Iнвестицiйна нерухомiсть» / Україна. М-во фiнансiв // Все про бухгалтерський облiк. – 10/1/2008. – № 2. – С. 7–10.
Дисертації	Зюкова М. М. Удосконалення обліку та аналізу основних засобів (на матеріалах хлібопекарських підприємств Полтавської області) : дис. ... канд. екон. наук : 08.06.04 / Марія Михайлівна Зюкова. – Полтава, 2004. – 222 с.
Автореферати дисертацій	Хоменко Н. В. Методика фiнансового та управлiн­ського облiку товарних запасiв у госпрозрахункових вiдособлених пiдроздiлах споживчої кооперацiї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. Наук : спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Н. В. Хоменко. – Львiв, 2006. – 20 с.
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання	Лагун М. І. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємств при визначенні його потенціалу / Лагун М. І. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 9. – С. 64–68. 2. Мних Є. Застосування рангових експертних оцiнок при аналiзi фiнансового стану пiдприємства / Мних Є. // Вiсник Київського нацiонального торговельно-економiчного унiверситету. – 2005. – № 3. – С. 37–41. 3. Подольська В. О. Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства / В. О. Подольська, О. О. Ор­жинська // Науковий вісник Полтавського університе­ту споживчої кооперації України. – 2009. – № 4. – С. 136–143. – (Серія «Економічні науки»).
Електронні ресурси	Історія і перспективи розвитку економічного аналізу : http:/books. br.com.ua/2085

Особливістю опису офіційних документів є те, що у відомостях, які відносяться до назви, приводяться дані про статус, прийняття, організацію, від імені якої вони вийшли у світ.

Опис книг повинен містити: прізвище та ініціали автора, назву книги, відомості про повторність видання, місце видання, видав­ництво та рік видання, кількість сторінок. Прізвище автора вказується в називному відмінку.

Складаючи опис статей із газет і журналів, наводять такі основні елементи: заголовок, основна назва, відомості про видання. У відомостях про видання, якщо мова йде:

• про журнал, вказують його назву, рік видання, номер, сторінки, на яких вміщена стаття;

• про газету – назву, рік видання, дату, а якщо обсяг газети більше восьми сторінок, то вказують і сторінки, на яких розміщена стаття.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Порядок оформлення курсової роботи.. Виконана курсова робота обов’язково підшивається в папку в такій послідовності: титульний лист; план курсової роботи, затверджений керівником; зміст; текст роботи; список використаної літератури; додатки (дод. Б, В, Д, Е, Ж).

Оформлення тексту курсової роботи. Текст курсової роботи повинен бути логічно обґрунтованим і грамотно викладеним. У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки.

Під час написання курсової роботи студент повинен показати знання, здобуті в навчальному процесі, вміння використовувати мето­ди економічного аналізу для макроекономічних досліджень. Викла­дення матеріалу повинно бути конкретним і спиратися на діючу практику. При цьому важливо здійснити не простий опис, а критичний огляд об’єкта дослідження.

Курсова робота має бути написана грамотно, без скорочення спе­ціальних і наукових термінів (крім загальновизнаних), Текст розмі­щується на сторінці з дотриманням розмірів полів: верхнє та нижнє – не менше 20 мм, ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм з однієї сторони аркуша паперу стандартного формату А4 полуторним міжстроковим інтервалом у текстовому редакторі Місгоsoft Word Windows. Текст набирається нежирним шрифтом Times New Roman Gyr, шрифтом 14 пунктів та повинен бути розділений на абзаци, кожний із яких включає самостійну думку (кілька речень).

Абзацний відступ має бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам. У тексті слід уникати складних і громіздких речень. Не прийнято писати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал реко­мендується від першої особи у множині: «на нашу думку», «виходячи з вищенаведеного», «ми вважаємо», «слід відзначити» та ін. У кур­совій роботі всі цифрові матеріали з довідників та інших літературних джерел, а також цитати авторів, повинні мати посилку на джерела. Вказується порядковий номер джерела за списком використаної літератури та сторінка (наприклад, [18, с. 25]).

Текст курсової роботи розбивається на пункти, які повинні мати порядковий номер (зміст, вступ, висновки не нумерують). Заголовки структурних частин курсової роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами по центру симетрично до набору. Заго­ловки питань друкують маленькими літерами (крім першої великої літери) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Кожну структурну частину курсової роботи починають із нової сторінки.

Нумерація сторінок. Нумерація сторінок роботи повинна бути наскрізною, включаючи список використаних джерел та додатків. Титульний аркуш, зміст, вступ мають, відповідно, першу, другу та третю сторінку, але вони не нумеруються. Нумерація сторінок почи­нається, як правило, зі сторінки 3. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки. Таблиці, рисунки, що розміщені по тексту роботи, включаються в загальну нумерацію сторінок.

Оформлення таблиць. Таблиці, розміщені по тексту роботи, нумеруються арабськими цифрами в межах питання й обов’язково містять назву. У правому верхньому куті сторінки розміщують напис «Таблиця 1.1» (курсивом). Після номера таблиці крапка не ставиться.

Назва таблиці міститься на наступному рядку, по центру сторінки, жирним шрифтом, наприклад:

Таблиця 1.1

Показники ділової активності підприємства за звітний рік

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Темп зміни, %

Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути короткими, точними. У назві таблиці необхідно вказати мету аналізу, територію (або найменування підприємства, організації, установи), період часу. Заголовки граф наводять у називному відмінку однини.

Між таблицею та текстом необхідно пропустити один рядок.

У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться «Продовж. табл.» і вказують її номер, наприклад: «Продовж. табл. 1.1».

У перенесених на інші сторінки таблицях або оформлюється шапка таблиці, або замість неї в першому рядку проставляються номери граф, що відповідають номерам граф у шапці на початку таблиці.

У таблиці слід обов’язково зазначити одиницю виміру відповідно до стандарту; числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків По тексту роботи розміщують лише таблиці, необхідні для викладення змісту питань. Таблиця, наведена по тексту, має бути невеликою за розміром. Вона розміщується безпо­середньо після тексту, де про неї згадується вперше або на наступній сторінці; на таблицю має бути посилання в тексті. Громіздкі таблиці, що не підлягають скороченню, а також містять вихідні дані або проміжні розрахунки, слід розмістити в додатках.

Розташування цифрового матеріалу в таблицях повинно бути у правому нижньому куті таблиці. При цьому необхідно дотримуватися відповідності розрядів цифр:

• натуральні, вартісні показники відображають із точністю до 0,1;

• проценти – до 0,1;

• коефіцієнти – до 0,001.

У таблиці не має бути пустих клітинок. Тому під час заповнення таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями:

• якщо інформація відсутня – ставлять три крапки або пишуть «немає даних»;

• якщо явище не мало місця – ставлять тире;

• якщо показник не має сенсу – ставлять знак «Х»;

• якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності, – ставлять 0,0.

Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до оди­ниць більшої розмірності. Якщо дані таблиці запозичені, то обов’яз­ково робиться посилання на використане джерело. У випадку, коли цифрові дані в таблицях мають різні одиниці виміру, то їх необхідно показати в заголовку кожної графи або за кожним показником окремо.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) розміщують, як і таблиці, безпосередньо після тексту, в якому про них вперше згадується, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання.

Назву розміщують під ілюстрацією; нумерацію здійснюють араб­ськими цифрами в межах питання (наприклад, Рис. 1.1). Якщо ілюст­рація одна на всю роботу, то вона не нумерується.

Графіки, схеми мають бути виконані акуратно й технічно грамотно. Виділення окремих сегментів або ліній на графіку здійснюється різ­ною штриховою, різними типами зображень ліній, але одним кольо­ром, тим же, що й основний текст.

Рисунки не можуть мати зайвих зображень, які не пояснюються в тексті. У разі виникнення труднощів під час побудови графічних зображень економічних явищ необхідно уточнити правила побудови конкретних типів графіків за будь-яким підручником із теорії статис­тики. До назви графіка відносяться ті ж вимоги, що і до заголовка таблиці.

Додатки. Додатки, на які повинно бути посилання в тексті, нуме­руються та наводяться після списку використаних джерел та у тому ж порядку, у якому вони згадуються в тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки й мати заголовок, надрукований малими літерами (крім першої великої літери) по центру. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої прописної поміщають слово «Додаток». Додатки позначаються послідовно прописними літерами алфавіту за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Під час перенесення додатка на іншу сторінку у правому верхньому куті сторінки пишеться «Продовж. додатка» та вказують його номер, наприклад: «Продовж. додатка А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, що нумерують у межах кожного додатка. При цьому перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) та крапку, наприклад, додаток А.2 – другий розділ додатку А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах додатка, наприклад, рис. Д.1 – перший рисунок додатка Д; формула (А.4) – четверта формула додатка А.

На останній сторінці тексту роботи проставляється дата виконання курсової роботи й підпис студента.

Формули. Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони зазначаються, посередині сторінки. Математичні формули повинні бути введені в редакторі формул Microsoft Equation 3.0. Якщо рівняння не вміщується на один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (×).

Вище та нижче кожної формули чи рівняння повинно бути зали­шено не менше одного вільного рядка. Формули нумерують поряд­ковою нумерацією в межах питання. Номер складається з номера питання та порядкового номера формули, розділених крапкою. Номер формули вказується на рівні формули в дужках у правому положенні на рядку.

Пояснення символів чи числових коефіцієнтів необхідно проводи­ти під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі. Пояснення слід давати з нового рядка зі словом «де» без двокрапки. Наприклад:

(1.1)

де – індекс ціни (інфляції);

– кількість товарів (продукції), що реалізовані у звітному періоді;

і – ціни товарів (продукції) у базовому та звітному періодах.

Формули входять до речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Цитування та посилання на використані джерела, ілюстрації, формули, таблиці. Під час написання курсової роботи студент пови­нен давати посилання на використані джерела інформації (закони, постанови, наукові й інші видання). Такі посилання дають змогу відшукати документи та перевірити достовірність відомостей про цитування документа, а також необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання. Посилання на літературні джерела по тексту необхідно наводити у квадратних дужках, наприклад [28, с. 143]. Це означає, що автор роботи посилається на джерело під номером 28 у списку використаних джерел, де на сторінці 143 йдеться про це мова. Під час першого згадування в тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в україн­ській транскрипції, так і на мові оригіналу (в дужках). Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілюстрації. Поси­лання на формули в роботі вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «… у формулі (4.2)».

На всі таблиці в роботі повинні бути посилання. При цьому слово «таблиця» в тексті пишеться скорочено, наприклад, «… табл. 2.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації необхідно вка­зувати слово «дивись», наприклад, «див. табл. 2.2», «див. рис. 1.1».

Посилання на додатки в роботі вказується з позначенням відпо­відної літери, наприклад, «... у дод. А».

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації, формули, таблиці, додатки як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що міс­титься в назві. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілю­страцією, формулою, інформацією таблиці, додатку, розміщують по­силання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу «як це показано на рис. 3.1».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої друкованої праці слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, тому що найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається та закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення ав­торського тексту та без перекручень думок автора.

Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без пере­кручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, напри­кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на дже­рело;

г) під час непрямого цитування (переказу, викладу думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню­вання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.