УКООПСПІЛКА

Полтавський кооперативний інститут

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

О.В. КАРПЕНКО

Текст лекції

з дисципліни “Управлінський облік”

для студентів спеціальності 7.0501.06 “Облік і аудит”

всіх форм навчання

Підлягає поверненню

до інституту

Примірник № _____

ПОЛТАВА – 1998

Автор: к.е.н., доц. О.В. Карпенко

Рецензенти: к.е.н., доцент кафедри фінансів Сумського Державного університету І.І.Плікус

к.е.н., професор кафедри бухгалтерського обліку та аудиту

Полтавського Державного техничного університету В.П. Щур.

Текст лекції схвалений на засіданні кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Полтавського кооперативного інституту, протокол № 5 від 21.12.98р., та рекомендований до використання в навчальному процесі вченою Радою Полтавського кооперативного інституту, протокол №1 від 20.01.99 р., для студентів вищих навчальних закладів та міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки спеціалістів за напрямком “Облік і аудит”.

Зміст

	Стор.
1.Поняття про сучасні моделі обліку витрат на виробництво та їх класифікація
2.Об’єкти обліку витрат і калькулювання собівартості відповідно до мети управління
3. Вибір варіанту побудови та методу обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості
4. Методика відбору центрів витрат та центрів відповідальності
5. Характеристика сутності та сфери застосування попередільного методу обліку та калькулювання собівартості
6. Характеристика сутності та сфери застосування позамовного методу обліку та калькулювання собівартості
7. Характеристика сутності та сфери застосування нормативного методу обліку та калькулювання собівартості
8. Література

1. Поняття про сучасні системи обліку витрат на виробництво та їх класифікація

Система, як форма організації управлінського обліку, повинна виражати взаємний зв’язок прийомів та способів узагальнення витрат за змістом, складом, призначенням, місцями виникнення та центрами відповідальності, за видами продукції (робіт, послуг), їх однорідних групах, напівфабрикатах та способів контролю за використанням виробничих ресурсів у відповідності до діючих норм. Зв’язок елементів системи обліку витрат та калькулювання собівартості показано на рис.1.

ПЕРЕСТОРОГА! Будь-яка організаційна модель повинна відповідати вірогідному та об’єктивному виявленню результатів господарської діяльності та контролю за виробничим процесом.

Національні традиції, технологічні та організаційні особливості виробництва, тривалість виробничого циклу, якісні та кількісні характеристики продукції обумовлюють різноманітність поєднань способів та прийомів обліку витрат на виробництво, а отже наявність різних систем обліку витрат.

Системи обліку витрат проектуються з урахуванням потреб менеджерів. Тому на підприємствах вони можуть бути різноманітними. Між тим теорія і практика виробила загальні підходи до організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Сучасні системи обліку витрат на виробництво можна класифікувати за декількома ознаками: за видом взаємозв’язку управлінського і фінансового обліку у системі рахунків; за оперативністю контролю та рівнем дієвості; за підходом до постійних виробничих витрат; за об’єктами групування.

Першу ознаку класифікації вводимо у зв’язку з очевидністю того, що у ринковій економіці притаманний управлінський облік. У зарубіжній практиці застосовують два варіанти взаємозв’язку між фінансовою та управлінською бухгалтеріями. При першому з них застосовують контрольні рахунки, якими

СИСТЕМА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Елементи витрат

Центри відповідальності

Об’єкти обліку витрат

Об’єкти управління

Чинники виробництва

Продукти

Ринок

Узагальнення витрат за елементами

Групування та перегрупування витрат за центрами відповідальності

Узагальнення та розподіл витрат за продуктами

Вихід продукції

Використання виробничих ресурсів

Накопичувальні відомості

Калькуляції

Всього витрат

Нормативна собі вар тість, відхи лення

Запаси продукції

Доходи від реалізації

Облік витрат

Облік результатів діяльності

Фінансовий облік

Облік витрат за елементами

Облік витрат за центрами відповідальності

Калькуляційні відомості, листи

Рис.1. Зв’язок елементів системи обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

виступають рахунки витрат та доходів фінансової бухгалтерії. З ними безпосередньо кореспондують рахунки управлінської бухгалтерії. Ця система носить назву інтегрованої. При другому варіанті системи управлінського і фінансового обліку є автономними. Для взаємозв’язку використовують парні контрольні рахунки з однаковою назвою. Їх називають у різних країнах по-різному: рахунки-екрани, віддзеркалюючи рахунки.

? Якщо вважати, що в Україні традиційно сформувалася своя система управлінського обліку, яка певною мірою відрізняється від західної, то якою вона є: автономною чи інтегрованою?

Більшість з Вас погодиться, що у нашій країні ця система інтегрована. Наявність чи відсутність двох бухгалтерій (фінансової та управлінської) має регламентуватися Законом про бухгалтерський облік. Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706 передбачається необхідність надання суб’єктам господарювання можливостей визначати межі і форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Між тим вирішення проблем управлінського обліку нині частково здійснюється через механізм облікової політики саме завдяки інтегрованому характеру вітчизняного бухгалтерського обліку.

Розглянемо другу ознаку класифікації – оперативність та дієвість контролю.

У першому випадку виділяють облік фактичних (історичних) витрат. У другому – облік нормативних, стандартних витрат. Обидва види мають місце у вітчизняній практиці. Більш поширеним є облік фактичних витрат, що обумовлено недостатнім рівнем комп’ютеризації облікового процесу та інертністю мислення бухгалтерів та керівників підприємств.

Другий вид в Україні традиційно називають нормативним методом, а на зарубіжних підприємствах – “стандарт-кост”.

Принципово новим для вітчизняної теорії та практики є поділ систем в залежності від підходу до постійних витрат на системи обліку повних (повної собівартості, абзоршен-костінг)* та неповних (“дірект-кост”, “стандарт-кост, урізаної собівартості”, маржинальних витрат, верібл – констінг, метод прямої калькуляції)*.

Знову виникають проблемні питання:

?	який варіант є притаманним для України;
?	чи можливе застосування обох з них відповідно до вимог національних стандартів.

Використання систем обліку витрат на виробництво може бути довільним. Між тим у Типових положеннях з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості методами обліку витрат визначені нормативний, по передільний, позамовний.

Одночасне використання ознак групування дозволяє класифікувати системи обліку витрат таким чином (рис.2).

Різноманітність реальних умов виробництва потребує використання додаткових ознак групування. Наприклад, розрізняють напівфабрикатний та безнапівфабрикатний варіанти обліку витрат за процесами. Додаткові ознаки допомагають більш чітко розрізняти один вид системи від іншого з метою практичного застосування.

У процесі практичної діяльності виникли змішані варіанти систем обліку витрат. Так, на основі обліку повних витрат сформувалися такі системи:

• обліку відносних індивідуальних витрат;

• обліку витрат за факторами виробництва;

• функціонального обліку витрат;

• структурного обліку витрат;

• обліку постійних розподільчих витрат.

-------------------

* - у дужках наведені синоніми термінів, які Ви можете знайти в інших джерелах інформації

Взаємозв’язок управлінського та фінансового обліку у системі рахунків бухгалтерського обліку		інтегрована система обліку; автономна система обліку
Оперативність контролю,		система фактичних витрат;
дієвість		система стандартних витрат
Повнота включення витрат у собівартість		система повних витрат; система неповних витрат
Об’єкти групування		система обліку витрат по замовленнях; система обліку витрат по процесах

Рис.2. Класифікація систем обліку витрат на виробництво.

На основі обліку неповних витрат сформувалися системи:

• багатоступінчатого обліку витрат;

• обліку відшкодування постійних витрат;

• обліку відшкодування граничних нормативних (стандартних) витрат.

В методичних цілях ми обмежимося дослідженням сутності та сфер застосування позамовного, попроцесного, нормативного методів та їх різновидів; систем обліку повних та неповних витрат.

Вибір системи обліку виробничих витрат залежить від мети, яку ставить бухгалтер-менеджер. Якщо має місце лише орієнтація на виробництво її основною метою своєї діяльності він ставить удосконалення калькуляції та контролю витрат, то обирається метод обчислення повних витрат. Якщо головним є прийняття управлінських рішень, орієнтація на ринок, то застосовують метод обчислення неповних витрат.

В економічній літературі ви знайдете поняття “ринкові” системи обліку витрат”, саме так називають системи обліку повних та неповних витрат.

На відміну від оціночних показників, які обраховують на вітчизняних підприємствах, “ринкові” системи обліку передбачають визначення “результату брутто” (внеску на покриття, маржинального доходу).

Маржинальний дохід визначається як різниця між доходом від реалізації і змінними витратами. Саме він є джерелом покриття постійних витрат та отримання прибутку.

Зауважимо, що постійні витрати розглядають в цілому по підприємству, без віднесення до конкретних виробів.

“Ринкові” системи обліку витрат гнучні, нескладні у застосуванні, ефективні при короткотермінових розрахунках, підвищують дієвість обліку.

Між тим існують певні труднощі у розрахунках маржинального доходу при багатопрофільному виробництві, затрати змішуються з прибутком, що роблять непридатними ці системи для прийняття середньо- та довгострокових рішень щодо змін у виробництві та структурі витрат на нього.

ВИСНОВОК:

Вибір і проектування системи обліку витрат здійснюється з урахуванням чотирьох принципів: ефективність, контроль, узгодженість, гнучкість.

Принцип ефективності полягає у тому, щоб ефективність нової системи обліку було вищою, ніж попередня як за понесеними витратами так і за результатами, які вона забезпечить.

Принцип контролю полягає в тому, що система повинна забезпечити механізм захисту інтересів підприємця, його майна, забезпечити інформацією для прийняття управлінських рішень.

Принцип узгодженості передбачає відповідність обраної системи організаційній структурі підприємства, його кадровому персоналу, рівню забезпеченості ЕОМ.

Принцип гнучкості передбачає можливості системи задовольняти нові проблеми бізнесу, допомагати віришувати нові завдання, які постійно з’являються та потребують вирішення.

Система обліку витрат має відповідати цим принципам та бути доопрацьованою згідно до вимог менеджерів підприємства.